ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

24 грудня 2024 року Справа №  280/9797/24   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код  ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1  (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення з 01.05.2024 року основного розміру пенсії за вислугу років з 86% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку без обмеження максимальним розміром пенсії.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.05.2024 року перерахунок пенсії за вислугу років виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.05.2024 року із врахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимальним розміром пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При проведенні перерахунку пенсії відповідачем протиправно зменшено основний розмір його пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 86% до 70% протиправними, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи  в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін  (у письмовому провадженні), протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

07.11.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить відмовити у їх задоовлені в повному обсязі.

В додаткових пояснення відповідача, які надійшли до суду 23.12.2024 вказує про те, що  позивач  отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 83% грошового забезпечення.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

З програми Діловодство спеціалізованого суду, встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №280/3847/19, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області  відновити ОСОБА_1  розмір пенсії, призначеної відповідно до чинної, на час призначення пенсії (станом на 01.09.2015), редакції Закону України №2262   “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”   у розмірі 83% сум грошового забезпечення та здійснити йому з 01.01.2018 перерахунок пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

Надалі рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі № 280/5139/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії ОСОБА_1 в розмірі 83% від грошового забезпечення 21451,99 грн., яке вказано в наданій Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідці за №3/193 від 05.05.2021 та складається з таких складових: посадовий оклад - 6497,00 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник внутрішньої служби - 1410 грн.; надбавка за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням) -3953,50 грн.; премія (72,6% посадового окладу) - 4716,82 грн; надбавка за особливості проходження служби (41,1% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років) - 4874,67 грн.

Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі № 280/4265/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.02.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідки від 17.10.2023 №3/2160 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб”.

Звернувшись до відповідача із заявою щодо свого пенсійного забезпечення, позивач отримав лист від 14.10.2024 № 17905-16648/О/8-0800/24, яким повідомлено, що перерахунок пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/4265/24   проведено Головним управлінням в межах покладених зобов`язань у повному обсязі.

Відповідно до розрахунків пенсії позивача від 09.09.2024 та 23.12.2024: основний розмір пенсії позивача 83% грошового забезпечення (вислуга років 31 рік) у розмірі 20924,26 грн., підсумок пенсії 26853,66 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії та щодо обмеження максимальним розміром сум пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Судом враховано, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон №3668-VI).

Так, приписи статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У свою чергу, згідно частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі № 380/8024/21.

Поміж тим, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Наведені висновки суду мали бути враховані відповідачем під час обчислення пенсійної виплати позивачу.

За обставинами цієї справи судом встановлено та розрахунком пенсії позивача підтверджено, що при виплаті пенсії відповідач застосовує обмеження пенсії максимальним розміром. При цьому, визначаючи максимальний розмір пенсії, який належить до виплати, пенсійний орган керується розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який у 2024 році становить 23610,00 грн (з урахуванням статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). Так, відповідно до розрахунків пенсії позивача від 09.09.2024 та від 23.12.2024: підсумок пенсії 26853,66 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.

Враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо виплати позивачу з 01.05.2024 пенсії з обмеженням її максимальним розміром є протиправними, у зв`язку з чим для належного та ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу нарахованої пенсії з 01.05.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас суд звертає увагу відповідача, що виплата нарахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром жодним чином не змінює раніше встановлений судовими рішеннями 83% розмір грошового забезпечення. Суд наголошує, що під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати зменшення відсоткового значення розміру пенсії, встановлювати обмеження пенсії максимальним розміром з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішення, що набрало законної сили.

При цьому, суд враховує, що позивачем помилково визначено у позовних основний розмір його пенсії  86% грошового забезпечення, замість 83% грошового забезпечення.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код  ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24.12.2024.

Суддя                                                                                                                А.В. Сіпака