Справа № 522/19996/24

Провадження № 2-н/522/3955/24

УХВАЛА

30 грудня 2024 року cуддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшла заява Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також витрат по сплаті судового збору.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Приписи п. 3 ч. 1ст. 161 ЦПК України передбачають, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 наказне провадження є самостійним і спрощеним видо судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, в порядку наказного провадження підлягають задоволенню вимоги заявника, що мають безспірний характер.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У заяві про видачу судового наказу зазначається, що ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку наявний борг.

З наданих суду матеріалів неможливо достовірно встановити чи є ОСОБА_1 власником нерухомого майна, щодо постачання житлово-комунальних послуг у якому стягувачем заявлено вимогу. Зокрема, з наданої заявником копії інформаційної довідки № 401939601 вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 , є інша особа. Відомості про право власності ОСОБА_1 містяться в архівній частині реєстру – реєстрі про право власності на нерухоме майно. Інших доказів, з яких можливо було б встановити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна до заяви не додано.

Відповідно до п. 8. ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Враховуючи викладене, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на те, що із поданої заяви не вбачається виникнення та порушення грошової вимоги стягувача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можливо достовірно встановити наявність у боржника права власності на вказаний у заяві обєкт нерухомого майна.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що, відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачу судового наказу з такої підстави не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою самою заявою, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 160, 161, 165, 352 - 355 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Комунальному підприємству «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Роз`яснити Комунальному підприємству «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», що згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Cуддя                                                        Юлія ЧОРНУХА