Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1840144092

Справа №760/28656/20 2-а/760/90/25


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:


головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,


розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенка Ярослава Анатолійовича, Управління патрульної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,


В С Т А Н О В И В:


У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенка Я. А., Управління патрульної поліції в м. Києві, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2020 року серії ЕАН № 3551428, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенком Я. А. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, та закрити провадження у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що він 13 грудня 2020 року о 17:12 годині, керуючи транспортним засобом в складі тягача марки DAF FX 105.460 (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом марки TAD CLASSIC 30-3 (номерний знак НОМЕР_2 ) на 27 км автомобільної дороги М-01 біля м. Бровари Київської області, був зупинений інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенком Я. А., який виніс відносно нього постанову серії ЕАН № 3551428 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Згідно з цією постановою його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 перевозив великогабаритний вантаж, який за шириною перевищує 2,6 м, порушив умови дозволу на перевезення від Національної поліції, а саме здійснив перевезення в умовах дощу та ожеледиці, чим порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Позивач вважає постанову про накладення на нього адміністративного стягнення незаконною, оскільки адміністративного правопорушення він не вчиняв. Зазначає, що у постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у вчиненні правопорушення, вказану постанову працівник поліції виніс без встановлення фактичних обставин справи та з істотними порушеннями вимог законодавства про адміністративні правопорушення. Висновок інспектора патрульної поліції щодо переміщення ним великогабаритного вантажу під час ожеледиці є припущенням, що в силу статті 62 Конституції України є неприпустимим. Крім того, зазначає, що у постанові інспектор патрульної поліції помилково вказав, що він порушив пункт 22.5 ПДР України, оскільки вимоги щодо заборони руху в умовах ожеледиці передбачені пунктом 15 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2020 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 4 січня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення, позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення зазначених у ній недоліків. ОСОБА_1 необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн та надати суду відповідні докази, а також надати оригінал або засвідчену в установленому чинним законодавством порядку копію оспорюваної постанови чи клопотання про її витребування з наданням доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

На виконання зазначеної ухвали 15 лютого 2021 року позивачем надано засвідчену в установленому чинним законодавством порядку копію оспорюваної постанови.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року залучено в якості співвідповідача у вказаній справі Департамент патрульної поліції, виключивши його з учасників справи в якості третьої особи.

Відповідно до статей 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачам був наданий строк для подання до суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

Відповідачі у визначений судом строк не скористалися своїми правами на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3551428 від 13 грудня 2020 року, складеної інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенком Я. А., позивач ОСОБА_1 , 13 грудня 2020 року о 16:03 годині, по вул. Чкалова, 38 у с. Княжичі Броварського району Київської області, керуючи транспортним засобом DAF FX 105.460 (номерний знак НОМЕР_1 ), перевозив великогабаритний вантаж, який за шириною перевищує 2,6 м, порушивши умови дозволу на перевезення від Національної поліції, а саме здійснив перевезення в умовах дощу та ожеледиці, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 132-1 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно з пунктами 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.1 ПДР України передбачено, що ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.3 та 1.9. ПДР України).

Пунктом 22.5 ПДР України визначені параметри (їх максимальне значення), за яких допускається рух транспортних засобів та їх составів.

Відповідно до пунктів 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.

Водіям великогабаритних та великовагових транспортних засобів забороняється, зокрема, рухатися в умовах туману, ожеледиці, снігопаду та в інших умовах недостатньої видимості (пункт 15 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30).

За змістом частини першої статті 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували його вину.

За правилами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що порушення ПДР України, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 цього Кодексу.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З постанови серії ЕАН № 3551428 від 13 грудня 2020 року вбачається, що позивач перевозив великогабаритний вантаж, який за шириною перевищує 2,6 м, та порушив умови дозволу на перевезення від Національної поліції, а саме здійснив перевезення в умовах дощу та ожеледиці.

Натомість позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що ожеледиці на дорозі не було. Які саме докази інспектор патрульної поліції оцінив та на підставі чого дійшов висновку, що він рухався в умовах ожеледиці, позивачеві не зрозуміло.

Відповідач, не подавши відзиву, приведених позивачем обставин не спростував, доказів того, що позивач перевозив великогабаритний вантаж в умовах дощу чи ожеледиці, не надав.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, які свідчили б про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, не містять.

Постанова від 13 грудня 2020 року серії ЕАН № 3551428 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення ним правопорушення, зокрема, відповідачем не доведено, що на час винесення постанови позивач перевозив великогабаритний вантаж в умовах дощу чи ожеледиці.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За змістом пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАН № 3551428 від 13 грудня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

Крім того, зі змісту статті 222 КУпАП вбачається, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією, 2) територіальні органи поліції.

У відповідності до частини першої статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (із змінами), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, реорганізується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку.

За приписами цього Положення Департамент патрульної поліції здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції Національної поліції України. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

Відповідне Управління патрульної поліції в м. Києві, до якого відноситься уповноважений інспектор Онищенко Я. А., який має право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не є юридичною особою.

Таким чином, належним відповідачем у справі є Департамент патрульної поліції.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенка Ярослава Анатолійовича, Управління патрульної поліції в м. Києві, як до неналежного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 2 837,40 грн з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частин першої-шостої статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження наданої правової допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 17 грудня 2020 року № 15, укладений з адвокатом Сидоренко А. С., детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 23 грудня 2020 року на суму 2 837,40 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23 грудня 2020 року № 1, рахунок-фактуру від 17 грудня 2020 року № 15 на суму 2 837,80 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17 грудня 2020 року про сплату 2 837,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справ відноситься до справ незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Окрім того суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Тобто підготовка позову та інших процесуальних документів не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, співмірність із складністю справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України


В И Р І Ш И В :


Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3551428 від 13 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенка Ярослава Анатолійовича, Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання та для листування: АДРЕСА_2 ;

відповідачі:

інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Онищенко Ярослав Анатолійович, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9;

Управління патрульної поліції в м. Києві, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9;

Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.




Суддя Л. М. Ішуніна



  • Номер: 2-а/760/1643/20
  • Опис: Про скасування Постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3551428 від 13.12.2020 р.
  • Тип справи: на адміністративну справу
  • Номер справи: 760/28656/20
  • Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
  • Суддя: Ішуніна Л.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.12.2020
  • Дата етапу: 28.12.2020
  • Номер: 2-а/760/270/21
  • Опис: Про скасування Постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3551428 від 13.12.2020 р.
  • Тип справи: на адміністративну справу
  • Номер справи: 760/28656/20
  • Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
  • Суддя: Ішуніна Л.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.12.2020
  • Дата етапу: 16.02.2021
  • Номер: 2-а/760/90/25
  • Опис: Про скасування Постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3551428 від 13.12.2020 р.
  • Тип справи: на адміністративну справу
  • Номер справи: 760/28656/20
  • Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
  • Суддя: Ішуніна Л.М.
  • Результати справи: заяву задоволено частково
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.12.2020
  • Дата етапу: 07.01.2025
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація