Справа №2-а-4387/2011 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09 вересня 2011 року             Оболонський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді -     Андрейчука Т.В.

                                                  при секретарі          -     Каракаю О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити переведення особи на пенсійне забезпечення відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, –

в с т а н о в и в:

        У липні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного  судочинства з позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити переведення особи на пенсійне забезпечення відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому згідно з положеннями ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання державної пенсії у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 06.06.2011 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва із заявою про переведення його на пенсійне забезпечення відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та виплату йому державної пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи, у розмірі                             6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Оскільки відповідачем відмовлено позивачеві у переведенні його на пенсійне забезпечення відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” –отримання державної пенсії як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом ІІІ групи, у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, останній і звернувся до суду про захист порушеного права та просить суд визнати дії відповідача щодо відмови йому у переведенні його на пенсійне забезпечення відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” нечинними, зобов’язати відповідача перевести ОСОБА_1 на державну пенсію у відповідності до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі      6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 06.06.2011 року.

        У судовому засіданні представник позивача змінила предмет позову та просила суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні його на державну пенсію відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як  особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліду ІІІ групи в обсязі 6 мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 06.06.2011 року; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва перевести ОСОБА_1 на державну пенсію відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як  особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліду ІІІ групи в обсязі 6 мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 06.06.2011 року і здійснювати виплату пенсії у зазначеному розмірі і в майбутньому.

        Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

        Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив.       

        Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявних у справі доказів відповідно до ч.4 ст.128 КАС України.

        Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частковао з наступних підстав.   

        Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, йому безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        Позивач має право на вибір одного з видів пенсійного забезпечення: або пенсії за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” чи державної пенсії згідно зі ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        П.13 Прикінцевих положень до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та цього Закону, їй призначається одна пенсія за її вибором.

        Ст.10 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що особі, яка має право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Ч.3 ст.45 цього Закону вказано, що переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви.

        Таким чином, дане право особи є абсолютним, залежить виключно від її волі і не може обмежуватись органом, який здійснює нарахування та виплату пенсії.

        06.06.2011 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва із заявою про переведення його на пенсійне забезпечення –отримання державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи, у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Однак, листом управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від                  04.07.2011 року позивачеві відмовлено у переведенні його на пенсійне забезпечення –отримання державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи, у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

        Згідно зі ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії встановлюються у вигляді державної пенсії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

        Ст.54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

        Відмова була мотивована тим, що відповідачем здійснювалось нарахування та виплата пенсії позивачеві як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи, виходячи з розрахункової величини мінімальної пенсії, встановленої на рівні 19,91 грн. постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 року №1. З 22.05.2008 року нарахування та виплата пенсії здійснювалась з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 22.05.2008 року №530, а з 01.07.2008 року –з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 року №654, згідно з положеннями якої встановлено доплату окремим категоріям осіб для того, щоб їх пенсії досягли таких розмірів, зокрема, в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987-1990 році, інвалідів ІІІ групи –760,00 грн.

        Ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

        Відтак, виходячи із зазначеного принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        П.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч.3 та ч.4 ст.54 змінена чотирма частинами такого змісту: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році по ІІІ групі інвалідності –180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        22.05.2008 року рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. У п.5 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України зазначено, що вони втрачають чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року. У цьому рішенні Конституційним Судом України сформовано правову позицію, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина.

        Рішення Конституційного Суду України мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

        Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правого акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає. Ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

        Суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого розміру мінімальної пенсії за віком не є підставою для відмови реалізації позивачем конституційного права та гарантії на отримання державної пенсії як інваліду ІІІ групи із встановленим причинно-наслідковим зв’язком між захворюванням, пов’язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        При цьому, слід також зазначити, що згідно з вимогами ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31.10.2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підвищується розмір пенсій та додаткових пенсій, визначений відповідно до ст.54 цього Закону.

        14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” №3491-VI, який набрав чинності 19.06.2011 року.

        П.7 ч.1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено п.4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

        Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

        На виконання п.7 ч.1 зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято постанову “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” №745, якою установлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році інвалідів III групи –980 гривень. Ця постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 23.07.2011 року.

        Отже на спірні відносини одночасно поширюється дія ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що особи, віднесені до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС                   1-ї категорії, інваліди ІІІ групи мають право на отримання державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та норма п.7 ч.1 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” №3491-VI, якою передбачено, що у 2011 році норми і положення ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

        Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14.06.2011 року “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”№3491-VI.

        Таким чином, починаючи з 23.07.2011 року визначення розміру державної пенсії особам, віднесеним до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідам ІІІ групи, здійснюється з урахуванням положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” №3491-VI та постанови Кабінету Міністрів України 06.07.2011 року “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” №745.

        Отож, зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині відмови ОСОБА_1 у переведенні його на державну пенсію відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як  особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи, починаючи з 06.06.2011 року, зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва перевести ОСОБА_1 на державну пенсію відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як  особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи в обсязі 6 мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 06.06.2011 року і здійснювати виплату пенсії у цьому розмірі до 22.07.2011 року включно, слід задовольнити.    

        Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.19, 22, 75, 92 Конституції України, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.54, 62, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, та керуючись, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 183-2, 256 КАС України,              суд, –

п о с т а н о в и в:

        Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити переведення особи на пенсійне забезпечення відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” –задовольнити частково.

        Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі                       м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні його на державну пенсію відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи, починаючи з 06.06.2011 року.

        Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва перевести ОСОБА_1 на державну пенсію відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи в обсязі                        6 мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 06.06.2011 року і здійснювати виплату державної пенсії у цьому розмірі до 22.07.2011 року включно.

        У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Допустити негайне виконання постанови в межах суми платежу за один місяць.

        Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Суддя                                                                                                                              Т.В. Андрейчук

 19.09.2011 Справа № 2-а-4387/11