Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

        Справа №279/90/25

                                                       Провадження № 2-о/279/42/25

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

07.01.2025 року                                                        м.Коростень

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Івашкевич О.Г., розглянувши у цивільній справі № 279/90/25 за заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересованої особи: Огран опіки та піклування Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (місце знаходження:11501, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Грушевського, буд 22.), про встановлення юридичного факту - самостійного виховання дитини батьком,

В С Т А Н О В И В :

03.01.2024 року до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із заявою про встановлення юридичного факту звернувся ОСОБА_1 .

Зі змісту заяви слідує, що встановлення такого факту заявнику необхідно для оформлення документів з метою отримання відстрочки від військової служби за мобілізацією як батьку, який самостійно виховує дитину.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

У даній справі заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Разом з тим ст. 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, одного з батьків дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Така правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22.

У поданій заяві ОСОБА_1 як на підставу для встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини посилається на те, що мати дитини ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи Б загального захворювання та потребує постійного стороннього догляду. Разом з тим, заявник не надає відомостей та доказів про те, чи визнана мати дитини недієздатною, що в силу ст.15 СК України є самостійною підставою для припинення обов`язку особистого немайнового характеру, у т.ч. виховання дитини. У такому разі законодавством передбачене позасудове встановлення факту і заява не підлягає розгляду в суді.

У разі ж відсутності судового рішення про визнання матері дитини недієздатною між заявником і ОСОБА_2 як між батьками малолітньої дитини, які мають рівні права та обов`язки щодо її виховання, виникає спір, що має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Враховуючи, що встановлення факту, про який просить заявник, пов`язується з наступним вирішенням спору про право у відкритті провадження слід відмовити, роз`яснивши заявнику право звернення з позовом в загальному порядку з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Керуючись ч.4 ст.315 та ст. 260, 261 ЦПК України,  

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Огран опіки та піклування Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на подачу позовної заяви в загальному порядку за правилами позовного провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня її вручення.

Суддя                                                                        Оксана ІВАШКЕВИЧ