Справа № 464/4000/22

пр.№ 2/464/142/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2024 м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Мички Б.Р.,

за участі: секретаря судового засідання Севери Ю.В.,

представника позивача Добушовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна,-

встановив:

Позивачі звернулися до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна. Свої вимоги обґрунтовують тим, що є співвласниками земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:03:004:0207, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На земельнiй дiлянцi знаходиться житловий будинок загальною площею 124,4 кв.м та господарські будівлі. ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності житлового будинку з господарськими будівлями, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-8590, виданого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Квартенко А.В. 17 листопада 1981 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 червня 2020 року №212168758. Іншим співвласником частки житлового будинку та господарських будівлі розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , яка отримала частку житлового будинку у власність за договором дарування серія та номер: 4032 від 18 червня 2020 та частку житлового будинку за договором дарування серія та номер: 4266 від 25 червня 2020 виданого нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І. Відповідачі у справі є власниками суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_2 : ОСОБА_6 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0167), ОСОБА_3 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0168), ОСОБА_4 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0169), ОСОБА_5 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0170). Повідомляють, що між сторонами у справі існує конфлікт з приводу розпочатого самовільного будівництва індивідуальних житлових будинків впритул до житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з порушенням державних будівельних, протипожежних та санітарних норм. Свої вимоги мотивують тим, що згідно з висновком експерта №26 від 15 серпня 2022 року житлові будинки, які збудовані не земельній ділянці на АДРЕСА_2 , порушують права та інтереси позивачів та з порушенням державних будівельних, протипожежних та санітарних норм та вимог. Стверджують, що відповідно до вимог п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2009 "Планування та забудова територій" 6.1.41. При розміщені будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1.0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технiчних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН B.1.1-25. Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 метри, а отже, вищезазначені земельні ділянки не відповідають вимогам п.6.1.41 ДБН Б.2.2 12 2019 "Планування та забудова територій". Стосовно протипожежних вимог: Згідно з таблицею 15.2 розділу 15 "Протипожежні вимоги" ДБН Б. 2.2 - 12:2019 "Планування та забудова територій" мiнiмальна протипожежна відстань між будівлями повинна становити не менше 6 метрів. Відповідно, розташування зблокованих житлових будинків будівництво яких ведеться на земельних ділянках к.н. (4610136800:03:004:0167), (4610136800:03:004:0168), (4610136800:03:004:0169), (4610136800:03:004:0170) за адресою АДРЕСА_2 на відстані менше 6 м від житлового будинку та господарської будівлі, розміщених на суміжній земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0207 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам п.15.2.2. ДБН Б. 2.2 - 12 : 2019 "Планування та забудова" щодо протипожежних відстаней між будівлями розміщеними на суміжній земельній ділянці, яка повинна становити не менше 6 метрів. Також стверджують, що проведене самочинне будівництво порушує права та інтереси позивачів передбачені статтею 375 ЦК України та ст.ст. 91, 95 Земельного кодексу України. Крім цього, порушення прав та інтересів позивачів полягає в тому, що у разі узаконення відповідачами самочинного будівництва, позивачі будуть позбавлені права (ст. 375 ЦК України - право здійснювати перебудову, ст. 95 Земельного кодексу - право споруджувати споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди) та можливості здійснити реконструкцію та/або надбудову свого житлового будинку, так як позивачі не зможуть отримати містобудівні умови та обмеження для проведення таких будівельних робіт у зв`язку з недотриманням протипожежних норм між будівлями, які становлять 6 метрів (таблиця 15.2 розділу 15 "Протипожежні вимоги" ДБН Б. 2.2 - 12:2019 "Планування та забудова територій"); та недотримання відстані 3 метри до межі земельної ділянки (п.6.1.41 ДБН Б.2.2 12 2019 "Планування та забудова територій"). Окрім того, для проведення будівельних робіт у відповідності до таблиці 15.2 розділу 15 "Протипожежні вимоги" ДБН Б. 2.2 - 12:2019 "Планування та забудова територій" (мiнiмальна протипожежна відстань між будівлями повинна становити не менше 6 метрів) відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зобов`язані відступити від крайнього виступу житлового будинку позивачів не менше 6 метрів, а від межі земельних ділянок не менше 3 метри (п.6.1.41 ДБН Б.2.2 12 2019 "Планування та забудова територій").

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22.09.2023 року замінено відповідача з ОСОБА_6 на належного відповідача ОСОБА_7 .

05.07.2024 року ОСОБА_7 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29.08.2024 року повернутоо зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності разом із доданими до неї матеріалами позивачу за зустрічним позовом.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29.08.2024 року прийнято відмову позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від частини позовних вимог, закрито провадження у цивільній справі щодо усунення перешкоди у користуванні та володінні майном шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку ОСОБА_7 на земельній ділянці загальною площею 0, 01га, кадастровий номер 4610136800:03:004:0213, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Виключено ОСОБА_7 з числа відповідачів.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав з аналогічних підстав, які зазначені у позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник адвокат Бельдій Н.В. у судове засідання не з`явилися, представник подала заяву про відмову від розгляду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та розгляд справи у її відсутності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачі є співвласниками земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:03:004:0207, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На земельнiй дiлянцi знаходиться житловий будинок загальною площею 124,4 кв.м та господарські будівлі. ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності житлового будинку з господарськими будівлі, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-8590, виданого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Квартенко А.В. 17 листопада 1981 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 червня 2020 року №212168758. Іншим співвласником частки житлового будинку та господарських будівлі розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , яка отримала частку житлового будинку у власність за договором дарування серія та номер: 4032 від 18 червня 2020 та частку житлового будинку за договором дарування серія та номер: 4266 від 25 червня 2020 виданого нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І. Відповідачі у справі є власниками суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_2 : ОСОБА_6 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0167), ОСОБА_3 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0168), ОСОБА_4 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0169), ОСОБА_5 (кадастровий номер 4610136800:03:004:0170).

Відповідно до Висновку експерта №26 від 15 серпня 2022 року встановлено, що: зблокований житловий будинок розташований на земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0167 на АДРЕСА_2 на відстані 0,98 - 2,37 м на межі зі сторони земельної ділянки к.н 4610136800:03:004:0207, що на АДРЕСА_1 ; відстань від зблокованого житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0167 на АДРЕСА_2 до житлового будинку, розташованого на земельній ділянці к.н 4610136800:03:004:0207, становить 4,70 м; відстань від зблокованого житлового будинку, що знаходиться на земельнiй дiлянцi к.н. 4610136800:03:004:0167 на АДРЕСА_2 до господарських будівлі, розташованої на земельнiй дiлянцi к.н 4610136800:03:004:0207, становить 1,10 м - 2,71 м; зблокований житловий будинок розташований на земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0168 на АДРЕСА_2 на відстані 0,92 м - 2,77 м від межі зі сторони земельної ділянки к.н 4610136800:03:004:0207, що на АДРЕСА_1 ; відстань від зблокованого житлового будинку, що знаходиться на земельнiй дiлянцi к.н. 4610136800:03:004:0168 на АДРЕСА_2 до житлового будинку, розташованого на земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0207, становить 4,02 м; зблокований житловий будинок розташований на земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0169 на АДРЕСА_2 на відстані 0,80 м - 2,64 м від межі зі сторони земельної ділянки к.н. 4610136800:03:004:0207, що на АДРЕСА_1 ; відстань від зблокованого житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0169 на АДРЕСА_2 до житлового будинку, розташованого на земельнiй дiлянцi к.н. 4610136800:03:004:0207, становить 5,52 м; зблокований житловий будинок розташований на земельній ділянці к.н. 4610136800:03:004:0170 на АДРЕСА_2 на відстані 0,83 м - 2,76 м від її межі зі сторони земельної ділянки к.н.4610136800:03:004:0207, що на АДРЕСА_1 ; відстань від зблокованого житлового будинку, що знаходиться на земельнiй дiлянцi к.н. 4610136800:03:004:0170 на АДРЕСА_2 до господарської будівлі розташованої на земельнiй дiлянцi к. н. 4610136800:03:004:0207, становить 3,17 м.

Відповідачем зазначені обставини не заперечуються.

Відповідно до відповіді Інспекції державного архітектурно-будівльного контролю у м. Львові від 29 червня 2022 року №0006-вих-42012 встановлено, що згідно інформації наявної в розпорядженні Інспекції не реєструвалось та не подавалось дозвільних документів за зазначеними адресами (кадастровими номерами земельних ділянок).

Відповідачами не представлено жодних дозвільних документів на проведення будівельних робіт, а саме: будiвельного паспорта, технiчних умов, документiв, що надають право виконувати підготовчі та будівельні роботи, дотримання при забудові будівельних норм та правил, що свідчить про факт самочинного будівництва.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами першою-другою статті 358 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням; при здійсненні права власності власник зобов`язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із ст.ст. 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов`язані з порушенням права володіння, та право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тобто вимоги про знесення самочинного будівництва особи, що не діють як суб`єкти владних повноважень, можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

За загальним правилом у цивільних справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника частини житлового будинку, власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 7 грудня 2022 року у справі № 367/2004/17(провадження № 61-6089св22).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 3038 проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 3038 право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно з ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону № 3038 виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

Таким чином, проведене відповідачами самочинне будівництво на земельних ділянках на АДРЕСА_2 порушує права та інтереси позивачів передбачені ст. 375 ЦК України та ст. 95 Земельного кодексу України.

Крім цього, порушення прав та інтересів позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 полягає в тому, що у разі узаконення відповідачами самочинного будівництва, позивачі будуть позбавлені права, передбаченого ст.375 ЦК України здійснити перебудову, та права, передбаченого ст. 95 Земельного кодексу споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди та можливості здійснити реконструкцію та/або надбудову свого житлового будинку, так як таке узаконення самочинного будівництва унеможливить отримати містобудівні умови та обмеження для проведення таких будівельних робіт у зв`язку з недотриманням протипожежних норм між будівлями, які становлять 6 метрів (п 15.2 розділу 15 "Протипожежні вимоги" ДБН Б. 2.2 - 12:2019 "Планування та забудова територій"); та недотримання відстані 3 метри до межі земельної ділянки (п.6.1.41 ДБН Б.2.2 12 2019 "Планування та забудова територій").

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56))".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що "задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою".

Таким чином, позивачі обрали ефективний спосіб захисту, а самочинно збудовані відповідачами житлові будинки підлягають знесенню особами, які здійснили (здійснюють) самочинне будівництво, а відтак позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України на відповідачів слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме по 330, 93 грн. судового збору з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 198, 255, 258-260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні та володінні майном шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку ОСОБА_3 на земельній ділянці загальною площею 0,0154 га, кадастровий номер 4610136800:03:004:0168, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Усунути перешкоди у користуванні та володінні майном шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку ОСОБА_4 на земельній ділянці загальною площею 0,0158 га, кадастровий номер 4610136800:03:004:0169, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Усунути перешкоди у користуванні та володінні майном шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку ОСОБА_5 на земельній ділянці загальною площею 0,0146 га, кадастровий номер 4610136800:03:004:0170, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 330, 93 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 03.01.2025 року.

Головуючий Б.Р. Мичка