копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2025 року Справа № 608/1846/23

Номер провадження1-кп/608/74/2025

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження № 12023211110000403, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 27 червня 2023 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовозобов`язаного, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби -зовнішньої розвідки України - за викликом, керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, 20.06.2023 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проходження військово-лікарської комісії, у зв`язку з оголошенням Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та призовом на військову службу у Збройні Сили України.

Згідно довідки військово-лікарської комісії № 10839 від 20.06.2023, ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби у військовий час.

20 червня 2023 року ОСОБА_3 отримав повістку про явку на 20.06.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову на військову службу за мобілізацією. Окрім того, його ознайомлено про вимоги законодавства України з питань оборони та відповідальність за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією.

У подальшому, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, 20.06.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час допиту в якості обвинуваченого своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав. Суду пояснив, що він отримав повістку 20 червня 2023 року. Цього дня його привезли в військкомат, де він пройшов медичну комісію. За результатами проходження медичної комісії, його було визнано придатним до військової служби. Разом з тим, коли він перебував в лікарні в 2000 році, то лікар казав йому берегти мозок, уникати конфліктів. Після того часу він офіційно ніде не лікувався, бо мама просила не ставити його на облік та не було грошей для лікування. 20 червня 2023 року йому вручили повістку, згідно якої він мав ввечері цього дня прийти в військкомат для відправлення в військову частину. Однак, він не прийшов ввечері в ІНФОРМАЦІЯ_6, бо не може перебувати в негативі. Він не може йти служити, бо є віруючою людиною, не може брати в руки зброю. Перебуваючи на військовій службі, може втратити розум. Вважає, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 по відношенню до нього є незаконними, і над ним вчинено злочин. Під час судових дебатів ОСОБА_3 заявив, що є винним та кається у вчиненому.

В судовому засіданні в підтвердження обставин інкримінованого кримінального правопорушення та вини обвинуваченого ОСОБА_3 стороною обвинувачення були надані та судом дослідженні наступні докази та допитані свідки.

Свідок ОСОБА_6 , яка є сестрою обвинуваченого ОСОБА_3 , суду пояснила, що в червні місяці 2023 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 забрали брата з АДРЕСА_3 в військкомат, де він пройшов медичну комісію. Після цього йому сказали через три години на 18 год. прибути в військкомат для відправки в військову частину. Брат туди не пішов, бо був в шоковому стані. Він казав, що не може йти воювати, а краще піде в тюрму. Проходячи медичне обстеження, брат говорив на комісії, що в нього болить нога і в нього є психічні відхилення. До 18 років брат хворів лише простудними захворюваннями. Після закінчення ПТУ у ОСОБА_7 почалися відхилення. Він працював два роки на м`ясокомбінаті, після чого був звільнений. Після цього він замкнувся в собі, зник, перебував в розшуку. Появився брат вдома через два тижні, не повністю пам`ятаючи де він був. Через деякий час він знову втік з дому. Після того лежав в психіатричній лікарні. Лікар говорив, що в нього є психічні відхилення. Після лікування йому був потрібен постійний догляд, однак, мама просила, що брата не ставили на облік лікаря психіатра. Мама їздила сама до лікаря і брала таблетки для брата. Брат перебував вдома, або їздив на заробітки. До лікаря він їхати відмовлявся. Після смерті матері в 2021 році ніякого лікування брат не проходив. Протягом останнього часу ОСОБА_7 не хотів ставати на облік, бо говорив, що він здоровий. В нього є загострення весною та восени - сповільнене мислення, неадекватна поведінка. На дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 брат нікуди не жалівся.

Покази свідка ОСОБА_6 суд оцінює критично, оскільки, вона є сестрою обвинуваченого та зацікавлена в уникненні ОСОБА_3 кримінальної відповідальності за вчинене.

Свідок ОСОБА_8 , який працює інспектором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 суду пояснив що у його обов`язки входить вручення повістки. У випадку проходження медичної комісії і визнання особи придатною до військової служби їй вручається повістка для призову в ЗСУ, якщо немає підстав для відстрочки. Повістка виписана на ОСОБА_3 заповнена його почерком та підписана ним. Відповідно він і вручав повістку ОСОБА_3 .. При врученні повістки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 роз`яснюється кримінальна відповідальність за ст. 336 КК України за ухилення від мобілізації. При врученні повістки також з`ясовується у особи чи є підстави для відстрочки. Коли людина говорить, що у неї є якісь проблеми, то про це доповідається керівнику або його заступнику і це питання обговорюється. З моменту вручення першої повістки, бойова повістка може бути вручена і через годину, оскільки є бойові задачі, які необхідно виконувати. Так як у ОСОБА_3 підстав для відстрочки не було, він повинен був з`явитися в ІНФОРМАЦІЯ_6 на 18 год. 20 червня 2023 року.

Показами вказаного свідка підтверджується те, що ОСОБА_3 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, 20.06.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, вина ОСОБА_3 повністю підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні письмових доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.

Так, згідно розписки від 20 червня 2023 року солдат ОСОБА_3 о 13 год. 20 хв. цього дня отримав повістку про направлення в Збройні Сили України о 18 год. 00 хв. 20 червня 2023 року.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 20.06.2023, ОСОБА_3 придатний до військової служби, на «Д» обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває.

Згідно довідки військово-лікарської комісії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.06.2023 за № 10239, солдат запасу ОСОБА_3 , 1979 року народження придатний до військової служби.

Згідно поіменного списку резервістів (військовозобов`язаних), які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_5 у команду НОМЕР_1 від 20 червня 2023 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдат ОСОБА_3 для відправки у військову частину цього дня не прибув.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 414 від 18.07.2023 ОСОБА_3 в момент скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення тимчасовими розладами та психічними захворюваннями не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 психічними захворюваннями не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Допитаний в судовому засіданні судовий психіатр - експерт вищої категорії ОСОБА_9 повністю підтримав висновок судово-психіатричного експерта № 414 від 18.07.2023. Суду пояснив що ОСОБА_3 є здоровим та не потребує додаткового обстеження. На час проведення експертизи була наявна довідка про те, що ОСОБА_3 в 2000 році лікувався на протязі нетривалого часу. Даних про перебування в подальшому в лікарні - не було. На момент проведення експертизи розладу психіки у ОСОБА_3 не було. Якщо певний розлад психіки у ОСОБА_3 і був, то він не перейшов у хронічний розлад, а був тимчасовим. Також зазначив, що при зміні обстановки, емоційного стану даний розлад теоретично може проявитися у кожної людини. Однак, вказані обставини не впливають на виконання ОСОБА_3 військових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні лікар психіатр Чортківської лікарні ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_3 перебував на обліку в дитячого психіатра до 18 років з діагнозом нічний енурез. Після 18 років люди з таким діагнозом спостерігаються у невропатолога. По книзі обліку дорослих хворих ОСОБА_3 не зареєстрований, амбулаторної картки на ОСОБА_3 не має. 07 листопада 2013 року його знято з обліку як повністю здорового. 20 червня 2023 року при медичному огляді ВЛК поведінка ОСОБА_3 не вказувала на психічний розлад. Скарг з його боку не було. Тому правильним є висновок комісії, що ОСОБА_3 є здоровим та придатним до військової служби.

Згідно відповіді медичного директора з питань психіатрії КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради ОСОБА_11 за № 03-7/2380 від 12.07.2023, ОСОБА_3 за медичною допомогою до лікаря - психіатра поліклініки КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради протягом останнього часу не звертався.

Відповідно до відповіді Чортківської міської ради № 10479/116/05 від 27.06.2023, ОСОБА_3 до органу опіки та піклування з питань забезпечення прав повнолітніх осіб при виконавчому комітеті Чортківської міської ради станом на 01.07.2023 не звертався.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його дії кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 вищевказаного Кодексу є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання і обирає щодо обвинуваченого ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для

виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо клопотання сторони захисту про застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, оскільки, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19 зазначив, що щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 не визнавав факту вчинення злочину, не виявив наміру йти служити. Його заява під час судових дебатів, що він винен та розкаюється у вчиненому не є щирим каяттям, оскільки, відсутнє дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні обвинуваченого виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Такі твердження обвинуваченого суд розцінює як створення фактичної версії захисту та свідоме уникнення від відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України.

Також суд враховує те, що вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, проте відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено у ст. 50 КК України.

Призначене покарання обвинуваченому в межах санкції ст. 336 КК України, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таким чином, з огляду на відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, відсутність щирого каяття, свідоме небажання обвинуваченого нести тягар військової служби, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, продовження дії воєнного стану на території України, тому суд вважає, що при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України, психологічне ставлення до вчиненого ним діяння не зміниться. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальних витрат в кримінальному провадженні не має.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України та призначити покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 ( три ) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по справі: корінець повістки на відправку ОСОБА_3 ; розписку про вручення ОСОБА_3 повістки, довідку військово-лікарської комісії №10839 від 20.06.2023, картку обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_3 поіменний список повернути в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Згідно з оригіналом

Суддя /підпис/

Вирок набрав законної сили «____» __________________ року.

Оригінал вироку знаходиться в Чортківському районному суді Тернопільської області в матеріалах справи № 608/1846/23.

Суддя: ОСОБА_1

Копію вироку видано «_____» _____________________року

Секретар: