справа № 631/1364/24

провадження № 1-кп/631/128/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 липня 2024 року під № 12024221160000667, щодо обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця села Новопідгородне Межівського району

Дніпропетровської області, громадянина України

(ІD паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 ,

виданий 22.12.2020 року органом 6347),

з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

із повною середньою освітою, одруженого, без утриманців,

який є особою з інвалідністю за загальним захворюванням,

раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , які мешкають однією сім`єю у будинку, належному на праві власності обвинуваченому та розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Починаючи з 05.02.2024 року ОСОБА_3 перебуває на обліку відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області згідно з даними Інформаційного порталу Національної поліції як особа, що вчинила домашнє насильство.

Так, в період з 14.12.2023 року по 23.04.2024 року ОСОБА_3 , діючи умисно, безпричинно, в порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично, в присутності інших членів сім`ї, вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , з якою проживає однією сім`єю за вищевказаною адресою, що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої, розладу її здоров`я, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного побуту та відпочинку, у тому числі втрати самооцінки, позитивних емоцій, негативних переживань, тощо.

Отже, 14.12.2023 року близько 23 годині 00 хвилин, більш точного часу як на стадії досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ,- умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття,в присутності малолітнього сина потерпілої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , а саме: висловлював образи нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, принижував її честь та гідність, що спричинило емоційну невпевненістьпотерпілої, а також вчинив фізичне насильство щодо неї, штовхнувши її зі сходів будинку, внаслідок чого вона впала на землю та травмувала ліву ногу, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості її життя.

Крім того, в середині січня 2024 року близько 12 годині 00 хвилин, більш точного часу як на стадії досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома за місцем мешкання за вищевказаною адресою, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття,в присутності малолітнього сина потерпілої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та свідка ОСОБА_7 вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні честі та гідності, залякуванні, що спричинило емоційну невпевненістьпотерпілої, а також вчинив фізичне насильство завдавши їй удар дерев`яною палицею по голові, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 .

Також, 02.02.2024 року близько 08 годині 00 хвилин, більш точного часу як на стадії досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома за вищевказаною адресою, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття,в присутності малолітнього сина потерпілої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні честі та гідності, залякуванні, що спричинило емоційну невпевненістьпотерпілої, призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 02.02.2024 року за даним фактом працівниками відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області відносно ОСОБА_3 складено адміністративний протокол серії ВАВ №877856 за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено до Нововодолазького районного суду Харківської області, й Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.02.2024 у справі № 631/159/24 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу.

Продовжуючи свою протиправну злочинну діяльність, 07.02.2024 року близько 11 години 00 хвилин, більш точного часу як на стадії досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома за вищевказаною адресою, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття,в присутності малолітнього сина потерпілої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні честі та гідності, залякуванні, що спричинило емоційну невпевненістьпотерпілої, призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 07.02.2024 року за даним фактом працівниками відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області відносно ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено до Нововодолазького районного суду Харківської області, й Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.02.2024 року у справі № 631/159/24 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу.

Окрім наведеного, 25.03.2024 року близько 15 години 30 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома за вищевказаною адресою, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття,в присутності малолітнього сина потерпілої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні честі та гідності, залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість потерпілої, призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 25.03.2024 року за даним фактом працівниками відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області відносно ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено до Нововодолазького районного суду Харківської області, й Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01.04.2024 у справі № 631/364/24 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу.

Також, 23.04.2024 близько 08 години 00 хвилин, більш точного часу як на стадії досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома за вищевказаною адресою, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття,в присутності малолітнього сина потерпілої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні честі та гідності, залякуванні, що спричинило емоційну невпевненістьпотерпілої, призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 23.04.2024 року за даним фактом працівниками відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області відносно ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, й Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 24.04.2024 у справі № 631/572/24 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу.

Й, нарешті, 23.06.2024 близько 23 години 00 хвилин, більш точного часу як на стадії досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома за вищевказаною адресою, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття,в присутності малолітнього сина потерпілої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні честі та гідності, залякуванні, що спричинило емоційну невпевненістьпотерпілої, призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно перебуває у зареєстрованому шлюбі з потерпілої та мешкають однією сім`єю у будинку, який належить йому на праві власності та розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ними проживає малолітній син потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був присутній при усіх їх сварках з дружиною. Вказав, що з 05.02.2024 року перебуває на обліку в поліції як особа, що вчинила домашнє насильство, зазначивши, що дійсно у період з 14.12.2023 року по 23.04.2024 року вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї дружини, що спричиняло їй фізичних та психологічних страждань потягло розладу здоров`я, погіршення якості життя. Вона втратила енергійність, втомляється, відчуває фізичний дискомфорту, оскільки він дійсно 14.12.2023 року близько 23 годині 00 хвилин, в середині січня 2024 року близько 12 годині 00 хвилин, 02.02.2024 року близько 08 годині 00 хвилин, 07.02.2024 року близько 11 години 00 хвилин, 25.03.2024 року близько 15 години 30 хвилин, 23.04.2024 близько 08 години 00 хвилин й, нарешті, 23.06.2024 близько 23 години 00 хвилин останнього разу він висловлював образи потерпілій нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою, принижував її честь та гідність, штовхав зі сходів будинку, внаслідок чого вона впала на землю та травмувала ліву ногу, завдавав ударів дерев`яною палицею по голові, за що тричі був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків, передбачених частинами 1 і 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення Запевнив суд, що повністю розуміє протиправність своїх дій, шкодує про таку свою поведінку. Не оспорює ані кількість, ані тяжкість спричинених ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, кількість та системність епізодів домашнього насильства, які інкриміновані йому у провину. Вказав, що інших правопорушень не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся та зробив належні висновки для себе про неприпустимість подальшої такої поведінки в родині.

Оцінюючи показання ОСОБА_3 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, пояснюють мотиви вчиненого, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому.

Крім того, підстав для самообмови судом не виявлено.

Відтак, у зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши показання обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, документами, що характеризують його особу, а також тими, що впливають на доведеність обставин, які мають значення для кримінального провадження (а. с. 56).

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі) та підтвердженням ним його фактичних обставин, його винуватість також доведена і іншими зібраними, наданими суду та дослідженими у судовому засіданні у повній відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодифікованого закону України доказами у їх сукупності.

Так, відповідно до свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_3 ), виданого 24.03.2023 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Новопідгороднє Межівського району Дніпропетровської області, та громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка селища міського типу Нова Водолага Харківської області, 24.03.2023 року зареєстрували шлюб, про що в цей день зроблено відповідний актовий запис № 35. Прізвище подружжя після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 » (а. с. 122).

Наведеним доведений факт перебування обвинуваченого та потерпілої в зареєстрованому шлюбі з 24.03.2023 року.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_10 , прийнятою 12.02.2024 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні 02.02.2024 року адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 157 - 159).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_11 , прийнятою 01.04.2024 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні 25.03.2024 року адміністративного проступку, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 160 - 161).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_11 , прийнятою 24.04.2024 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні 25.03.2024 року адміністративного проступку, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 162 - 163).

Наведеним доведений факт вчинення обвинуваченим відносно потерпілої адміністративного проступку, який чинним законодавствам про адміністративні правопорушення вважається домашнім насильством.

З висновку експерта № 12-14/83-НВ/24 вбачається, що лікар-судово-медичний експерт ОСОБА_12 , попереджений під особистий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи, винесеної 11.07.2024 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_13 , 12 липня 2024 року в приміщенні Нововодолазького районного відділення судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації провів судово-медичну експертизу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (50 повних років), та з урахуванням медичних документів встановив, що у неї виявлені тілесні ушкодження які за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю більше 6 днів, але менше трьох тижнів (21 доби) (підпункти 2.3.1. «а» та 2.3.2. «а» Правил судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року), а також що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (підпункти 2.3.5. «а» і 2.3.2. «б» вказаних Правил) (а. с. 88).

Отже, за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт завдання потерпілій ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю більше 6 днів, але менше трьох тижнів (21 доби) та що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів, внаслідок неправомірних дій обвинуваченого.

Оцінюючи цей висновок експерта з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає його вірним, послідовним, мотивованим достатньо переконливо та таким, що не суперечать обставинам справи та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, а тому суд вважає його належними та достовірними й покладає в основу судового рішення, що ухвалюється.

Також, оцінюючи вказаний висновок, суд вважає, що він відповідає вимогам, викладеним у статтях 101 і 102 Кримінального процесуального кодексу України, сторони провадження під час судового розгляду його під сумнів не ставили, клопотань про виклик експерта для дачі пояснень з приводу проведеного експертного дослідження ані від сторони захисту, ані від сторони обвинувачення не надходило, як не надходило і клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи.

Відтак, за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт завдання потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, час їх спричинення, механізм, причини, характер, локалізацію, а також ступень їх тяжкості.

Дослідивши відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства України всі зібрані та надані сторонами кримінального провадження як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту докази, які безпосередньо досліджені судом шляхом допиту обвинуваченого та оголошення повного змісту письмових доказів, суд оцінює їх усі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку як окремо та і у їх сукупності, визнає такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають бути використані та покладенні в основу судового рішення, що ухвалюється, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та мають для нього значення.

Доходячи такого, суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів

Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому, ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх усі в ході судового розгляду справи суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи повністю доведеними.

Одночасно із цим суд зауважує, що частина 2 та 4 статті 17 Кримінального процесуального кодексу обумовлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пункті 43 свого Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» констатував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За таких обставин, з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену й у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення суду від 28.10.1994 року), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний, поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.

Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом, як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Розв`язуючи це нагальне питання, суд, перш за все ураховує, що відповідно до приписів частини 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Отже, статтею 126-1 Кримінального кодексу України домашнім насильством визнається умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи

Системно аналізуючи вище наведене і обставини вчиненого ОСОБА_3 діяння разом з усіма дослідженими доказами у їх сукупності, суд вважає встановленим, що його умисел був спрямований саме на вчинення домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_5 , яка є його дружиною.

Відтак, у відповідності до змісту статті 94 кримінального процесуального кодифікованого закону України, даючи оцінку усім дослідженим безпосередньо доказам у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин цього кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний із наданих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що в межах цього кримінального провадження наявні усі перелічені вище умови задля можливості мовити про те, що з боку обвинуваченого було вчинено саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При цьому судом було системно проаналізовано усе вище викладене, з`ясовано зміст і спрямованість умислу ОСОБА_3 , ураховано сукупність всіх обставин вчиненого ним діяння, зокрема, спосіб, поведінку винного та потерпілої, що передувала події, їх стосунки.

Отже, з матеріалів цього кримінального провадження убачається, що досудове розслідування проведене із дотриманням приписів чинного Кримінального процесуального кодексу України, без порушень прав обвинуваченого, з урахуванням правозастосовної практики, встановленої касаційним кримінальним судом, а також із застосуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто рішень від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України», де суд зазначив, що при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, витлумачивши як того вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченого, врахувавши всі фактичні обставини цього кримінального провадження, суд не знаходить підстав задля його виправдування від висунутого обвинувачення й доходить висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, оскільки він вчинив домашнє насильство.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_3 доведена повністю. Дії його відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України, та правильно кваліфіковані як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд керується нормою прямої дії, а саме: приписом частини 2 статті 61 Конституції України, щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, данні про його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд виходить з їх класифікації, особливостей та обставин його вчинення, й ураховуючи санкцію інкримінованої йому статті 126-1 Кримінального кодексу України та приписів частини 4 статті 12 цього ж кодифікованого закону, доходить висновку, що обвинуваченим вчинений нетяжкий злочин.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, суб`єктом господарської діяльності не є, перебуває у зареєстрованому шлюбі, без утриманців, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ не перебуває, є особою з інвалідністю ІІІ групи за загальним захворюванням, на будь-яку іншу тяжку хворобу не хворіє, є осудним, має постійне місце мешкання і реєстрації, за яким характеризується задовільно, виключений з обліку військовозобов`язаних, на обліку в органах пробації не значиться, вчинив кримінальне правопорушення, що закидається йому у провину, щодо дружини, сприяв розкриттю кримінального правопорушення та щиро кається у вчиненому. Окрім того, потерпіла ОСОБА_5 не має до нього будь-яких матеріальних та моральних вимог.

З досудової доповіді, складеної представником персоналу органу пробації Харківського районного сектору філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області - начальником сектору ОСОБА_14 , вбачається, що орган пробації, беручи до уваги інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства вважає, що виправлення цієї особи без ізоляції від суспільства можливе. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби), у випадку прийняття судом рішення про звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України, покласти на нього й обов`язки, передбачені частиною 3 цієї ж статті. Крім цього для мінімізації факторів ризику вчинення повторного правопорушення можуть бути залучені ресурси КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ «ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ)» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (а. с. 52 - 53).

Вирішуючи при призначенні покарання обставини, які його пом`якшують ОСОБА_3 , суд перш за все керуються змістом частини 1 та 2 статті 66 Кримінального кодексу України, в якій наведений перелік таких обставин.

Також, суд знов ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме:

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18),- щодо розуміння, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження;

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18),- щодо розуміння, що щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. За наявності щирого каяття не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України. Тобто передбачені цим пунктом обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної;

-та постанову Великої Палати Верховного суду, прийняту 03.07.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19),- щодо розуміння, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

За викладених обставин, в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , щире каяття.

Вирішуючи при призначенні покарання ОСОБА_3 питання щодо наявності обставини, які його обтяжують, суд керуються змістом статті 67 Кримінального кодексу України, в якій наведений перелік таких обставин, і доходить висновку, про те, що судом такі обставини не визнані.

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також Верховний суд України у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує й припис пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи», де суд касаційної інстанції зауважив, що при призначенні покарання суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, який, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Зважаючи на таке, суд ураховує позицію прокурора, який вважав за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у виді 150 годин громадських робіт, а також позицію потерпілої, висловлену письмово у відповідній заяві, зареєстрованій за вхідним № 8208/24-вх від 20.11.2024 року, яка у питанні призначення покарання прохала суд не позбавляти волі обвинуваченого (а. с. 57), й керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує особу винного, який повністю визнав себе винуватим у вчиненому, мету, мотиви, обставини та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, відповідно до яких будь-якої шкоди державним та громадським інтересам заподіяно не було, а також поведінку під час та після вчинення злочинних дій, відсутність судимостей, наявність інвалідності ІІІ групи, а також щире каяття винного.

Усе наведене у своїй сукупності та у співвідношенні дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що йому слід призначити покарання, обумовлене санкцією інкримінованого кримінального правопорушення, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Беручи до уваги викладене, а також ураховуючи санкцію кримінального проступку, що інкримінується ОСОБА_3 у провину, а також те, що він не є особою, перелік яких наведений у частині 3 статті 56 Кримінального кодексу України, суд вважає, що його виправлення можливе шляхом виконання ним у вільний від роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначать органи місцевого самоврядування, а тому йому необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією статті 126-1 Кримінального кодексу України, у виді громадських робіт, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

На думку суду це відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Наведена позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню, ухваленому 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії», де суд зауважив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Ухвалюючи вирок ОСОБА_3 , суд не знаходить підстав для застосування положень статті 69, 69-1, 75, 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.

В рамках цього кримінального провадження цивільний позов поданий не був.

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: палиця для полегшення самостійного пересування, визнанні постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_15 31.07.2024 року та передана на відповідальне зберігання під схорону розписку потерпілій (а. с. 155 - 156),- підлягають поверненню власникові (законному володільцю).

В рамках цього кримінального провадження процесуальних витрат не має, заходи забезпечення не застосовувались.

Також суд не знаходить підстав задля обрання засудженому міри запобіжного заходу до набрання вироком законної сили з огляду на принцип диспозитивності процесу, так як жодна із сторін кримінального провадження не клопотала про це перед судом.

Ухвалюючи вирок та формуючи усі наведені в ньому висновки, суд покладається на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що вимагають від суду, який підпадає під її дію, бути безпристраснім, що включає у себе відсутність упередження або упередженості.

У рішеннях у справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року та у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що словосполучення «згідно із законом» по суті стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Тобто відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов`язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.

Відтак, здебільшого, суд застосовує приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).

Отже, позиція сторін щодо призначення покарання та щодо кваліфікації дій обвинуваченого судом почута, їх зауваження заслухані та вивчені.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; Рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», від 28.10.1994 року у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства», від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України» і від 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії»; статтями 3, 9, 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтями 12, 50, 56, 65 - 66 і 126-1 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановами Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) та № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи»; частиною 2 статті 52 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII від 19.11.1992 року (із змінами та доповненнями); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18), 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18), 20.03.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 302/904/16-к (провадження № 51-966 км 18), 13.12.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 485/1613/17 (провадження № 51-6591 км 18) та 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 84 - 86, 91, 100, 131 - 132, 242, 349, 368 - 371, 373 - 377, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому статтею 126-1 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Речові докази: палиця для полегшення самостійного пересування, визнанні постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_15 31.07.2024 року та передана на відповідальне зберігання під схорону розписку потерпілій (а. с. 155 - 156),- повернути власникові (законному володільцю).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1