ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р.                                                                                 справа № 300/8609/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, -  

 Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, а також у подвійному розмірі періоду роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012 у приватного підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором № 1914 від 09.08.2007, зареєстрованим Івано-Франківським МЦЗ, та здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з 04.03.2024; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 04.09.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 04.03.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2795/24. В серпні 2024 року позивач дізналася, що під час призначення пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, а також у подвійному розмірі періоду роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. 04.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, та періоди роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, та із заявою, в якій просила зарахувати період роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Листами від 02.10.2024 та від 09.10.2024 відповідач відмовив в здійсненні перерахунку пенсії позивача із зарахуванням до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, та періоди роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, та періоду роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у подвійному розмірі. ОСОБА_1 вважає такі відмови відповідача протиправними, оскільки період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004 підтверджується записами трудової книжки та довідкою Тисменицького управління Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 21.03.2024. Щодо період роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради”, то Законом України “Про пенсійне забезпечення” не передбачено обмежень щодо застосування статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2. Також статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не скасовує статтю 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та не зупиняє її дію. Так, статтею 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Отже, позивач має право на зарахування період його роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Ухвалою від 14.11.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 0900-0902-7/62365 від 29.11.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 призначена позивачу відповідно до пункту 2 частини першої Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Представник відповідача зазначив, що періоди трудової діяльності до 01.01.2004 (дата набрання чинності Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством, тоді як пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений таким законодавством, за період з 01.01.2004 застосовується тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, на думку представника відповідача, під час призначення пенсії та при проведених перерахунках пенсії за віком правомірно враховано з 01.01.2004 стаж  роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 в психіатричних закладах охорони здоров`я в одинарному розмірі. Щодо періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, то чинним законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю. В спірному випадку в трудовій книжці не зазначено, що позивач отримувала матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Щодо періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, то за такі періоди відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 36-40).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.03.2024 за № 092750009987. Вказаним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення 55 років і при страховому стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Не погоджуючись із Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 11.03.2024 за  № 092750009987 про відмову в призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.03.2024 за № 092750009987, зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2795/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 11.03.2024 за № 092750009987 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ч.1 ст.13 Закону України  «Про пенсійне забезпечення»  в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»  від 02.03.2015 за №213-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 04.03.2024 (а.с. 14-16).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2795/24 набрало законної сили 18.06.2024.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2795/24, ОСОБА_1 з 04.03.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

04.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, та періоди роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012 (а.с. 26), та із заявою, в якій просила зарахувати період роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (а.с. 28).

Листом від 02.10.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повідомило позивача про незарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, оскільки не зазначено, що позивач отримувала матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Щодо періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, то за такі періоди відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку (а.с. 27).

Листом від 09.10.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (а.с. 29).

Вважаючи протиправною протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, періодів роботи з 09.08.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, а також у подвійному розмірі періоду роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, позивач звернулася з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012 у приватного підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором № 1914 від 09.08.2007, зареєстрованим Івано-Франківським МЦЗ, та здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з 04.03.2024; зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити з 04.09.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон № 1058.

Відповідно до статті 24 Закону України № 1058, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З огляду на зміст листа від 02.10.2024, направленого ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.09.2024 про перерахунок пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, оскільки не зазначено, що позивач отримувала матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Статею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено види забезпечення та соціальні послуги, якими є: допомога по безробіттю; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до абзацу шостого підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

В спірному випадку пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача період отримання допомоги по безробіттю у Тисменицькому районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 17.07.2003 по 12.04.2004, тобто період до 01 січня 2010 року, який підлягає підтвердженню лише на підставі записів у трудовій книжці.

Так, згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.10.1993, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що ОСОБА_1 з 17.07.2003 розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; з 12.01.2004 закінчено виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 18).

Така трудова книжка є належним та допустимим доказом вказаного періоду виплати позивачу допомоги по безробіттю, оскільки записи про вказаний період з 17.07.2003 по 12.04.2004 записані акуратно, є чіткими та зрозумілими, вчинені на підставі відповідних наказів, запис про припинення виплати допомоги по безробіттю містить назву посади, підпис відповідальної особи та відтиск печатки Тисменицького районного центру зайнятості.

Отже, в позивача не було підстав підтверджувати період отримання допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004 додатковими документами, зважаючи на належні записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.10.1993.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучила довідку Тисменицького управління Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 21.03.2024 № 1846-14.7.1/25-24, згідно якої позивач перебувала на обліку як безробітна в Тисменицькому районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю з 17.07.2003 (наказ № 239 від 30.07.2003) по 12.04.2004 (наказ НТ 040122 від 22.01.2004) (а.с. 22).

Таким чином, період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012, то з огляду на зміст листа від 02.10.2024, направленого ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.09.2024 про перерахунок пенсії, такі періоди роботи не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.10.1993, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 09.08.2002 прийнята на посаду помічника кухаря до приватного підприємця ОСОБА_3 на підставі трудового договору № 1914 від 09.08.2007, зареєстрованого в Івано-Франківському міському центрі зайнятості; з 31.07.2012 звільнена з роботи за згодою сторін (а.с. 18).

В спірний період була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

В пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників”      від 27.04.1993 № 301 зазначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд встановив, що запис про прийом ОСОБА_1 09.08.2007 на посаду помічника кухаря до приватного підприємця ОСОБА_3 , записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, вчинений на підставі трудового договору № 1914 від 09.08.2007, зареєстрованого в Івано-Франківському міському центрі зайнятості.

Запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи 31.07.2012, записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, містить відтиск печатки та підпис директора Івано-Франківського міського центру зайнятості.

З огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

Також суд звертає увагу на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Натомість згідно вимог пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, або коли трудова книжка містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Верховний Суд у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16 зазначив, що лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Отже, записами трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1993 підтверджено період трудової діяльності позивача з 09.08.2002 по 31.07.2012 в приватного підприємця ОСОБА_3 .

Натомість пенсійний орган зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 лише частини із вищевказаного періоду роботи з 09.08.2002 по 31.07.2012 в приватного підприємця ОСОБА_3 .

Так, згідно розрахунку стажу від 04.03.2024 позивачу зараховано до страхового стажу лише періоди з 29.03.2006 по 01.04.2006, з 01.10.2007 по 30.11.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.05.2012 по 31.07.2012 (а.с. 25).

Проте згідно заяви від 04.09.2024 про перерахунок пенсії та позовних вимог ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу лише такі періоди роботи в приватного підприємця ОСОБА_3 : з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012.

Згідно змісту листа від 02.10.2024, направленого ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.09.2024 про перерахунок пенсії, періоди роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012 не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку.

Щодо такого обґрунтування відмови відповідача зарахувати вищевказані періоди до страхового стажу позивача, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно з статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).

Частиною другої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону “Про пенсійне забезпечення” (статті 56), Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, ОСОБА_1 не повинна відповідати за неналежне виконання фізичною особою-підприємцем - страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості фізичної особи-підприємця по страховим внескам за найманих працівників не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду її роботи в такої фізичної особи-підприємця.

(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від     24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі  № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).

За викладеного вище, періоди роботи ОСОБА_1 з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача з часу призначення пенсії за віком на пільгових умовах – з 04.03.2024, оскільки такі періоди підтверджені належними записами трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1993, наданої пенсійному органу разом із первинною заявою від 04.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо вимог про зобов`язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то суд звертає увагу на таке.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.10.1993, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 02.09.2013 прийнята на посаду молодшої медичної сестри палатної наркологічного відділення № 1 Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру; з 25.10.2019 Івано-Франківський обласний наркологічний диспансер реорганізовано в Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради»; з 01.04.2020 позивача переміщено молодшою медичною сестрою до наркологічного відділення планового лікування; з 31.08.2023 звільнена у зв`язку з переведенням до Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради»; з 01.09.2023 прийнята на посаду молодшої медичної сестри загальнопсихіатричного відділення № 5 конорбідних (залежних) станів Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» (а.с. 17-19).

Вказані періоди роботи позивача з 02.09.2013 у вищезазначених психіатричних установах підтверджені також довідкою Комунального некомерційного підприємства “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я  Івано-Франківської обласної ради” від 29.01.2024 № 1635 (а.с. 20) та довідкою Комунального некомерційного підприємства “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я  Івано-Франківської обласної ради” про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.01.2024 № 1636 (а.с. 21).

Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону № 1788.

Так, згідно з статтею 60 Закону № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Водночас статтею 1 Закону України “Про психіатричну допомогу” визначено, що психіатрична допомога – це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.

Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності КНП “Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради” та КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я  Івано-Франківської обласної ради” належать спеціалізована медична практика 86.22 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами), діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в`язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади) та загальна медична практика код 86.21 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю).

Отже, КНП “Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради” та КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я  Івано-Франківської обласної ради”, як лікарняні заклади призначені для надання психіатричної допомоги, і в розумінні статті 60 Закону № 1788 є закладами з надання психіатричної допомоги.

Також суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт роботи позивача в психіатричних закладах охорони здоров`я в спірні періоди.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у психіатричному закладі після 01.01.2004, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення”, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.

За правилами статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” період роботи в закладі з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Суд звертає увагу, що згідно розрахунку стажу від 04.03.2024 період роботи позивача з 02.09.2013 по 29.02.2024 врахований до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі (а.с. 25).

Отже, відмова відповідача зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в психіатричному закладі охорони здоров`я після 01.01.2004 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, викладеним в постановах від 22.12.2021 в справі № 688/2916/17, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 08.06.2022 в справі № 510/1593/16-а, від 27.04.2023 в справі № 160/14078/22 в справі №160/14078/22 від 27.04.2023, в справі № 214/3705/17 від 20.04.2022, в справі № 689/1593/16-а від 08.06.2022, в справі № 689/872/17 від 04.12.2019.

Щодо ефективного способу захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту:

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом враховано, що на дату звернення із заявою від 04.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач надала пенсійному органу довідку Комунального некомерційного підприємства “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я  Івано-Франківської обласної ради” від 29.01.2024 № 1635 та довідку Комунального некомерційного підприємства “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я  Івано-Франківської обласної ради” про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.01.2024 № 1636.

Такі довідки підтверджують те, що ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді, робота на якій дає право на зарахуванню такого страхового стажу в подвійному розмірі. Зокрема, в довідці Комунального некомерційного підприємства “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я  Івано-Франківської обласної ради” від 29.01.2024 № 1635 зазначено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10.07.2003 № 1110-VI, час роботи в психіатричних установах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (а.с. 20).

Водночас при призначенні пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі стаж з 02.09.2013 по 29.02.2024.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача під час призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 04.03.2024 щодо зарахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 02.09.2013 по 29.02.2024 в ординарному розмірі, а не подвійному згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

З огляду на зміст позовних вимог, позивач просить суд зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити з 04.09.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 02.09.2013 по 04.09.2024 у КНП “Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради” в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Судом враховано, що позивач, як на дату звернення із заявою від 04.03.2024 про призначення пенсії за віком, так і на дату звернення із заявою від 04.09.2024 про перерахунок пенсії та і на дату звернення до суду з цим позовом, продовжує працювати.

Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058У встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

В разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Механізм проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», щороку з 01 квітня без додаткового звернення осіб, які після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжували працювати, визначає Порядок проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи  відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України  «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 18.05.2018 № 10-1 (далі – Порядок № 10-1).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 10-1 перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:

1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;

2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.

Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 10-1 перерахунок проводиться тим особам, які станом на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбачене пунктом 3 цього Порядку, на найбільш вигідних умовах.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 10-1 обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2795/24, яке набрало законної сили 18.06.2024, позивачу призначено з 04.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини першої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Страховий стаж позивача на час призначення пенсії становив 28 років 8 місяців 10 днів (враховано по 29.02.2024). З яких стаж роботи за Списком № 2 за період з 02.09.2013 по 29.02.2024 зараховано в ординарному розмірі. Коефіцієнт стажу без урахування кратності – 0,28667, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності – 0,28667, що підтверджується розрахунком від 21.06.2024 (а.с. 24).

Враховуючи приписи абзацу 3 частини четвертої статті 42 Закону України № 1058 (перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію), суд вважає, що ОСОБА_1 набуде право на зарахування страхового стажу за період з 01.03.2024 по 04.09.2024 при черговому масовому перерахунку.

Таким чином, відсутні підстави для зарахування позивачу періоду її роботи з 01.03.2024 по 04.09.2024 в подвійному розмірі за правилами статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Щодо дати, з якої підлягає зарахуванню стаж роботи ОСОБА_1 з 02.09.2013 по 29.02.2024 в подвійному розмірі, то позивач просила здійснити таке зарахування з 04.09.2024, тобто з дати подання заяви від 04.09.2024 про перерахунок пенсії.

Водночас суд зазначає, що таке зарахування стажу з 02.09.2013 по 29.02.2024 в подвійному розмірі, пенсійний орган був зобов`язаний вчинити під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, тобто з 04.03.2024.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 КАС України).

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, потрібно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у    законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Керуючись вказаними принципами судочинства, враховуючи обставини справи, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати з 04.03.2024 (дати призначення пенсії) до страхового стажу період роботи позивача з 02.09.2013 по 29.02.2024 в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням уже проведених платежів.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 08.11.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с.10).

З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 26, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -        

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування з 04.03.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 періодів отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, періодів роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.04.2012 в ординарному розмірі, періоду роботи з 02.09.2013 по 29.02.2024 в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати з 04.03.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.07.2003 по 12.04.2004, періоди роботи з 09.08.2007 по 30.09.2007, з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.04.2012 по 30.04.2012 в фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 , та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням уже проведених платежів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 04.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 02.09.2013 по 29.02.2024 в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням уже проведених платежів.

Відмовити в задоволенні решти позову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті  чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

        Суддя                                                /підпис/                                                         Боршовський Т.І.