Справа №760/9960/21 2-а/760/139/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Пархоменка Д. В. щодо складення постанови від 10 квітня 2021 року серії ЕАН № 4048061 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та скасувати вказану постанову.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10 квітня 2021 року інспектором патрульної поліції роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Пархоменком Д. В. було винесено постанову серії ЕАН № 4048061, відповідно до якої о 14:03 годині по вул. Симона Петлюри, 4 у м. Києві він, начебто, керував транспортним засобом BAJAJ BOXER BM150X, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) (керування транспортними засобами особою, яка не має права керування таким транспортним засобом), за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн.

Позивач такі дії інспектора патрульної поліції роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Пархоменка Д. В. вважає протиправними, а постанову - незаконною, оскільки вона винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування фактичних обставин справи. Стверджує, що він знаходився на тротуарі та штовхав свій транспортний засіб, щоб ввімкнути нейтральну передачу. В цей час до нього підійшов працівник поліції і без повідомлення його про вчинене ним правопорушення почав вимагати пред`явити документи, а саме: водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, а позовну заяву - без руху. Позивачеві надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. ОСОБА_1 необхідно було надати до суду докази сплати судового збору або докази, які підтверджують підстави звільнення від його сплати, а також визначити коло учасників відповідно до норм чинного законодавства.

На виконання зазначеної ухвали 18 червня 2021 року позивачем надано докази сплати судового збору, а також клопотання про заміну неналежного відповідача інспектора патрульної поліції роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Пархоменка Д. В. на належного - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 червня 2021 року клопотання позивача про заміну відповідача задоволено, замінено неналежного відповідача - інспектора патрульної поліції роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Пархоменка Д. В. належним відповідачем - Департаментом патрульної поліції, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Відповідно до статей 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачеві був наданий строк для подання до суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

Департамент патрульної поліції у визначений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки твердження позивача є хибними, а позовні вимоги - безпідставними. Зазначив, що у позивача взагалі відсутнє посвідчення водія, тому він не мав права сідати за кермо транспортного засобу. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та правомірною. Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4048061 від 10 квітня 2021 року, складеної інспектором патрульної поліції роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Пархоменком Д. В., позивач ОСОБА_1 10 квітня 2021 року о 14:03 годині по вул. Симона Петлюри, 4 у м. Києві, керував транспортним засобом BAJAJ BOXER BM150X, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1.а ПДР України (керування транспортними засобами особою, яка не має права керування таким транспортним засобом), за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Згідно з пунктами 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.1 ПДР України передбачено, що ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.3 та 1.9. ПДР України).

Пунктом 2.1.а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 2.4 ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до якої водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм вбачається, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

За змістом частини другої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За правилами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З постанови серії ЕАН № 4048061 від 10 квітня 2021 року вбачається, що позивач у порушення пункту 2.1.а ПДР України керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Натомість позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що ПДР України він не порушував, оскільки не керував транспортним засобом. Позивач стверджує, що інспектор патрульної поліції підійшов до нього, коли він знаходився зі своїм транспортним засобом на тротуарі. Не пояснивши йому що саме він порушив, інспектор патрульної поліції почав вимагати у нього пред`явити документи.

Відповідач, подавши відзив, приведених позивачем обставин не спростував, доказів того, що позивач керував транспортним засобом та не мав при собі посвідчення водія не надав, як і доказів фіксації факту порушення позивачем 10 квітня 2021року ПДР України.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, які свідчили б про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Постанова від 10 квітня 2021 року серії ЕАН № 4048061 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення ним правопорушення, зокрема, відповідачем не доведено, що на час винесення постанови позивач керував мопедом, не маючи права керувати таким транспортним засобом.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За змістом пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАН № 4048061 від 10 квітня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

Що стосується вимог позивача про визнання дій протиправними, то вони не підлягають задоволенню, оскільки повноваження суду при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності зводяться до права на залишення без змін, скасування рішення або зміну заходу стягнення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4048061 від 10 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Л. М. Ішуніна