1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11126/24 1-кс/335/5038/2024

11 грудня 2024 року                                                                м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211120000262 від 26.12.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211120000262 від 26.12.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

У ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що невстановлена особа, знаходячись на території Вознесенівського району, м. Запоріжжя, незаконно збуває бойові припаси. 06.12.2024 у період часу з 17 години 30 хвилин до 17 години 48 хвилин проведено санкціонований обшук автомобілю «Mitsubishi Lancer», у кузові сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , у ході якого було виявлено та вилучено: банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_2 ; флеш-карту «DataStick Pro».

Враховуючи, що вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин, з метою збереження речових доказів, старший слідчий звернулася з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зазначене у клопотанні.

Старший слідчий клопотання підтримала, про що надала відповідну заяву. Зазначила, що проведено огляд флеш-карти, у ході якого не встановлено інформації, яка представляє інтерес для досудового розслідування.В іншій частині клопотання про накладення арешту наполягає на задоволенні.

Володілець майна ОСОБА_4 у судове засідання надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Заперечує проти накладення арешту на флеш-карту, щодо накладення арешту на банківську карту також просить відмовити, оскільки вона йому не належить.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023211120000262 від 26.12.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

06.12.2024 проведено санкціонований обшук автомобіля «Mitsubishi Lancer», у кузові сірого кольору, д.н.з.  НОМЕР_1 , який належить  ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено: банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_2 ; флеш-карту «DataStick Pro».

07.12.2024 старшим слідчим винесено постанову про визнання вилучених під час проведення обшуку банківської картки та флеш-карти, речовими доказами.

Відповідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частиною 1 ст. 98 КПК України, встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України, передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом з цим, звернувшись на виконання вимог статті 170 КПК України, після вилучення вказаних речей з клопотанням про їх арешт, слідчий, обмежившись загальним посиланням на норми КПК України, не навів жодної правової підстави для арешту вказаних у клопотанні речей, не вмотивував приводів припускати, що невжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження, відносно цих речей, може призвести до настання негативних наслідків.

На переконання слідчого судді, у клопотанні, слідчим належним чином не доведено той факт, що саме вилучені банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_2 та флеш-карта «DataStick Pro», у ході проведення обшуку 06.12.2024, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та мають значення речових доказів у кримінальному провадженні № 12023211120000262 від 26.12.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, а також не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у законні права власника, як арешт зазначеного майна.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна слідчим не долучено жодних доказів та не наведено жодних аргументованих доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також того, що у застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є виправдана необхідність.

Згідно зі статтею 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що органом досудового розслідування, не доведено той факт, що вилучені речі мають відношення до обставин, які підлягають дослідженню у відповідному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказані речі, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 та ч. 3 ст. 173 КПК України, є підставою для повернення тимчасово вилучених речей.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя:                                                                         ОСОБА_1