Справа №760/14982/24 2-о/760/481/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною заявою в якій просить встановити факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16 вересня 1983 року відділом кадрів Донецької камовольно-прядильної фабрики, з усіма записами в трудовій книжці належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2024 року, тобто не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), вона звернулась до Відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і подала заяву про призначення пенсії з усіма копіями документів, необхідних для призначення пенсії, визначених Порядком № 22-1.

Однак, листом Відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19 червня 2024 року було направлено рішення про відмову в призначенні пенсії від 12 червня 2024 року. Рішення мотивовано тим, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом серпня 1983 року - грудня 1997 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16 вересня 1983 року, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші зазначено прізвище російською мовою « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи - « ОСОБА_3 ».

Зазначає, що внести виправлення у трудову книжку немає можливості, оскільки установи, якою було видано трудову книжку, на даний час не існує. При цьому, вона не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносились відповідальним працівником відділу підприємства, на якому вона працювала - Донецької камвольно-прядильної фабрики, а не особисто нею, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказує, що встановлення факту належності їй трудової книжки необхідне для реалізації законного права на отримання пенсії, тому звернулася до суду з указаною заявою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2024 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено в порядку окремого провадження судове засідання.

27 вересня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення заінтересованої особи - Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, в яких представник зазначила, що заявником до заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не надано доказів того, що вона в порядку, передбаченому Інструкцією № 58, зверталася до останнього місця роботи із заявою щодо зміни записів у трудовій книжці, а їй було відмовлено у внесенні змін або її заява залишилась без відповіді. Просила врахувати вищевикладене при розгляді справи.

Заявник в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак 01 жовтня 2024 року подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, в якому зазначила, що заяву підтримує в повному обсязі.

Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в судове засідання явку свого представника не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність представника заінтересованої особи.

Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві в судове засідання явку свого представника не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом частини першоїстатті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників судового процесу.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 04 червня 2024 року заявник звернулася до Відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19 червня 2024 року № 2600-0212-8/122675 заявнику направлено копію рішення від 12 червня 2024 року № 262940018690 про відмову в призначенні пенсії за віком. Зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом серпня 1983 року - грудня 1997 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16 вересня 1983 року, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші зазначено прізвище російською мовою « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи - « ОСОБА_3 ».

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16 вересня 1983 року російською мовою прізвище, ім`я, по батькові заявника вказано « ОСОБА_4 » в подальшому прізвище заявника змінено на « ОСОБА_2 » (російською мовою) на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_2 від 10 жовтня 2024 року. Дата народження вказана « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (російської мовою). Освіта - «среднее специальное» (російською мовою). Професія, спеціальність - «бухгалтер» (російською мовою).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька 01 червня 2000 року, укладено шлюб між « ОСОБА_5 » (української мовою) та « ОСОБА_6 » (українською мовою). Після одруження прізвище заявника « ОСОБА_2 » (українською мовою).

Звертаючись до суду з указаною заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт належності їй трудової книжки серії НОМЕР_1 , у зв`язку з неможливістю отримати пенсію за віком.

Відповідно до пунктів 1, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У відповідності до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Наведене свідчить про те, що у разі, коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми.

При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20 (провадження № 61-13755св21).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, в також архівними установами.

З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року (в редакції наказу Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08 червня 2001 року) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Перша сторінка (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З наведеного вбачається, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки і законом не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Так у свідоцтві про народження від 01 серпня 1964 року серії НОМЕР_4 прізвище заявника зазначено - « ОСОБА_7 » українською мовою, дата народження - « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Відповідно до диплому серії НОМЕР_5 , виданого Київським технікумом легкої промисловості, його видано на ім`я « ОСОБА_6 », про те, що вона в 1983 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності бухгалтерський облік.

Згідно з копіями диплома бакалавра серії НОМЕР_6 , виданого 08 червня 2007 року, та диплома спеціаліста серії НОМЕР_7 , виданого 20 червня 2008 року Черкаським інститутом банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ), їх видано на ім`я « ОСОБА_1 », з яких вбачається, що остання здобула кваліфікацію спеціаліста з обліку і аудиту.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 , виданного Залізничним РУ ГУ МВС України в місті Києві 22 листопада 1997 року, заявник народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та записано прізвище ім`я по батькові « ОСОБА_1 » (українською мовою) та « ОСОБА_8 » (російською мовою).

На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, однією рискою закреслено прізвище « ОСОБА_7 » (російською мовою) та під ним вписано прізвище « ОСОБА_2 » (російською мовою).

Отже належність заявнику трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16 вересня 1983 року, підтверджується вищевказаними доказами.

Посилання представника заінтересованої особи на те, що заявник спочатку повинна була звернутися із заявою щодо зміни записів у трудовій книжці за останнім своїм місцем роботи, а лише після відмови роботодавця звертатися до суду, є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено вчинення таких дій як обов`язкових перед зверненням до суду. При цьому, Донецька камвольно-прядильна фабрика на сьогодні не існує.

Враховуючи викладене, встановлені на підставі наявних в матеріалах справи документів обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись статями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315, 352, 354, 355 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16 вересня 1983 року, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості щодо учасників справи:

заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна