ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/438/23 Номер провадження 22-ц/814/3307/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник  Л.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2024 року;

представника ОСОБА_2 адвоката Бибика Володимира Анатолійовича на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2024 року, ухвалені суддею Гольник Л.В.,

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з відповідачки матеріальну шкоду, у зв`язку з пошкодженням балкону, згідно з сумою, вказаною у висновку судового будівельно-технічного експерта, моральну шкоду в сумі 40000 грн. та судові витрати.

Позивач подала разом з позовною заявою клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на тринадцятому поверсі чотирнадцятиповерхового будинку. У квартирі є балкон площею 5,5 кв.м. Поверхом вище розташована квартира АДРЕСА_2 , яка належить відповідачці.

Технічний стан балконної плити у цій квартирі має дефекти, що знижує несучу здатність конструкції. Балконна плита відповідачки перебуває у стані, непридатному до нормальної експлуатації.

У серпні 2011 року позивач встановила сучасний балкон із металопластикового профілю та пластикового склопакету.

З 2010 року позивач повідомляла відповідачку про проблеми з балконною плитою, оскільки від цього залежить технічний стан та нормальна експлуатація балкону, належного позивачу, з огляду на те, що її балконна плита для неї служить підлогою, а для позивача стелею балкону.

Вже понад 12 років позивач отримує негативні емоції та переживання з приводу пошкодження спочатку дерев`яного, а тепер металопластикового балкону. Упродовж всіх цих років вона змушена терпіти та відчувати дискомфорт у зв`язку з постійним затопленням стелі та стін балкону, докладати додаткових зусиль для нормалізації його стану; купляти засоби та проводити роботи по знищенню плісняви та грибка, проводити косметичний ремонт.

Моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку з пошкодженням майна, позивач оцінює у 40000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішеннямОктябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Бибика В.А. про розподіл судових витрат відмовлено.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2024 року у задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Черевичної Ю.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2024 року виправлено описку в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2024 року та в додатковому рішенні від 10 липня 2024 року, зазначивши правильно прізвище відповідача « ОСОБА_3 ».

09 серпня 2024 року адвокат Бибик В.А. як представник відповідачки ОСОБА_2 подав на додаткове рішення суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та задовольнити його заяву про розподіл судових витрат, посилаючись на те, що неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат, що підтверджено судовою практикою Верховного Суду.

29 серпня 2024 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду від 24 червня 2024 року, в якій, не погоджуючись з вказаним рішенням, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди та провести розподіл судових витрат.

Позивачка вважає, що факт наявності матеріальної шкоди підтверджений належними доказами, тоді як відповідачка не спростувала відсутність вини у завданні шкоди позивачці.

Також вважає помилковими висновки суду про те, що відповідальність за неналежне утримання будинку має нести балансоутримувач.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду, яке вважає законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1994 року, виданого відділом приватизації житла В/ч НОМЕР_1 від 24 січня 1994 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_3 (а.с. 13), яке зареєстроване в реєстрові книзі № 131 за реєстровим № 17540 (а.с. 14).

Водночас у судовому засіданні стало відомо, що співвласник квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 помер, і інші співвласники є фактичними спадкоємцями цієї квартири, але документів, що підтверджують вказану обставину, а також отримання належної його частки квартири у спадщину позивачем не надано.

Відповідно до технічного паспорту вказана квартира складається з двох жилих кімнат житловою площею 26,6 кв.м, загальною площею 53,50 кв.м, балкон становить площу 5,5 кв.м (а.с.15-17).

Над квартирою АДРЕСА_3 знаходиться квартира АДРЕСА_2 , власниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (а.с. 55), що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 26.08.1998 року, виданого Відділом приватизації 22-ої Господарсько-розрахункової дільниці.

Згідно технічного паспорту загальна площа квартири АДРЕСА_4 від 15 вересня 2021 року становить 50,3 кв.м, житлова площа – 26,1 кв.м., балкон площею 2,1 кв.м (а.с.51-54).

Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 07 березня 2023 року № 01-06-02.2-03/: «За інформацією комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради житловий будинок по АДРЕСА_5 прийнято на обслуговування підприємства з 01 квітня 2012 року… Відповідно до пункту 8.14. ДБН В.3.3-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» при проектуванні, реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено: утеплення і скління існуючих балконів і лоджій; влаштування нових і розширення існуючих віконних і балконних прорізів; зміна форм і кольорів віконних рам і балконних дверей…» (а.с. 59).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 554/438/23:

1. Технічний стан балконних залізобетонних плит, які розташовані між квартирами АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 , характеризується як незадовільний – експлуатація можлива лише при умові проведення ремонту, плити не придатні для нормальної експлуатації.

2. Найбільш ймовірною причиною виникнення тріщини у віконному склі балконної рами у квартирі АДРЕСА_3 є неправильний монтаж склопакету.

3. Технічний стан опорядження балкону квартири АДРЕСА_6 характеризується як незадовільний – експлуатація можлива лише при умові проведення ремонту.

4. Найбільш ймовірною причиною виникнення тріщини у віконному склі балконної рами у квартирі АДРЕСА_3 є неправильний монтаж склопакету.

Причиною пошкодження опорядження балкону у квартирі АДРЕСА_3 є незадовільний технічний стан балконних плит, який виник внаслідок невиконання або неякісного виконання робіт по запобіганню протікань з вище розташованого балкону.

5. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкодження скління балконної рами квартири АДРЕСА_3 , з урахуванням ПДВ, становить 10 152,00 грн.

6. Вартість витрат необхідних для облаштування окремої від балконної плити конструкції покриття балкону в квартирі АДРЕСА_3 , з урахуванням ПДВ, становить 84083,00 грн.

Визначена вартість витрат на облаштування окремої від балконної плити конструкції покриття балкону є орієнтовною і може бути уточнена після розроблення детально розробленої проектної робочої документації, яка повинна включати в себе проект організації ведення будівельних робіт.

7. Двокамерний склопакет, який має тріщину у зовнішньому склі, встановлений у балконну раму не у відповідності до вимог Державного стандарту України, що діяв на 2011 рік. (а.с.96-129).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено спричинення їй матеріальної   шкоди саме відповідачем ОСОБА_2 , оскільки підтоплення балкону квартири АДРЕСА_3 відбувається внаслідок атмосферних опадів, зокрема, дощовою водою тощо. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача ОСОБА_2 та наслідками у вигляді спричинення майнової шкоди позивачу.

Суд вважає, що шкода завдана зовнішнім елементам багатоквартирного будинку, тому відповідальність за неналежне утримання зовнішніх елементів балконної плити, зовнішньої частини капітальної стіни будинку та опорядження балкону несе балансоутримувач будинку. Отже, відновлювальний ремонт пошкоджень зовнішніх елементів багатоквартирного будинку повинен покладатись на балансоутримувача будинку. Систематичне непроводення поточних ремонтів зовнішніх елементів будинку призвело до занедбаного стану зовнішніх елементів балконної плити, зовнішньої частини капітальної стіни будинку та опорядження балкону.

Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 6  Положення про порядок передачі квартир (будинків),  у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009  № 396, загальна площа квартири (будинку), що передається у власність, визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням коефіцієнтів, визначених розділом 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127.

Згідно з статтею 10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають.

Згідно зі статтею 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та  утримання їх здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

За змістом статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до статті 322 ЦК України при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

За змістом норм статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані, окрім іншого, відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників багатоквартирного будинку; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників. Співвласники не несуть відповідальності за зобов`язаннями, що виникли внаслідок дій або бездіяльності управителя, що порушують умови договору управління багатоквартирним будинком. В свою чергу, управитель багатоквартирного будинку фізична особа-підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (частини 1 та 2  статті 1190 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 1190 ЦК України спільність діяння є у випадку його неподільності між кількома особами, а також, коли неможливо встановити, яка їхня дія та в якій мірі спричинила настання наслідку у вигляді завданої шкоди. У випадку завдання шкоди третім особам джерелом підвищеної небезпеки спільність діяння можлива не лише власника нафтобази, але й інших юридичних осіб, які на відповідній правовій підставі використовують, зберігають або утримують цей об`єкт чи використовують, зберігають на ньому вибухо- і вогненебезпечні речовини (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункти 31, 32)).

Зважаючи на наведене, враховуючи неможливість встановити винну особову, тоді як тягар утримання нерухомого майна несуть всі його власники, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку позов повинен заявляйтеся як до ОСОБА_2 так і до ОСОБА_6 , при цьому незалучення одного з відповідачів до розгляду справи унеможливлює повний та справедливий розгляд справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2024 року змінити в частині підстав відмови в позові, виклавши їх в редакції мотивувальної частини.

Щодо розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2024 року, то колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 12 серпня 2024 року у справі № 686/9133/23 зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

При аналізі матеріалів справи колегією суддів встановлено, що стороною відповідача до закінчення судових дебатів не надано суду копію договору про надання правничої допомоги та попередній розрахунок судових витрат. При цьому, у заяві про розподіл судових витрат не зазначено про не можливість подати докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив додаткове рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює результат судового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 376, 382-384,389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2024 року змінити в частині підстав відмови в позові, виклавши їх в редакції мотивувальної частини.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бибика Володимира Анатолійовича – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2024 року

Головуючий суддя                                                                 О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук