Справа № 373/2399/24

Номер провадження 2/373/142/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Хасанової В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період її навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 на свою користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення сином 23-х років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні та продовжує навчання на ІІ курсі денної форми навчання в Університеті Палацького в Оломоуці на факультеті мистецтв. Відповідач після досягнення сином повноліття матеріальної допомоги на його утримання добровільно не надає.

01 листопада 2024 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що за клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.

Вказана ухвала та копія позовної заяви надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача.

Разом з тим, зазначене поштове відправлення 14.11.2024 повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, 14.11.2024 за номером телефону відповідача, який зазначений в позовній заяві, а саме: НОМЕР_4, повідомити ОСОБА_2 не вдалося, оскільки абонент не відповідає.

Інформація про інші адреси відповідача та засоби зв`язку з відповідачем у суду відсутня.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, будь-яких клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02.08.2022 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 27.01.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області.

Згідно перекладом тексту документа від 23.09.2024, із засвідченням підпису перекладача нотаріально, про підтвердження навчання у 2024/25 навчальному році, з 01.09.2024 до 31.08.2025, 2-й курс, ОСОБА_4 навчається в Університеті Палацького в Оломоуці, Філософський факультет; форма навчання: денна. Адреса постійного місця проживання: Чеська Республіка.

Крім того, відповідно до судового наказу, виданого 07.09.2023 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, з ОСОБА_2 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2023 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу (СК) України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно з положеннями статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно із статтею 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Позивач звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 , який досяг 18 років та продовжує навчання у вищому навчальному закладі освіти, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та достатніми письмовими доказами.

У виданому навчальним закладом документі зазначено, що син навчається на денній (очній) формі навчання. Така форма навчання призводить до неможливості студентів офіційно працювати та отримувати доходи, а отже син об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, адже сама по собі денна форма навчання позбавляє можливості повнолітніх дітей працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов дитина потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Одночасно, враховуючи положення ст. 182 СК України, суд бере до уваги працездатний вік відповідача та відсутність у матеріалах справи будь-яких документально підтверджених доказів про незадовільний стан його здоров`я, а також відсутність будь-яких даних про наявність у нього на утриманні інших дітей, непрацездатних членів сім`ї.

Разом з тим, при розгляді справи, судом не встановлено обставин, передбачених п.п. 3-1), 3-2) ч. 1 ст. 182 СК України, а також інших обставин, які б могли мати істотне значення для вирішення спору.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що відповідач не має матеріальної можливості допомагати своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання, матеріали справи не містять. Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву щодо заявлених позовних вимог, не надав суду жодних доводів, а також належних та допустимих доказів на спростування обставин викладених у позові, а також обставин, визначених положеннями закону, які суд враховує при визначенні розміру аліментів, вирішуючи спір по суті.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача просить стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина до досягнення ним 23 років за умови продовження ним навчання, а відтак аліменти необхідно стягувати до закінчення ним навчання у вищому навчальному закладі, а у разі продовження навчання - не більше, ніж до досягнення сином 23 років.

Щодо розміру аліментів, визначених позивачкою у розмірі 1/6 від частини заробітку (доходу) відповідача, який вона просить стягнути, суд враховує, що судовим наказом, виданим 07.09.2023 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області з ОСОБА_2 , стягуються аліменти ще на двох спільних з позивачкою неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), а тому запропонований позивачкою розмір аліментів відповідає принципу розумності і справедливості.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на період його навчання, а разі продовження навчання, до досягнення ним 23 років.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, заявлені до відшкодування, повинні бути підтверджені відповідними доказами та співмірними із сумою, заявленою в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Так, із позовної заяви вбачається, що позивач понесла і очікує понести в зв`язку із розглядом справи витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати за надання адвокатом професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 грн.

Проте, доказів на підтвердження здійснених витрат, матеріали справи не містять, а тому за результатами розгляду справи суд не покладає витрати на професійну правничу допомогу, вказані позивачкою на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється особа за позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

Оскільки згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового зборупід час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період її навчання, - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання повнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів, починаючи з 25.10.2024 до закінчення навчання в Університеті Палацького в Оломоуці, Чеська Республіка, але не довше, ніж до досягнення сином 23 років.

Допустити негайне виконання даного рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В.Хасанова