справа № 631/776/24

провадження № 3/631/292/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Нова Водолага Харківської області, громадянина України (паспорт з електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 05.01.2021 року органом № 6347),

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

який не працює, зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушень, передбачених частиною 3 статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який внесений до автоматизованої системи документообігу суду та переданий судді, обраному шляхом автоматизованого розподілу, для розгляду по суті.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 095629) від 02.05.2024 року, складеного інспектором СЮП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Федоренко А. В., ОСОБА_1 не займається вихованням свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 08.04.2024 року об 11 годині 37 хвилин на АДРЕСА_2 здійснив крадіжку чавунної плити, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 095630) від 30.04.2024 року, складеного інспектором СЮП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Федоренко А. В., ОСОБА_1 не займається вихованням свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 31.03.2024 року об 11 годині 28 хвилин на АДРЕСА_7 здійснив крадіжку двох самоварів та таганок, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення проступків, передбачених частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надійшли до Нововодолазького районного суду Харківської області та постановами судді Мащенко С. В. об`єднанні в одне провадження.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з`явився по невідомим причинами, про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки не повідомив, заяву про відкладання розгляду справи не надавав.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому стаття 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.

Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Натомість ретельно та безпосередньо дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього письмові докази, суддя убачає таке.

Відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а особами, які є працівниками відповідних органів Національної поліції України - ще й Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями).

Зазначений наказ прийнятий, як чітко обумовлено його преамбулою, саме з метою дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства, яке регулює діяльність Національної поліції.

Отже, відповідно до пункту 15 розділу ІІ вищевказаної Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Обґрунтовуючи наявність підстав задля притягнення правопорушника до відповідальності інспектором СЮП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Федоренко А. В. надано в якості доказу факту вчинення адміністративного діяння, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення наступні документи:

1)рапорт старшого інспектора чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Полтавського І., зареєстрований 08.04.2024 року під № 800 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журнал єдиного обліку), яким останній доповів начальникові відділення підполковнику поліції Глущенку Аркадію про те, що 08.04.2024 року об 11 годині 38 хвилини зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , який проживає за адресом: АДРЕСА_2 ,- про зупинення ним чоловіка, який ніс плитку. Вважає, що той міг здійснити крадіжку, начебто чоловік раніше скоював крадіжки (а. с. 3);

2)рапорт старшого інспектора чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Полтавського І., зареєстрований 31.03.2024 року під № 712 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журнал єдиного обліку), яким останній доповів начальникові відділення підполковнику поліції Глущенку Аркадію про те, що 31.03.2024 року об 11 годині 28 хвилини зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_4 , яка проживає за адресом: АДРЕСА_3 ,- про затримання чоловіка, який скоїв крадіжку в будинку сусідів, при собі мав крадені речі (а. с. 24);

3)письмові пояснення ОСОБА_5 від 08.04.2024 року, з яких вбачається, що він проживає за адресом: АДРЕСА_4 - та доглядає за будинком, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_5 ,- в якому останній раз був у листопаді 2023 року. 08.04.2024 року до нього приїхали працівники поліції та повідомили, що з даного будинку ОСОБА_6 викрав чавуну плитку, але з даного приводу претензій він до нього не має, матеріальні збитки внаслідок крадіжки плитки для нього є незначними (а. с. 4);

4)письмові пояснення ОСОБА_3 від 08.04.2024 року, з яких вбачається, що він проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- та в цей день близько 11 години 00 хвилин по АДРЕСА_2 побачив, що по вулиці йшов ОСОБА_6 , який ніс в руках чавуну плитку з дров`яної печі. Він подумав, що той міг її викрасти, а тому зателефонував до поліції з метою проінформувати (а. с. 16);

5)письмові пояснення ОСОБА_2 від 08.04.2024 року, з яких вбачається, що він проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- та того дня близько 10 години 00 хвилин за адресом: вулиця Індустріальна, селище Нова Водолага,- він проник до чужого помешкання з метою викрасти чавуну плиту дров`яної пічки для подальшого продажу вітчиму ОСОБА_7 , який мешкає з його матір`ю. Викравши плитку направився до вітчима для реалізації плити (а. с. 8);

6) свідоцтво про народження (серії НОМЕР_3 ), повторно видане 20.12.2018 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, згідно з яким ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 11.06.2008 року складено відповідний актовий запис № 77, та його батьками зазначено: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а. с. 12);

7) письмові пояснення ОСОБА_4 від 31.03.2024 року, з яких вбачається, що вона проживає за адресом: АДРЕСА_2 ,- та того дня вона знаходилась у себе вдома та з порогу свого будинку побачила невідомого молодого чоловіка, який відчинив хвіртку до будинку АДРЕСА_6 , де раніше мешкав ОСОБА_9 , який просив її наглядати за будинком, побачивши це, вона покликала чоловіка та разом з ним пішла до вищезазначеного домоволодіння, де вони затримали молодого чоловіка, яким виявися ОСОБА_2 . Порчу з ним вони помітили викрадені речі, а саме: два самовари та бензиновий таганок. Після чого одразу зателефонували до поліції (а. .с 25).

8) письмові пояснення ОСОБА_2 від 31.03.2024 року, з яких вбачається, що він проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- й на своєму велосипеді він їхав по вулиці Лермонтова селища Нова Водолага близько 11 години 00 хвилин, коли помітив занедбану будівлю і вирішив, що в ній нікого не має, так як територія поросла травою. Він вирішив зайти на територію, щоб знайти залізо з метою подальшого його продажу. Пішовши до сараю, він побачив два самовари і таганок, які вирішив вкрасти, щоб потім здати на металобрухт. Коли він вийшов на дорогу, то до нього підійшли чоловік та жінка, яких він не знає та схопили його, а потім викликали поліцію (а. с. 26).

Натомість усі докази, які повноважна особа долучає до протоколу про адміністративне правопорушення, слід засвідчувати з урахуванням приписів ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року, який, як вказано у пункті 1.1 цього документа, поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

Так, пункт 5.26 цього нормативно-правового документу зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Аналогічне за своїм змістом правило міститься й у пункті 8 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), які з огляду на зміст пункту 1 розділу І «Загальні положення» встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності , та є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Також, вказаний пункт 8 глави 10 розділу ІІ цих Правил визначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія» (абзац 6 пункту 5 глави 4 розділу ХІІ Правил).

Таким чином, викладене перешкоджає судді зробити висновок про те, що наявні в матеріалах цієї справи копії письмових документів відповідають вимогам належності, достовірності та допустимості, а, отже, вважається доказом у справі.

Окрім того, частина 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Отже норма права, викладена у частині 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною та відсилає до інших статей цього Кодексу.

Однак, вивчаючи протоколи про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 095629) від 02.05.2024 року та (серії ВАД № 095630) від 30.04.2024 року із доданими до них документами, суддя вбачає, що суть порушення, складеного інспектором СЮП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Федоренко А. В., не містить всіх ознак об`єктивної сторони проступку, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, не конкретизовано, які саме адміністративні правопорушення вчинив ОСОБА_2 .

Наведене свідчить про те, що суддею, яка вирішує питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виявлено неповне та некоректними викладення суті вчиненого проступку, що закидається йому у провину, і вказане є суттєвим недоліком, який не дозволяє зробити однозначний висновок про те, що в діях ОСОБА_1 , відносно якого 02.05.2024року та 30.04.2024 року складені інспектором СЮП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Федоренко А. В. протоколи про адміністративні правопорушення (серії ВАД № 095629) та (серії ВАД № 095630), наявний склад інкримінованого йому адміністративного проступку.

Відтак, наявність складу адміністративного проступку, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення в діях чи бездіяльності ОСОБА_1 у процесуальний спосіб не доведені, що унеможливлює притягнення його суддею до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України.

Імперативним приписом статті 19 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Згідно зі змістом статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Положеннями частини 3 статті 62 Основного Закону нашої країни передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

За приписами статті 252 Кодексу України про адміністративне правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, орган /посадова особа/ оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із частиною 1 статті 251 цього ж кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, неправомірних дій, та фіксує закінчення діяльності компетентних осіб щодо збирання, оцінки та перевірки доказів. Тобто протокол є, начебто й скоріше за все, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, звинувачувальним документом, якому завжди передує момент виявлення відповідного проступку.

Відтак, складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу приписів вищенаведених норм права є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право особи на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції.

У справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява № 926/08) Європейській суд з прав людини серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Таким чином, виходячи із правової аксіоми судочинства: «Atrium naben se intromi indicia praese» - «Суд має справу з тими доказами, які перед ним», оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, ураховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів по справі та беручи до уваги, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на суд, вважаю, що вина у інкримінованому особі, що притягається до адміністративної відповідальності, проступку не доведена, а отже факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного проступку відсутній, що має місце внаслідок недоведеності особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, наявності саме в її діях складу адміністративного проступку, передбаченого частиною 2 статі 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Приходячи до такого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, прийнятої 08.07.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18),- щодо наявності процесуального обов`язку доказування наявності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме у суб`єкта владних повноважень.

Також, як чітко зауважує у вказаному судовому рішенні вищий суд, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Також суд керується й правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 10.07.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 420/647/19 (провадження № К/9901/32880/19), згідно з якою підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Колегія суддів погоджується, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 04.03.2019 року по справі № 199/7360/17.

Нормою права, яка міститься у статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Натомість зміст частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення мовить про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 вказаної норми права).

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 проступку, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведеним, а тому він не може бути підданий адміністративній відповідальності.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності та правосвідомості задля всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, виховання осіб в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року; рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України», від 30.05.2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії»; статтями 19, 57, 68 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) (із змінами та доповненнями); частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями); ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року; Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), а також статтями 1, 7, 9 - 11, 23, 27, частиною 1 і 2 статті 184, статтями 245, 246, 247, 249 - 252, частинами 1 і 2 статті 254, частиною 1 статті 255, статтею 256, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 278, 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення проступку, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її винесення.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко