Справа № 2-8873/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

(заочне)

"11" жовтня 2011 р.   Шевченківський районний суд м. Києва                             

у складі: головуючого  -   судді                       Пономаренко Н.В.

при секретарі                                                      Краснянській С.В.

з участю представника позивача                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду в м. Києві  справу за  позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  суд,-

в с т а н о в и в :

          позивачка звернулась до суду із вказаним позовом з вимогою стягнути з відповідачів на свою користь суму коштів в розмірі 1500,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої її майну,  а саме її куртки, а також моральної шкоди в розмірі 500 грн. і  судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона 16.04.2011р. в 20-30 год. перебуваючи за місцем проживання  в АДРЕСА_1, вийшла на вулицю і побачила що якась жінка палить листя та сміття, тому позивачка вирішила погасити багаття водою, а в цей час до неї підбігла невідома жінка і почала лаятись з даного приводу і штовхатись, під час цього пошкодила куртку, також, під час конфлікту підбіг невідомий чоловік  і схопив її за руки, щоб вона не мала можливості погасити вогонь, але їй вдалось стекти за місцем проживання. За вказаним фактом вона подала заяву в Шевченківський РУ ГУ МВС України в м.Києві, була проведена перевірка, однак, постановою в порушенні кримінальної справи було відмовлено відповідно до ч.2 ст.11 КК України та п.2 ст.6 КПК України. Вважає, що розмір завданої матеріальної шкоди за пошкоджену куртку складає 1500,00 грн, а моральної, яка виразилась в негативних емоціях і переживаннях з приводу пошкодженого майна та  застосування фізичної сили внаслідок фізичного впливу відповідачів на неї, складає 500,00 грн.

Вказані кошти і судові витрати позивачка просить стягнути із відповідачів.

В судовому засіданні представник позивачки повністю підтримала  позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

               Відповідачі в судове засідання не з»явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили. Разом із тим, вказані відповідачі через канцелярію суду подали заяви, в яких позов не визнають, ОСОБА_3 вказує на те, що ніякими діями матеріальної чи моральної шкоди не завдавала, проти позову заперечує, а ОСОБА_4 посилається на те, що позивачку взагалі ніколи не знав і не бачив, шкоди не завдавав. Однак, відповідачі заяв про розгляд справи за своєї відсутності не подали.

Суд, з урахуванням думки представника позивачки, який не заперечує проти заочного розгляду справи у відсутності відповідачів, вважає можливим розглядати справу у їх відсутність на підставі ст.224 ЦПК України.   

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача і показання свідків, суд судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.04.2011 року, вбачається, що до міліції із заявою звернулась ОСОБА_2, яка проживає по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що під час конфлікту невідома жінка порвала куртку, а невідомий чоловік викручував руки. Під час перевірки встановлено, що конфлікт виник під час гасіння ОСОБА_2 вогнища із листя і сміття, під час якого  на подвір»ї виник конфлікт між нею і невідомими жінкою та чоловіком.  Під час додаткової бесіди з заявницею по телефону, остання повідомила, що  невідома їй жінка можливо проживає в АДРЕСА_2, а десь неподалік від неї –чоловік, з яким у неї був конфлікт. В бесіді з ОСОБА_5 встановлено, що він нічого не бачив, йому нічого невідомо, однак, можливо конфлікт стався у його сусідки ОСОБА_6 зНОМЕР_1. Під час  телефонної розмови з гр.. ОСОБА_3, встановлено, що у неї  дійсно виникав конфлікт з невідомою, так як останній не сподобалось, що вона прибравши листя і гілки на подвір»ї свого приватного будинку, вирішила їх спалити. Під час конфлікту на вона ні її сусід ОСОБА_4 з буд.46 будь-яких протиправних дій не  вчиняли. А під час візиту до АДРЕСА_3 за місцем реєстрації ОСОБА_4, двері ніхто не відчинив, по телефону ніхто не відповів.  В порушенні кримінальної справи за ст.ст. 296,194 КК України було відмовлено за відсутністю в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складу злочину (а.с.6-7).

Згідно пояснень  представника позивачки, вказану постанову оскаржено не було.

            Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних підстав цивільно–правової відповідальності, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.     

Як вбачається з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.  Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.  58-59 ЦПК України.

Однак, ні позивачка, ні її представник не представили суду жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував пошкодження куртки саме відповідачами і що вартість пошкодженого майна складає 1500,00 грн.

Адже, як пояснила представник позивачки, ОСОБА_2 тільки зверталася із заявою до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві із вимогами про притягнення до кримінальної відповідальності відповідачів за пошкодження майна, однак, вину вказаних осіб –відповідачів, встановлено не було. Ніяких інших рішень про наявність вини відповідачів у вчиненні діянь щодо знищення майна позивачки прийнято не було,  а вони самі вину не визнають, про що надали суду письмові заяви(а.с.19-20).

Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави для стягнення шкоди з відповідачів, оскільки не доведено факту заподіяння зі сторони відповідачів позивачці втрат майнового характеру і не встановлено вини відповідачів у заподіяні шкоди позивачці у вказаному обсязі.  

          Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду, то зобов’язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності), тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю дій і вини відповідачів у спричиненні майнових втрат позивачці. 

          Як зазначено вище, суду не було доведено вини відповідачів у спричиненні шкоди майну позивачки та, як наслідок, не доведено спричення  їй у зв»язку з цим моральної шкоди.

               Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

            Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.   

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57- 60, 179, 209,  212-215, 224-228   ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

            Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Суддя :