справа №2-645\07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 квітня 2007 року    Київський районний суд міста  Донецька

в складі: головуючого судді Попревича В.М.

при секретарі                Счастливенко Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства " Торгова компанія " Корса" про зміну формулювання звільнення з роботи ,  стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку,  стягнення компенсації за невикористану відпустку,  стягнення допомоги за період  непрацездатності та стягненя моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом ,  посилаючись на те,  що з листопада 2004 року працювала регіональним менеджером ДП " ТК " КОРСА " в м.  Донецьку. В подальшому переведена на посаду керівника віддаленого підрозділу ДП " ТК " КОРСА " в м.  Донецьку. В грудні 2005 направила заяву на ім»я директора про надання їй чергової відпуски з 13 грудня 2005 року по 08 січня 2006 року. Фактично у відпусці знаходилась з 13 грудня 2005 року по 03 січня 2006 року,  однак виплата заробітної плати за час відпустки у встановлений законом термін не була проведена. З 03 січня по 13 січня 2006 року знаходилась на лікарняному. Таким чином у відпусці вона знаходилась з 13 грудня 2005 року по 03 січня 2006 року,  тобто 20 календарних днів. Невикористаними залишилось 4 дні.

У період з 16 січня по 18 січня 2006 року вона перебувала у відрядженні в головному управлінні ДП « ТК « КОРСА» в м.  Києві. Під час відрядження вона наддала адміністрації відповідача лист непрацездатності,  клопотання про видачу довідки про роботу та розмір заробітної плати та клопотання про надання їй матеріальної допомоги у зв»язку із хворобою. Відповідач ухилився від виконання своїх зобов»язань,  не надав витребувану довідку та відмовив у надані матеріальної допомоги.

З 16 січня 2006 року по 20 січня 2006 року знаходилась на робочому місці. 20 січня 2006 року її звільнили з роботи на підставі п.2  ст.  41 КЗпП України у зв»язку із втратою довіри з боку власника. Звільнення вважає незаконним у зв»язку з грубим порушенням норм діючого  трудового законодавства.

Крім того,  діями відповідача їй завдано моральної шкоди,  яку вона оцінює у 35 000 гривень. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,  які вона зазнала у зв»язку з незаконним звільненням.

Працювати у відповідача не бажає,  тому просить суд змінити формулювання звільнення з роботи,  та стягнути з ДП « ТК«КОРСА » заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3 615,  18 гривень,  невиплачену заробітну плату за листопад 2005 року в сумі 1 900,  00 гривень,  залишок заробітної плати за грудень 2005 року в сумі 271,  86 гривень,  компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 515,  25 гривень,  компенсацію за час відпустки в сумі 1 288,  14 гривень,  компенсацію за дні тимчасової непрацездатності в сумі 420,  92 гривень,  моральну шкоду у розмірі 35 000,  00 гривень,  витрати на правову допомогу у сумі 980,  00 гривень.

Представник відповідача у судовому засіданні,  заперечував проти позову,  посилаючись на те,  що позивачкою не було подано ніякої заяви з приводу надання

щорічної чергової відпустки. Листок непрацездатності також не було надано у відділ кадрів для розрахунку лікарняних. Крім цього він пояснив,  що позивачка займала посаду керівника віддаленого підрозділу у м.  Донецьку з нею був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Саме в посадові обов'язки позивачки входило розпорядження товарно - матеріальними цінностями. Саме за її заявками комірник підприємства відпускав зі складу товарно - матеріальні цінності,  де і було виявлено недостачу. Внаслідок чого,  позивачку і було звільнено з займаної посади.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.

Суд,  заслухавши сторони,  дослідивши матеріали справи,  приходить висновку,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,  що з листопада 2004 року позивачка працювала регіональним менеджером ДП " ТК " КОРСА " в м.  Донецьку. Між нею та відповідачем ДП " ТК " КОРСА " був укладен строковий трудовий договір,  у якому зазначена повна матеріальна відповідальність працівника за заподіяну шкоду,  у разі чого,  трудовий договір достроково розривається. Після чого позивачка була переведена на посаду керівника віддаленого підрозділу ДП " ТК " КОРСА " в м.  Донецьку,  але у зв"язку з цим не була ознайомлена з умовами матеріальної відповідальності займаної посади та договір про матеріальну відповідальність з нею як з керівником віддаленого підрозділу ДП «ТК»Корса» в м. Донецьку не укладався..

ОСОБА_1 подана заява на ім»я директора ДП «ТК» КОРСА» про надання чергової оплачуваної відпуски з 13 грудня 2005 року по 08 січня 2006 року. Фактично у відпусці вона знаходилась з 13 грудня 2005 року по 03 січня 2006 року,  однак виплата заробітної плати за час відпустки у встановлений законом термін не була проведена.

З 03 січня 2006 року по 13 січня 2006 року позивач знаходилась на лікарняному про що свідчить виписка із історії хвороби № 87 від 13.01.2006 року. У щорічній черговій відпусці позивачка знаходилась з 13 грудня 2005 року по 03 січня 2006 року,  тобто 20 календарних днів. Невикористаними залишилось 4 дні.

У період з 16.01.2006 року по 18.01.2006 року позивачка перебувала у відрядженні в головному управлінні ДП « ТК « КОРСА» в м.  Києві. Під час відрядження вона надала лист непрацездатності,  клопотання про видачу довідки про роботу та розмір заробітної плати та клопотання про надання мені матеріальної допомоги у зв»язку із хворобою. Однак відповідачем вказані документи надані не були.

Розпорядженням №792-к від 20 січня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з посади керівника віддаленого підрозділу ДП «ТК» КОРСА» в м. Донецьку з 20 січня 2006 року у зв»язку із вчиненням винних дій працівника,  який без посередньо обслуговує грошові або товарні цінності,  якщо ці дії дають підстави для витати довір* я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу на підставі п.2  ст. 41 КЗпП України. Згідно акту №08/06 від 20 січня 2006 року.

На підставі  ст.  41 ч.1 п.2 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано у випадках,  винних дій працівника,  який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності,  якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника.

Суд,  вважає,  що звільнення ОСОБА_1 за вказаними підставами є незаконними,  оскільки,  при призначені її на посаду керівника віддаленого підрозділу ДП «ТК» КОРСА» в м. Донецьку ,  з нею договір про повну матеріальну відповідальність не укладався. Ті обставини,  що згідно акту №08/06 від 20 січня 2006 року,  виявлена недостача у комірника на думку суду не може служити підставою для недовіри до позивача,  оскільки комірник є матеріально-відповідальною особою. Крім того,  в наказі про звільнення не вказано які саме винні дії вчинила позивач,  за які її було звільнено з займаної посади. Тому на думку суду її позов про зміну формулювання причин звільнення з роботи підлягає задоволенню.

У зв*язку з незаконним звільненням позивача з роботи підлягають задоволенню її вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного

прогулу в період з 13 листопада 2005 року по день винесення рішення,  тобто по 13 квітня 2007 року,  що складає 315 днів * 59,  65 гривен = 18 789,  75 гривен.

Також з відповідача підлягає сплаті неоплачена сума за дні тимчасової непрацездатності,  що склала 59,  65 гривен * 8 днів ( кількість днів непрацездатності) = 286, 32 гривен.

Також підлягає стягненню компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 477,  20 гривен.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкода,  з урахуванням того,  що діями відповідача порушено її законні прав,  що призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя,  а том у з урахуванням понесених нею моральних та фізичних страждань суд вважає за можливе стягнути на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 гривень.

У відповідності до  ст.   ст.  74,  75 КЗпП України,  громадянам,  які перебувають у трудових відносинах надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи заробітної плати тривалістю не менш як 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік,  який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з п.1  ст.  47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок та видати йому копію наказу про звільнення з роботи. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові згідно зі  ст.  235 ч.4 КЗпП України виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На підставі моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  2,  п.2  ст.  41,  п.1  ст.  43,   ст.  47,  49, 49-2,  74,  75,  78,  79,  83,  115,  117,  п.2 ч.1  ст.  232,  ч.1,  2,  3,  4,  5  ст.  235 КЗпП України,  ч.1  ст.  21,   ст.  24 Закону України « Про відпустки »,  ч.1  ст. 3,  ч.1  ст. 88,   ст.  118,  119,  п.5 ч.б  ст.  130,  п.2, 4 ч.1  ст.  367 ЦПК України,   ст.  1167 ЦК України,  11,  66,  88,  212,  213,  215 ЦПК України,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1на посаді керівника віддаленого підрозділу Дочірнього підприємства « Торгова компанія » КОРСА».

Зобов»язати Дочірне підприємство « Торгова компанія » КОРСА» змінити запис в трудовій книжці щодо звільнення по ініціативі власника на запис про звільнення за власним бажанням.

Стягнути з Дочірнього підприємства « Торгова компанія » КОРСА» на користь ОСОБА_1 заробітну плату з листопада 2005 року по січень 2006 року в сумі 3 868,  45 (три тисячі вісімсот шістьдесят вісім ) гривень 45 коп.,  компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 477,  20 (чотириста сімдесят сім) гривень 20 коп.,  суму відпускних у розмірі 1 193,  00 ( одна тисяча сто дев»яносто три) гривень,  середню заробітну платню до моменту фактичного розрахунку у розмірі 18 789,  75 ( вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев»ять) гривень 75 коп.,  неоплачену суму за дні тимчасової непрацездатності у сумі 286,  32 (двісті вісімдесят шість) гривен 32 коп.,  а всього 24 614,  72 ( двадцять чотири тисячі шістьсот чотирнадцять) гривен,  72 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства « Торгова компанія » КОРСА» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 1500 ( одна тисяча п*ять сот ) гривен.

Стягнути з Дочірнього підприємства « Торгова компанія » КОРСА» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 980,  00 ( дев»ятсот вісімдесят) гривен.

Стягнути з Дочірнього підприємства « Торгова компанія » КОРСА» на користь держави судовий збір у розмірі 246,  15 (двісті сорок шість) гривень,  15 коп.

На підставі  ст.  88 ЦПК з відповідача на користь Смертної С. В. необхідно стягнути судовий збір у розмірі 17 ( сімнадцять ) гривен.

Стягнути з Дочірнього підприємства « Торгова компанія » КОРСА» на користь ДП « Судово - інформаційний центр » збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі ЗО (тридцять) гривен.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області  через Київський районний суд м.  Донецька на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка може бути подана на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Справа №3-6342/07

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2007 р. Суддя Київського районного суду м.  Донецька Виродов Ю.Т.,  розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення,  який надійшов з МРВ ДАІ ДМУ УМВС України в Донецькій області у відношенні ОСОБА_2,  1976 р. народження,  громадянина України,  працюючого водієм на ЗАТ „Київ-Конті",  що мешкає за адресою: АДРЕСА_1у здійсненні правопорушення передбаченого  ст. 123 ч.2 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2,  29 квітня 2007 р. о 12-35 годині,  керував автомобілем "Дача Логан" д/нНОМЕР_1,  рухаючись по пр. Павших Комунарів в м.  Донецьку,  проїхав залізничний переїзд по смузі зустрічного напрямку при відсутності дорожніх знаків та розмітки визначаючої кількість смуг для руху через залізничний переїзд,  чим порушив п.20.4 ПДД України.

ОСОБА_2до суду не з'явився,  про день і час розгляду справи належним чином повідомлявся,  про причини своєї неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи,  прихожу до висновку,  що ОСОБА_1 керуючи автомобілем ,  проїхав залізничний переїзд по смузі зустрічного напрямку при відсутності дорожніх знаків та розмітки визначаючої кількість смуг для руху через залізничний переїзд,  тобто скоїв адміністративне правопорушення,  передбачене  ст.  123 ч.2 КУпАП.

При обранні адміністративного стягнення,  суд враховує обставини у справі,  ступінь суспільної небезпеки скоєного

На підставі викладеного,   ст.  123 ч.2 КпАП України,  керуючись  ст.  ст. 279,  280,  283,  284 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення,  передбаченого  ст.  123 ч.2 КпАП України і призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 34 (тридцять чотири)гривни.

Постанова у порядку провадження у справа про адміністративне правопорушення оскарженню не підлягає.