Справа № 202/9480/24

Провадження № 1-кс/202/140/2025

УХВАЛА

Іменем України

07 січня 2025 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,слідчого - ОСОБА_3 ,власника майна - ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024042030000074 від 23.05.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст.332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024042030000074 від 23.05.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст.332 КК України.

В своєму клопотанні слідчий, з метою збереження речових доказів, просить накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження на майно, а саме: ноутбук марки «DЕLL» із серійним номером51t8DX2 та зарядним пристроєм; військовий квиток на ім`я ОСОБА_6 , в якому внесені відомості, що не відповідають дійсності; блокнот коричневого кольору з чорновими записами; два мобільні телефони марки «самсунг» IMEІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; грошові кошти в сумі 4500 доларів США; аркуш формату А-4 із написом Полоз Лорик та частиною бланку військово-лікарської комісії; військово-облікові документи на громадян: ОСОБА_7 , 1984 р.н., (приписне свідоцтво призовника №128 ); ОСОБА_8 , 1981 р.н., (тимчасове посвідчення призовника № НОМЕР_5 ); ОСОБА_9 ( посвідчення про приписку до призовної дільниці № НОМЕР_6 ).

Слідчий в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні просив не накладати арешт на службовий ноутбук та мобільний телефон.

Заслухавши думку слідчого, власника майна, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 42024042030000074 від 23.05.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст.332 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , з метою відшукання та вилучення: військово-облікових документів, незаповнених бланків військово-облікових документів, військових квитків, та інших документів, що визначають належність громадянина до виконання військового обов`язку, в тому числі призовників, військовозобов`язаних або резервістів, виключених з військового обліку; штампів та печаток Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Військово-лікарських комісій при ТЦК та СП; чорнових записів та нотаток у друкованому, письмовому та електронному вигляді, облікованих та необлікованих журналів та зошитів; цифрових та оптичних носіїв інформації, флеш-накопичувачів, персональних комп`ютерів, ноутбуків, планшетів, неттопів, мобільних телефонів, інших засобів телекомунікаційного зв`язку або інформаційних систем, що містять у собі інформацію про виготовлення військово-облікових документів та їх отримання громадянами, слугували засобами зв`язку під час вчинення кримінальних правопорушень й на яких можуть міститись дані щодо організації та вчинення вказаних кримінальних правопорушень; банківських карток, чеків, квитанцій, іншої документації щодо протиправного заволодіння грошовими коштами громадян; грошових коштів, інших цінностей, здобутих злочинним шляхом.

Відповідно до протоколу обшуку від 30.12.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2024 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: ноутбук марки «DЕLL» із серійним номером51t8DX2 та зарядним пристроєм; військовий квиток на ім`я ОСОБА_4 , в якому внесені відомості, що не відповідають дійсності; блокнот коричневого кольору з чорновими записами; два мобільні телефони марки «Самсунг» IMEІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; грошові кошти в сумі 4500 доларів США; аркуш формату А-4 із написом ОСОБА_11 та частиною бланку військово-лікарської комісії; військово-облікові документи на громадян: ОСОБА_7 , 1984 р.н., (приписне свідоцтво призовника №128 ); ОСОБА_8 , 1981 р.н., (тимчасове посвідчення призовника № НОМЕР_5 ); ОСОБА_9 ( посвідчення про приписку до призовної дільниці № НОМЕР_6 ).

Постановою старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 30 грудня 2024 року майно, вилучене 30.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024042030000074.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, у даному випадку, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); належність майна підозрюваному, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням положень статей 91, 98 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії досудового розслідування є наявність достатніх підстав вважати, що майно, вилучене 30.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому дане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Завданням арешту майна, згідно ст. 170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Отже, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам в ході досудового розслідування.

Таким чином, клопотання прокурора є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, подане у строки встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України та з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт на предмети, вилучені 30.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вони мають важливе значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні та є доказами, за допомогою яких можливо встановити обставини вчинення кримінального правопорушення, а незастосування цього заходу може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, що створить перешкоди встановленню істини у кримінальному провадженні № 42024042030000074.

Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024042030000074, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 131, 132, 167-168, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024042030000074 від 23.05.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст.332 КК України – задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони будь-яким особам права відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене30.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-ноутбук марки «DЕLL» із серійним номером51t8DX2 та зарядним пристроєм;

-військовий квиток на ім`я ОСОБА_4 , в якому внесені відомості, що не відповідають дійсності;

-блокнот коричневого кольору з чорновими записами;

-два мобільні телефони марки «самсунг» IMEІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

-грошові кошти в сумі 4500 доларів США;

-аркуш формату А-4 із написом Полоз Лорик та частиною бланку військово-лікарської комісії;

-військово-облікові документи на громадян: ОСОБА_7 , 1984 р.н., (приписне свідоцтво призовника №128 ); ОСОБА_8 , 1981 р.н., (тимчасове посвідчення призовника № НОМЕР_5 ); ОСОБА_9 ( посвідчення про приписку до призовної дільниці № НОМЕР_6 ).

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя                                                         ОСОБА_1