ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУНС № 486/1069/15-к Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/819/21/25 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали провадження (кримінальне провадження № 1201515020000364) за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 квітня 2021 року, яким

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пересадівка, Жовтневого р-ну, Миколаївської обл., громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який працює в ТОВ «ТРЕСТ «Південьспецбудмонтаж» на посаді електрозварювальника, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не маючого судимості,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської обл., громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

кожного, визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 п.4 ч.2 ст.115 КК України та призначено покарання ОСОБА_7 у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі, ОСОБА_8 у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 постановлено обчислювати з дня взяття його під варту, після звернення вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 квітня 2021 року до виконання та набрання ним законної сили.

Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк тримання його під вартою з 24 квітня 2015 по 27 квітня 2015 року, включно та з 15 травня 2015 року по 16 березня 2017 року, включно, із розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідають дві дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді особистого зобов`язання.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 постановлено обчислювати з дня взяття його під варту, після звернення вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 квітня 2021 року до виконання та набрання ним законної сили.

Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_8 строк тримання його під вартою з 25 травня 2015 року по 16 березня 2017 року включно, із розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідають дві дні позбавлення волі.

Постановлено стягнути в солідарному порядку із обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 11 322 (одинадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 90 коп.

Вирішено питання речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними та засуджено за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України за наступних обставин.

Так, 23 квітня 2015 року y вечірній час ОСОБА_8 , повертаючись додому за адресою: АДРЕСА_4 , зустрів раніше наглядно знайомих ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , які сиділи в бесідці біля будинку за адресою: АДРЕСА_5 , та вживали спритні напої. В подальшому ОСОБА_8 приєднався до вищевказаних чоловіків та почав з ними вживати спиртні напої. B ході вживання спиртних напоїв приблизно о 23.30 год., всі вищевказані особи зайшли до квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_8 , та, піднявшись на 14 поверх, розмістилися на маршових сходах та продовжили вживати спиртні напої. В ході вживання алкогольних напоїв приблизно о 02.00 год. 24.04.2015 року, між ОСОБА_7 разом з ОСОБА_14 з однієї сторони та ОСОБА_13 з іншої сторони, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почалась словесна сварка, так як ОСОБА_7 вимагав від ОСОБА_13 повернення ним нібито викраденого мобільного телефону, де в свою чергу ОСОБА_8 вступив в словесну сварку з ОСОБА_13 так як останній почав висловлювати нецензурні слова в бік його покійного батька.

На ґрунті вказаного словесного конфлікту між вищевказаними особами a саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_13 з іншого боку почалась бійка, в ході якої ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розуміючи, що об`єктом їх злочинного посягання є життя та здоров`я потерпілого, діючи умисно, групою осіб, почали завдавати удари руками та ногами по ОСОБА_13 в область життєво важливого органу - голови та по тілу потерпілого. ОСОБА_8 , знаходячись на сходах 14 поверху наніс удар правою рукою в голову ОСОБА_13 , від чого останній, стоячи до сходів спиною, впав на міжсходинковий проліт та вдарився головою об стіну, однак ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , не звертаючи уваги, що з області голови потерпілого пішла кров, маючи умисел на незаконне протиправне позбавлення життя потерпілого, діючи y співучасті, з особливою жорстокістю та напротязі тривалого проміжку часу, продовжили наносити множинні удари по голові та тілу ОСОБА_13 , який лежав на підлозі та в цей момент їм ніякого опору не чинив. Так, в загальній кількості ОСОБА_13 було спричинено не менше 93 - ох ударних впливів по різним частинам тіла, a саме: не менше 30 ударів в область життєво важливого органу - голови, не менше 8 ударів в область грудної клітини, не менше 7 ударів в область черевної порожнини, не менше 10 ударів в область правої верхньої кінцівки, не менше 8 ударів в область лівої верхньої кінцівки, не менше 13 ударів в область правої нижньої кінцівки, не менше 17 ударів в область лівої нижньої кінцівки. В подальшому ОСОБА_8 , намагаючись витягти ОСОБА_13 на подвір`я будинку, почав стягувати його по маршових сходах донизу, тримаючи за ноги, де i залишив на 12 поверсі, після чого спільно з ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зникли. В результаті завданих тілесних ушкоджень, a саме: множинні синці, садна та забійні рани голови, крововиливи в м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, внутрішньочерепна травма, крововиливи під оболонки та в речовину головного мозку, закрита травма органів грудної та черевної порожнини, синці тулубу, множинні переломи ребер справа та зліва з ушкодженням реберної плеври зліва та крововиливом під реберну плевру та в міжреберні м`язи, a також розривом лівої легені та розвитком лівостороннього гемопневмоторакса (наявність в лівій плевральній порожнині 150 мл. рідкої крові та повітря), крововилив в брижейку тонкого кишечника, недокрів`я досліджуваних органів, множинні синці верхніх та нижніх кінцівок, садна нижніх кінцівок та тулубу, розлад кровообігу внутрішніх органів y виді нерівномірного їх кровонаповнення з ознаками шунтування кровоточу в нирках, порушення реологічних властивостей крові, виражений некробіоз епітелію нирок, ОСОБА_13 помер на місці.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подали на нього апеляційні скарги.

Апеляційні скарги мотивовані доводами про неповноту судового розгляду, допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог КПК України.

Зокрема, в апеляцій скарзі захисник ОСОБА_9 зазначає про те, що стороною обвинувачення не доведено того, що вбивство ОСОБА_13 з особливою жорстокістю було вчинене саме обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 через сумнівність та недопустимість доказів у кримінальному провадженні.

Так, апелянт вказує на те, що всі висновки експертів на які посилається суд у вироку виключають наявність крові ОСОБА_8 на речах в які були одягнуті обвинувачені та потерпілий, що вказує на його непричетність до даного кримінального правопорушення.

Крім того, протоколи проведення слідчих експериментів від 21.05.2015 року із підозрюваним ОСОБА_8 та від 29.04.2015 року із підозрюваним ОСОБА_7 з додатками до них під час яких вони давали визнавальні показання в розумінні ст.ст. 86, 95 КПК України, є неналежними доказами, оскільки вони є фактично допитом підозрюваних, а не відтворенням дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробовувань. Суд повинен в основу вироку класти лише докази безпосередньою сприйняті під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями наданими під час досудового розслідування.

Також, в порушення вимог ч. 2 ст. 86 та п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України суд першої інстанції безпідставно не визнав недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 28.04.2015 року за участю ОСОБА_8 зважаючи на те, що в подальшому ОСОБА_8 став підозрюваним у даному кримінальному провадженні.

Крім того, апелянт зазначає про те, що зазначені у обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення є лише припущенням сторони обвинувачення, оскільки вони не підтверджуються показаннями обвинувачених та знаходять у протиріччі з ними. Зазначене в обвинувальну акті про те, що в результаті бійки ОСОБА_8 знаходячись на сходах 14 поверху наніс удар правою рукою в голову ОСОБА_13 , від чого, останній стоячи до сходів спиною, впав на міжсходинковий проліт та вдарився головою об стіну, спростовується даними висновку судово-медичного експерта (експертиза трупа) №131 від 22.05.2015 року, згідно якого смерть ОСОБА_13 настала внаслідок черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки головного мозку. Утворення тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_13 внаслідок падіння з положення стоячи, в тому числі і на сходинковому марші - виключається.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до висновку експерта №395 від 13.05.2015 року в результаті праведного генетичного дослідження визначено генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та генетичні ознаки клітин піднігтьового вмісту зрізів нігтів з обох рук ОСОБА_13 . Генетичні ознаки клітин піднігтьового вмісту зрізів нігтів з обох рук ОСОБА_13 збігаються між собою та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові самого ОСОБА_13 і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Таким чином, походження клітин піднігтьового вмісту зрізів нігтів з обох рук ОСОБА_13 від ОСОБА_8 виключається.

Теж саме стосується і результатів судово-імунологічної експертизи №345 від 26.05.2015 року, судово-імунологічної експертизи № 346 від 28.05.2015 року, судово-імунологічної експертизи №350 від 29.05.2015 року та судово-імунологічної експертизи №348 від 27.05.2015 року.

Зазначені висновки експертиз не носять категоричного характеру, а свідчать лише проте, що зразки крові, виявлені на речових доказів належать до однієї групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО до якої належить, як кров ОСОБА_13 , так і кров ОСОБА_7 (висновки судово-імунологічних експертиз №342 від 13.05.2015 року та №343 від 30.04.2015 року).

Крім того, як зазначає апелянт біологічні зразки на підставі постанов від 25.04.2015 року та 26.04.2015 року у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були відібрані без участі захисників, а тому висновки експертиз де були використані ці зразки повинні бути визнані недопустимими доказами.

Також, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував того, що докази надані стороною обвинувачення вказують на факт присутності на місці події не лише потерпілого та обвинувачених, а й інших осіб. Так , згідно висновку дактилоскопічної експертизи №524 від 02.06.2015 року, встановлено, що з п`яти слідів папілярних узорів (придатних для ідентифікації особи), вилучених 24.04.2015 року в ході огляду місця події проведеного за фактом виявлення трупа ОСОБА_13 , три із них залишені ОСОБА_8 , а інші два залишені ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_7 , а іншою особою чи особами.

Крім того, згідно висновку експерта №525 від 02.06.2015 року на одній із трьох пляшок, а саме полімерній, об`ємом 1,2 л з етикеткою «Янтар…» було виявлено один слід папілярного узору пальця руки, який залишений не обвинуваченими, а іншою особою чи особами.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 зазначає про те, що у даному кримінальному провадженні відсутні безпосередні свідки, які б могли підтвердити причетність ОСОБА_7 до вчинення інкриміновано йому кримінального правопорушення. Так свідок ОСОБА_15 повідомила суду про те, що вона бачили як до під`їзду будинку зайшли потерпілий ОСОБА_13 та обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак ніяких криків вона не чула, а про осіб причетних до вчинення злочину їй нічого не відомо. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 відмовилися давати показання в суді посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Крім того, апелянт вказує на те, що в основу вироку були покладені письмові докази, які не мають безпосередньої доказової бази та носять характер припущення.

Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа №121 від 22.05.2015 року ОСОБА_13 було нанесено близько 93 ударів по різним частинам тіла в невеликий проміжок часу. Смерть ОСОБА_13 настала приблизно за 14-16 годин до початку дослідження трупа в морзі. Зазначене свідчить про те, що оскільки дослідження розпочато о 15.10 , то вірогідно смерть ОСОБА_13 настала в проміжок часу з 23.00 до 01.00, хоча згідно обвинувального акту конфлікт виник о 02.00 годині. Крім того, відповідно до висновку експерта в разі надання кваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_13 міг залишитись живим. Зважаючи на викладене, апелянт вважає, що дії невстановлених осіб, які спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до висновків експерта №№ 394, 395 від 13.05.2015 року в результаті праведного генетичного дослідження визначено генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та генетичні ознаки клітин піднігтьового вмісту зрізів нігтів з обох рук ОСОБА_13 . Генетичні ознаки клітин піднігтьового вмісту зрізів нігтів з обох рук ОСОБА_13 збігаються між собою та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові самого ОСОБА_18 і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Таким чином походження клітин піднігтьового вмісту зрізів нігтів з обох рук ОСОБА_13 від ОСОБА_8 виключається.

Теж саме стосується і результатів судово-імунологічної експертизи №345 від 26.05.2015 року, судово-імунологічної експертизи № 346 від 28.05.2015 року, судово-імунологічної експертизи №350 від 29.05.2015 року та судово-імунологічної експертизи №348 від 27.05.2015 року.

Крім того, як зазначає апелянт, висновок судово-цитологічної експертизи №91/ц від 03.05.2015 року є неналежними доказом, оскільки на вилучених недопалках цигарок «Люфт» та «Президент» виявлено сліди слини, які можуть належати, як потерпілому ОСОБА_19 , так і обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки в них одна група належності крові.

Також, на переконання апелянта висновок експерта №157 від 27.04.2015 року, згідно якого у ОСОБА_7 на передній поверхні правої гомілки виявлено ссадину, яка виникла за 1-3 доби до судово-медичного освідування, що не виключає її утворення 24.04.2015 року, є неналежним доказом, оскільки носить характер припущення.

Також, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував того, що докази надані стороною обвинувачення вказують на факт присутності на місці події не лише потерпілого та обвинувачених, а й інших осіб. Так , згідно висновку дактилоскопічної експертизи №524 від 02.06.2015 року, встановлено, що з п`яти слідів папілярних узорів (придатних для ідентифікації особи), вилучених 24.04.2015 року в ході огляду місця події проведеного за фактом виявлення трупа ОСОБА_13 , три із них залишені ОСОБА_8 , а інші два залишені ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_7 , а іншою особою чи особами.

Крім того, згідно висновку експерта №525 від 02.06.2015 року на одній із трьох пляшок, а саме полімерній, об`ємом 1,2 л було виявлено один слід папілярного узору пальця руки, який залишений не обвинуваченими, а іншою особою чи особами.

Також, на переконання апелянта, протоколи проведення слідчих експериментів від 21.05.2015 року із ОСОБА_8 та від 29.04.2015 року із ОСОБА_7 з додатками до них під час яких вони давали визнавальні показання в розумінні ст.ст. 86, 95 КПК України, є неналежними доказами, оскільки вони є фактично допитом підозрюваних, а не відтворенням дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробовувань. Суд повинен в основу вироку класти лише докази безпосередньою сприйняті під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями наданими під час досудового розслідування.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та їх захисників на підтримання доводів апеляційних скарг, прокурор, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги захисників підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно п.7 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо не виконано вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої або апеляційної інстанції.

Згідно ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

Так, відповідно п.5 ст. 27 КПК України під час судового засідання забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуючого технічного запису. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом в порядку передбаченому КПК України.

У зв`язку з тим, що відповідно до вказаних норм закону, офіційним записом судового засідання є лише технічний носій перевірити достовірність доказів можливо лише тільки за допомогою відтворення звукозапису судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим та в силу ч. 6 ст. 107 КПК України не застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих в наслідок її вчинення результатів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 04.02.2022 року з Верховного Суду на розгляд Херсонського апеляційного суду надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено склад колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_20 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

24.02.2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення зс рф на територію України в результаті чого було окуповано м. Херсон та захвачено приміщення Херсонського апеляційного суду де на той час, в тому числі, перебувало і дане кримінальне провадження. Розгляд даного провадження розпочато не було.

Після деокупації м. Херсона та відновлення роботи Херсонського апеляційного суду було віднайдено дане кримінальне провадження та у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_20 у декретній відпустці було здійснено його новий авторозподіл.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено склад колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Разом з тим, під час інвентаризації матеріалів даного кримінального провадження була виявлена відсутність оптичних дисків із записом судових засідань суду першої інстанції. Зазначене підтверджується Актом інвентаризаційної комісії Херсонського апеляційного суду від 24.08.2023 року, який мається в матеріалах кримінального провадження.

В порядку підготовки справи до розгляду головуючим у даному кримінальному провадженні був здійснений запит на адресу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області щодо надання копій відсутніх оптичних дисків.

Однак, відповідно до листа в.о. голови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області запис судових засідань у даному кримінальному провадженні відсутній у центральному файловому сховищі, що унеможливлює зробити його копію.

Крім того, судом першої інстанції була перевірена можливість здійснення запису копій дисків із обладнання, на якому здійснювалась фіксація судових засідань, але таке обладнання із фіксування судових засідань не відповідає вимогам довготривалого зберігання запису судових засідань, а тому такі записи за 2021 рік не збереглися.

Під час судового засідання судом апеляційної інстанції була з`ясована можлива наявність копії запису судових засідань отриманих учасниками судового провадження в процесуальний спосіб в суді першої інстанції. Однак, зазначені копії запису судових засідань у суді першої інстанції в учасників судового засідання відсутні.

Зазначені обставини вказують на відсутність процесуальної можливості відновлення запису судових засідань у даному кримінальному провадженні здійсненого у суді першої інстанції.

Отже, якщо у матеріалах кримінального провадження відсутні технічні носії інформації, на яких зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, і така фіксація була обов`язковою, судове рішення підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на викладене, апеляційні скарги захисників підлягають до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 27 - п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати та призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження у Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4