1Справа № 335/13882/24 2-о/335/467/2024

                                УХВАЛА

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року                                                            м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1   звернулась до суду з заявою про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, згідно якої просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісті зниклим.

Встановлення факту потрібно у визнанні військовослужбовця ОСОБА_2 безвісти зниклим для подальшого нарахування та виплати грошового забезпечення, починаючи з 26.03.2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».

Ознайомившись із вказаною заявою, вважаю, що у відкриті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, серед інших, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року№2505-VІІІ (далі за текстом Закон), який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Стаття 1 Закону визначає, що особою, яка зникла безвісти є фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особою, яка зникла безвісти за особливих обставин є особа, яка зникла безвісти у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Порядок набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, визначено статтею 4 Закону, відповідно до якого особа набуває вказаного статусу з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи; особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом; надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин не є тотожним правовому статусу фізичної особи визнаної в судовому порядку безвісно відсутньою, існують істотні відмінності у вказаних правових статусах. Зокрема, законодавством визначені різні способи їх набуття. Так, фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. У свою чергу, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.

Тобто, законом визначено інший, позасудовий, порядок визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Суд звертає увагу, що заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із вимогою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зниклим безвісти за особливих обставин, що на відміну від визнання фізичної особи безвісно відсутньою, є неможливим у порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та не передбачений нормами Розділу IV ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкриті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.186 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду.

Суддя І.В. Новасардова