Судове рішення 755/19294/24 від 03.01.2025

Судове рішення #1839990515

Справа №:755/19294/24

Провадження №: 1-кс/755/4076/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 вивчивши матеріали за клопотанням ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42024100040003733, установив:

у провадження суду 31 грудня 2024 року надійшло дане клопотання, у порядку ст. 174 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, про скасування арешту з майна накладеного, згідно ухвали слідчого судді цього місцевого суду від 05 листопада 2024 року у справі № 755/19294/24.

Згідно зі ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено слідчу суддю ОСОБА_1 та передано матеріали 31 грудня 2024 року.

Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст. 174 КПК України за клопотанням, приходить до наступного.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Перелік документів, що засвідчують повноваження адвоката у кримінальному провадженні, встановлено у ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником […].

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №648/3629/17 у ч. 1 ст. 50 КПК законодавець закріпив дві групи документів, наявність яких підтверджує повноваження захисника на участь у конкретному кримінальному провадженні та які обов`язково надаються суду: документ, що підтверджує право особи на заняття адвокатською діяльністю (оскільки захисником може бути тільки адвокат) та документи, що підтверджують право цієї особи бути захисником (здійснювати захист у конкретному кримінальному провадженні).

При цьому законодавець у ч. 1 ст. 50 КПК імперативно закріпив надання адвокатом свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК) та документа з передбаченого в п. 2 ч. 1 цієї статті альтернативного переліку документів.

Тобто зобов`язав адвоката надати суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та надав право альтернативного вибору щодо документів, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, якими може бути підтверджено повноваження захисника у кримінальному провадженні.

Разом з тим, ОСОБА_4 в цьому випадку додав до скарги тільки ордер без копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК).

Як наслідок, у цій справі заявником, в розрізі ст. 64-2, 174 КПК, не підтверджено свої повноваження як представника власника майна/володільця (особи, котра має статус третьої особи) на участь у кримінальному провадженні, з огляду на що, слідчий суддя вважає за необхідне, з урахуванням норм ч. 6 ст. 9 КПК України, яка регламентує, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, беручи до уваги положення ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 5 і ч. 6 ст. 9 КПК України, клопотання повернути заявнику.

Позаяк, схожим за своєю суттю є положення ч. 2 ст. 304 КПК України, адже, згідно п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права її подавати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

При цьому, повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

З цих підстав та керуючись статтями 7, 9, 64-2, 174, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання про скасування арешту майна, повернути особі, яка його подала.

Копію ухвали про повернення клопотання надіслати особі, яка його подала.

Повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала, яка набрала законної сили в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Слідчий суддя ОСОБА_5

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс/755/3536/24