ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р.                                                                                справа № 300/7154/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:           

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати позивачу починаючи з 06.08.2024 з дати подання поштовим зв`язком документів необхідних для поновлення виплат пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.11.2020 з дати припинення виплат; виплату пенсії проводити з урахуванням змін в пенсійному законодавстві щодо грошових складових пенсійних виплат; поновити доступ до технічних засобів ідентифікації особи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 25.01.2006 отримувала пенсію по інвалідності, а з 02.04.2007 – пенсію за віком. У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 за кордоном, її пенсію отримував чоловік позивача на підставі довіреності. 26.02.2020 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повідомило позивача про необхідність особистої явки до пенсійного органу за місцем реєстрації. Впродовж 2020-2022 років позивач не мала можливості повернутися на територію України, а тому 22.11.2023 звернулася до відповідача із заявою довільної форми з проханням відновити виплату пенсії. Разом із заявою від 22.11.2023 позивач надала пенсійному органу засвідчене дипломатичною установою свідоцтво про те, що ОСОБА_1 жива. Листом від 14.03.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області запропонувало позивачу особисто звернутися до відділу пенсійного органу. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою ОСОБА_1 від 11.07.2024 з доданими документами. Засвідченими в посольстві України в Сполучених Штатах Америки, яка оформлена відповідно до додатку № 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, однак в прийомі та реєстрації такої заяви було відмовлено з мотивів необхідності подачі документів особисто пенсіонером. 06.08.2024 заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 направлено до пенсійного органу поштовим зв`язком, однак листом від 30.08.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області відмовлено в поновленні виплати пенсії позивачу з мотивів відсутності документів про статус біженця або тимчасового захисту та документів про те, що ОСОБА_1 жива. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій не передбачено обов`язку пенсіонера звертатися особисто про поновлення пенсії, таким заявником може бути і представник за довіреністю. Так, ОСОБА_1 вважає, що наданих до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області документів, засвідчених в посольстві України в Сполучених Штатах Америки, серед яких є засвідчене дипломатичною установою свідоцтво про те, що ОСОБА_1 жива, достатньо для поновлення виплати пенсії позивачу.

Ухвалою від 23.09.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.10.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 0900-0903-7/52671 від 04.10.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що до 01.05.2020 виплата пенсії ОСОБА_1 проводилася на поточний рахунок АТ «Ощадбанк». За наслідками опрацювання отриманої від банку інформації, ОСОБА_1 надіслано 26.02.2020 повідомлення про необхідність особисто звернутися до сервісного центру Пенсійного фонду України для подання нової заяви для продовження виплати пенсії через банківську установу. Відповідач прийняв рішення про припинення з 01.11.2020 виплати пенсії ОСОБА_1 з підстав неотримання позивачем пенсії протягом шести місяців підряд. ОСОБА_1 неодноразово зверталася поштовим зв`язком та через свого представника до відповідача про поновлення виплати пенсії, однак з такими заявами не було подано документів, які підтверджують факт отримання особою, яка тимчасово проживає за кордоном, статусу тимчасового захисту або статусу біженця. Таким чином, ОСОБА_1 не може скористатися можливість направлення заяви про поновлення виплати пенсії поштовим зв`язком, а має особисто звернутися до пенсійного органу з паспортом та ідентифікаційним кодом. Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на відсутність передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для негайного виконання рішення суду про виплату пенсії у межах стягнення за один місяць та подання звіту про виконання рішення. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 45-49).

До відзиву № 0900-0903-7/52671 від 04.10.2024 на позовну заяву ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 51-132).

16.10.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача від 15.10.2024 на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначила, що 28.12.2023 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області отримало документи про те, що позивач жива. Окрім цього, до заяви від 11.07.2024 позивач долучила нотаріально засвідченого перекладу картки про реєстрацію тимчасового місця проживання в США. В спірному випадку підлягають застосуванню норми статті 47-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України та не містить жодного поділу пенсіонерів, залежно від наявності чи відсутності статусу тимчасового захисту або статусу біженця. ОСОБА_1 просила суд позовні вимоги задовольнити повністю (а.с. 134-139).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала пенсію по інвалідності, а з 02.04.2007 позивача переведено на пенсію за віком, що підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 51-132).

Виплата пенсії позивачу проводилась на поточний рахунок АТ "Ощадбанк". Згідно інформації відповідача, викладеної у відзиві, на адресу ГУ ПФ України в Івано-Франківській області надійшов лист АТ «Ощадбанк» щодо осіб, які одержують пенсію за довіреністю більше як рік або не отримують пенсію з поточного рахунку більше як один рік, згідно якого виплата пенсії позивачу проводилась за довіреністю, термін дії якої більше одного року. За наслідками опрацювання отриманої від банку інформації, позивачу 26.02.2020 надіслано повідомлення із проханням особи звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду України для подання заяви для продовження виплати пенсії через банківську установу. Додатково повідомлено, що у разі неподання заяви у вказаний термін виплата пенсії і переведена через відділення поштового зв`язку за місцем проживання, зазначеного в матеріалах пенсійної справи. У зв`язку з тим, що позивач не звернулася особисто до відділу обслуговування Пенсійного фонду України, а тому з травня 2020 виплата пенсії проводилася через відділення помповою зв`язку за місцем проживання (м. Івано-Франківськ) згідно матеріалів пенсійної справи. ГУ ПФ України в Івано-Франківській області на підставі статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" прийнято рішення про припинення з 01.11.2020 виплати пенсії ОСОБА_1 з підстав неотримання останньою пенсії протягом шести місяців підряд.

22.11.2023 позивач направила до ГУ ПФ України в івано-Франківській області поштовим зв`язком заяву, в якій просила відновити виплату пенсії. До заяви від 22.11.2023 ОСОБА_1 долучила засвідчене дипломатичною установою – Посольством України в Сполучених Штататах Америки свідоцтво від 20.11.2023 про те, що ОСОБА_1 жива (а.с. 12-13).

Листом № 2875-1559/Я-02/8-0900/24 від 14.03.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області запропонувало позивачу особисто звернутися до відділу пенсійного органу (а.с. 10).

16.02.2024 на адресу відповідача поштовим зв`язком надійшла заява ОСОБА_1 від 22.01.2024 з такими документами: заява відповідно до додатку 1 Порядку № 22-1 від 22.01.2024 про поновлення виплати пенсії, копія паспорта громадянина України позивача; копія пенсійного посвідчення позивача; копія дублікату картки про присвоєння ідентифікаційною номера позивача; копію дублікату довідки про присвоєння ідентифікаційною номера на громадянку ОСОБА_2 ; копія паспорта на громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія закордонного паспорта на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом № 4261-2809/Я-02/8-090024 від 19.04.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що копії поданих із заявою ОСОБА_1 від 22.01.2024 документів не засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України чи нотаріально. У разі подання заяви та всіх необхідних документів для поновлення виплати пенсії, відповідно до внесених змін до Порядку № 22-1, питання поновлення виплати пенсії буде переглянуто (а.с. 16-18).

22.03.2024 на адресу Пенсійного фонду України надійшла скарга на бездіяльність ГУ ПФ України в Івано-Франківській області (а.с. 14-15), за результатом розгляду якої позивачу надано відповідь за № 2875-1559/Я-02/8-090024.

06.08.2024 на адресу відповідача поштовим зв`язком надійшла заява ОСОБА_1 від 11.07.2024 (вх. №6069/Я-0900-24 від 07.08.2024) про поновлення пенсії, складена у формі, затверджені Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 19-20). До заяви від 11.07.2024 долучено засвідчені 25.06.2024 Посольством України в США копії таких документів: паспорта громадянина України (а.с. 21-25); картки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 29); посвідчення про тимчасове проживання на території США від 07.01.2024 (а.с. 26-28); пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 16.05.2012 (а.с. 30). Окрім цього, в заяві від 11.07.2024 зазначено, що оригінал свідоцтва про те, що ОСОБА_1 є живою, передано в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області 28.12.2023, що підтверджується відміткою канцелярії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області про прийняття документа (а.с. 20).

Заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 (вх. №6069/Я-0900-24 від 07.08.2024) про поновлення пенсії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області розглянуло в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надало відповідь листом № 7410-6065/Я-02/8-0900/24 від 30.08.2024. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що для поновлення виплати пенсії, позивачу необхідно звернутися особисто до відділу обслуговування громадян № 6 (сервісний центр м. Івано-Франківськ, вул. Мельника, 11) з паспортом та ідентифікаційним кодом (а.с. 33-34).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 починаючи з 06.08.2024 з дати подання поштовим зв`язком документів необхідних для поновлення виплат пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.11.2020 з дати припинення виплат; виплату пенсії проводити з урахуванням змін в пенсійному законодавстві щодо грошових складових пенсійних виплат; поновити доступ до технічних засобів ідентифікації особи.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Частиною третьою статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Підпунктом 5 пункту 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-IX доповнено Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” статтею 47-1  такого змісту:

"Стаття 47-1.  Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України

1. Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України".

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії регламентовано статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Так, відповідно до частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; {Частину першу статті 49 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 3674-IX від 25.04.2024}

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Статтею 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

Суд звертає увагу, що стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

В спірному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає за межами України, а саме на території Сполучених Штатів Америки в штаті Північна Кароліна, що підтверджується ідентифікаційною карткою № НОМЕР_2 від 07.01.2024 про реєстрацію тимчасового місця проживання в США (а.с. 26-27).

Виплата пенсії позивачу проводилась на поточний рахунок АТ "Ощадбанк", що не заперечується сторонами.

Відповідач надав інформацію про те, що на адресу ГУ ПФ України в Івано-Франківській області надійшов лист АТ «Ощадбанк» щодо осіб, які одержують пенсію за довіреністю більше як рік або не отримують пенсію з поточного рахунку більше як один рік, згідно якого виплата пенсії позивачу проводилась за довіреністю, термін дії якої більше одного року. За наслідками опрацювання отриманої від банку інформації, позивачу 26.02.2020 надіслано повідомлення із проханням особи звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду України для подання заяви для продовження виплати пенсії через банківську установу. Додатково повідомлено, що у разі неподання заяви у вказаний термін виплата пенсії і переведена через відділення поштового зв`язку за місцем проживання, зазначеного в матеріалах пенсійної справи. У зв`язку з тим, що позивач не звернулася особисто до відділу обслуговування Пенсійного фонду України, а тому з травня 2020 виплата пенсії проводилася через відділення помповою зв`язку за місцем проживання (м. Івано-Франківськ) згідно матеріалів пенсійної справи. ГУ ПФ України в Івано-Франківській області на підставі статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" припинено з 01.11.2020 виплату пенсії ОСОБА_1 з підстав неотримання останньою пенсії протягом шести місяців підряд.

Вказані вище обставини сторонами не заперечуються.

З метою відновлення виплати пенсії, ОСОБА_1 неодноразово направляла поштовим зв`язком до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області заяви з проханням відновити виплату пенсії, однак відповідач залишав їх без задоволення.

Так, 22.11.2023 позивач направила до ГУ ПФ України в івано-Франківській області поштовим зв`язком заяву, в якій просила відновити виплату пенсії. До заяви від 22.11.2023 ОСОБА_1 долучила засвідчене дипломатичною установою – Посольством України в Сполучених Штатах Америки свідоцтво від 20.11.2023 про те, що ОСОБА_1 жива (а.с. 12-13). Листом № 2875-1559/Я-02/8-0900/24 від 14.03.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області запропонувало позивачу особисто звернутися до відділу пенсійного органу (а.с. 10).

16.02.2024 на адресу відповідача поштовим зв`язком надійшла заява ОСОБА_1 від 22.01.2024 з такими документами: заява відповідно до додатку 1 Порядку № 22-1 від 22.01.2024 про поновлення виплати пенсії, копія паспорта громадянина України позивача; копія пенсійного посвідчення позивача; копія дублікату картки про присвоєння ідентифікаційною номера позивача; копію дублікату довідки про присвоєння ідентифікаційною номера на громадянку ОСОБА_2 ; копія паспорта на громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія закордонного паспорта на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Листом № 4261-2809/Я-02/8-090024 від 19.04.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що копії поданих із заявою ОСОБА_1 від 22.01.2024 документів не засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України чи нотаріально. У разі подання заяви та всіх необхідних документів для поновлення виплати пенсії, відповідно до внесених змін до Порядку № 22-1, питання поновлення виплати пенсії буде переглянуто (а.с. 16-18).

22.03.2024 на адресу Пенсійного фонду України надійшла скарга на бездіяльність ГУ ПФ України в Івано-Франківській області (а.с. 14-15), за результатом розгляду якої позивачу надано відповідь за № 2875-1559/Я-02/8-090024.

06.08.2024 на адресу відповідача поштовим зв`язком надійшла заява ОСОБА_1 від 11.07.2024 (вх. №6069/Я-0900-24 від 07.08.2024) про поновлення пенсії, складена у формі, затверджені Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 19-20). До заяви від 11.07.2024 долучено засвідчені 25.06.2024 Посольством України в США копії таких документів: паспорта громадянина України (а.с. 21-25); картки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 29); посвідчення про тимчасове проживання на території США від 07.01.2024 (а.с. 26-28); пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 16.05.2012 (а.с. 30). Окрім цього, в заяві від 11.07.2024 зазначено, що оригінал свідоцтва про те, що ОСОБА_1 є живою, передано в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області 28.12.2023, що підтверджується відміткою канцелярії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області про прийняття документа (а.с. 20).

Заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 (вх. №6069/Я-0900-24 від 07.08.2024) про поновлення пенсії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області розглянуло в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надало відповідь листом № 7410-6065/Я-02/8-0900/24 від 30.08.2024. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що для поновлення виплати пенсії, позивачу необхідно звернутися особисто до відділу обслуговування громадян № 6 (сервісний центр м. Івано-Франківськ, вул. Мельника, 11) з паспортом та ідентифікаційним кодом (а.с. 33-34).

При оцінці  вказаних вище обставин суд виходив з такого.

Щодо доводів представника відповідача про необхідність ОСОБА_1 звернутися особисто до відділу пенсійного органу з паспортом та ідентифікаційним кодом, то суд вказує на таке.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви від 11.07.2024 про поновлення пенсії), призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.

Отже, вищевказаним Порядком передбачена можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що пенсіонер повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 в справі № 757/12134/14-а, від 17.07.2018 в справі № 211/1789/17, від 31.10.2019 в справі № 160/7699/18.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності.

Орган, що призначає пенсію, додає одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про розмір допомоги, строки її виплати.

Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що 06.08.2024 на адресу відповідача поштовим зв`язком надійшла заява ОСОБА_1 від 11.07.2024 (вх. №6069/Я-0900-24 від 07.08.2024) про поновлення пенсії, складена у формі, затвердженій Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 19-20). До заяви від 11.07.2024 долучено засвідчені 25.06.2024 Посольством України в США копії таких документів: паспорта громадянина України (а.с. 21-25); картки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 29); посвідчення про тимчасове проживання на території США від 07.01.2024 (а.с. 26-28); пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 16.05.2012 (а.с. 30). Окрім цього, в заяві від 11.07.2024 зазначено, що оригінал свідоцтва про те, що ОСОБА_1 є живою, передано в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області 28.12.2023, що підтверджується відміткою канцелярії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області про прийняття документа (а.с. 20).

Так, згідно копії свідоцтва від 20.11.2023, виданого радником з консульських питань Посольства України в США, посвідчено, що ОСОБА_1 є живою і тимчасово проживає в США за адресою: 6681, шосе АДРЕСА_1 . Зазначено, що ОСОБА_1 з`явилася  до консульського відділу Посольства України в США (м. Вашингтон, Округ Колумбія, США), особисто 20.11.2023 об 11 год. 30 хв. Особу її встановлено за паспортом громадянина України НОМЕР_3 , виданим 14.02.1998 Івано-Франківським МУ УМВС України в Івано-Франківській області (а.с. 13).

На вказаній копії свідоцтва від 20.11.2023 міститься відтиск штампа вхідної кореспонденції ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із зазначенням дати: 28.12.2023 та підписом представника відповідача, який підтверджує факт прийняття 28.12.2023 такого документа ГУ ПФ України в Івано-Франківській області.

Такі обставини спростовують викладені у відзиві № 0900-0903-7/52671 від 04.10.2024 доводи представника ГУ ПФ України в Івано-Франківській області про те, що до відповідача не надійшли документи, що посвідчують факт, що ОСОБА_1 є живою.

Отже вказані вище обставини свідчать про те, що 06.08.2024 на адресу відповідача поштовим зв`язком надійшла заява ОСОБА_1 від 11.07.2024 (вх. №6069/Я-0900-24 від 07.08.2024) про поновлення пенсії. Форма такої заяви від 11.07.2024 відповідає формі заяви, затвердженій Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Долучені до заяви від 11.07.2024 копії документів, засвідчені 25.06.2024 Посольством України в США, що відповідає вимогам Порядку № 22-1.

При цьому, копія посвідчення про тимчасове проживання на території США від 07.01.2024, перекладена українською мовою та засвідчена в установленому порядку (а.с. 26-28).

В спірному випадку, документом, що посвідчує факт, що ОСОБА_1 є живою, є свідоцтво від 20.11.2023, видане радником з консульських питань Посольства України в США (а.с. 13).

В доповнення до аргументів суду про належну форму заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення пенсії, необхідно зазначити, що подання громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення територіальним органом ПФ України порушених у зверненні питань у порядку Закону України “Про звернення громадян” у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено частиною п`ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, згідно з правовим висновком Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №748/696/17, якщо зміст звернення очевидно дає змогу оцінити намір заявника та у разі долучення до звернення усіх необхідних документів, то вимога адміністративного органу про форму заяви є надмірним формалізмом.

Такий висновок Верховного Суду також зазначений в постанові від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20: “…Відмовивши ОСОБА_2 в розгляді її заяви по суті з прийняттям відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки, як пенсіонерки (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій)…”.

Суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли подання заявником звернення довільної форми (але з чітко окресленим питанням та з достатнім обсягом необхідних документів) не звільняє пенсійний орган від виконання обов`язку прийняти рішення по суті питання про призначення пенсії (перерахунок пенсії, перегляд розміру вперше призначеної пенсії).

В спірному випадку, з огляду на зміст заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024, позивач подала заяву належної форми, підписану особисто, в які чітко визначила питання, які підлягали вирішенню пенсійним органом, та вказала, що її заяву необхідно розглянути з врахуванням вже поданого 28.12.2023 до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області оригіналу свідоцтва про те, що ОСОБА_1 є живою.

Проте, суд звертає увагу на те, що за результатом розгляду заяви 11.07.2024 ОСОБА_1 про поновлення пенсії, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не прийняло рішення про поновлення виплати чи про відмову в поновленні такої виплати,  а лише розглянуло вказану заяву від 11.07.2024 в порядку, передбаченому Закону України “Про звернення громадян”.

Водночас частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Окрім цього, обов`язковість прийняття рішення за результатом розгляду заяви, передбачено також Порядком № 22-1.

Так, пунктом 4.3 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІІ Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Окрім цього, згідно з частиною другою статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, нормами як Закону № 1058-IV, так і Порядку № 22-1, передбачена обов`язковість прийняття територіальний орган Пенсійного фонду рішення за результатом розгляду заяви особи про поновлення виплати пенсії, яке видається або направляється особі.

Кваліфікуючи вчинені в спірних правовідносинах управлінські волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

В спірному випадку ОСОБА_1 направила на адресу відповідача поштовим зв`язком заяву встановленої форми від 11.07.2024 про поновлення пенсії, підписану особисто, яка отримана ГУ ПФ України в Івано-Франківській області 06.08.2024 (вх. №6069/Я-0900-24 від 07.08.2024), що не заперечується відповідачем.

Водночас є безпідставними доводи відповідача про те, що заява ОСОБА_1 з додатками до неї подана не особисто, а направлена поштовим зв`язком ОСОБА_4 , яка їх отримала від кореспондента – ОСОБА_5 через адресата - Олега Прокоф`єва, а тому є неналежною. Суд звертає увагу на те, що відправлення заяви особи поштовим зв`язком іншою особою не повинно впливати на її легітимність, оскільки презюмується, за відсутності доказів протилежного, про те, що така особа виконує доручення заявника. В спірному випадку джерела отримання заяви та додатків до неї навпаки підтверджує її достовірність, оскільки ОСОБА_1 нотаріально засвідченою довіреністю від 25.06.2024 уповноважила ОСОБА_4 та Прокоф`єва О.В., зокрема й на її представництво в органах Пенсійного Фонду України (а.с. 35-36).

За вказаних обставин, пенсійний орган був зобов`язаний розглянути заяву позивача від 11.07.2024, надавши оцінку зазначеним у заяві та в долучених документах обставинам, та, як наслідок, прийняти відповідне рішення по суті заяви.

Суд погоджується з відповідачем про те, що виплату пенсії позивачу припинено на законній підставі, в результаті неотримання позивачем призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, що передбачено пунктом 4 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Водночас суд вважає, що не прийняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення пенсії, пенсійний орган допустив протиправну бездіяльність, оскільки був зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Посилання пенсійного органу на положення пунктів 10, 16-17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, не спростовують висновку суду про те, що поновлення виплати пенсії може бути здійснено як заявою пенсіонера, поданою особисто чи поштовим зв`язком, так і за заявою його представника в системному зв`язку з положенням Порядку 22-1. Окрім цього, вказані положення Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках лише регулюють порядок виплати пенсії через банківські установи, і жодним чином не звільняють орган пенсійного фонду поновити виплату пенсії пенсіонеру за його заявою. Після поновлення виплати пенсії за рішенням відповідача позивач чи її представник не позбавлені права вирішити питання щодо порядку такої виплати, зокрема, й згідно вказаного Порядку.

Інший висновок суду щодо тлумачення вказаних норм не відповідав би принципу верховенства права, оскільки б дозволяв Державі не виконувати свої позитивні зобов`язання перед пенсіонером щодо виплати призначеної їй пенсії тільки через те, що особа не може особисто у зв`язку з перебуванням за межами України подати заяву до пенсійного органу про поновлення виплати пенсії.

Щодо доводів представника відповідача про те, що подати заяву про поновлення виплати пенсії поштою можуть лише особи, які тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Порядку № 22-1 у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця, можуть надсилатись поштою.

Згідно з абзацом 4 пункту 2.23 Порядку № 22-1 до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

ОСОБА_1 повідомила відповідача, що вона не має статусу тимчасового захисту або статусу біженця, а тому не може надати відповідні документи в підтвердження таких статусів.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 5 пункту 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-IX доповнено Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” статтею 47-1  такого змісту:

"Стаття 47-1.  Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України

1. Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, на час подання заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення пенсії, Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено запровадження окремого порядку виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном, який мав впроваджений Кабінетом Міністрів України.

Проте на час розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення пенсії та судового розгляду цієї справи, такий порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном Кабінетом Міністрів України так і не затверджений.

В спірному випадку відповідач натоміть вказав на норми Порядку № 22-1, які стосуються осіб, які тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, однак ОСОБА_1 не відноситься до цієї категорії осіб, а тому до позивача не можуть бути застосовані вказані приписи Порядку № 22-1.

Водночас, що важливо, стаття 47-1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” гарантувала право виплати пенсії особам, які постійно проживають за межами України, фактично на рівні з особами, які постійно проживають в Україні, у спосіб виплати пенсії на поточні рахунки, відкриті в установах банків, за умови їх щорічної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

В спірному випадку, оскільки Уряд України не прийняв окремого порядку виплати пенсій особам, які постійно проживають за межами України, то немає і визначеного конкретного способу ідентифікації таких осіб.

Як встановив суд вище, ОСОБА_1 для своєї ідентифікації надала із заявою від 22.11.2023 надала свідоцтво від 20.11.2023, видане радником з консульських питань Посольства України в США (а.с. 12-13). Також позивач із заявою від 11.07.2024, надала засвідчені 25.06.2024 Посольством України в США копії документів: паспорта громадянина України (а.с. 21-25); картки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 29); посвідчення про тимчасове проживання на території США від 07.01.2024 (а.с. 26-28); пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 16.05.2012 (а.с. 30). Тобто при вчиненні нотаріальних дій 25.06.2024, які потребували особистої присутності позивача, також встановлено особу ОСОБА_1 , а тому копії вказаних документів також підтверджують факт ідентифікації позивача.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі “Суханов та Ільченко проти України” (Заяви № 68385/10 та №71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою” (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пунктах 51, 54 рішення у справі “Пічкур проти України”, що набрало статусу остаточного 02.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51). Наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункт 54).

Отже, припинення виплати позивачу пенсії в розумінні статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та вказаної практики Європейського суду з прав людини, є втручанням в право позивача на “мирне володіння майном”. В спірному випадку таким є законне сподівання ОСОБА_1 на отримання пенсійних виплат раніше призначеної їй пенсії за віком.

При цьому, зволікання Кабінету Міністрів України з прийняття порядку виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном, не може спричиняти негативні наслідки для позивача у вигляді відмови у поновленні виплати належної їй пенсії.

В будь-якому випадку, навіть якщо допустити обґрунтованість позиції відповідача щодо відсутності в нього законної підстави для поновлення виплати пенсії позивача, та легітимність мети такого втручання, то бездіяльність пенсійного органу щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 : за доведеного факту того, що на час подання заяви позивач є живою, тобто її ідентифікації консульським працівником Посольства України в США;  наявності встановлених судом обґрунтованих даних про те, що через тимчасове проживання за кордоном (за станом здоров`я, віком, за обставин воєнних дій на території України тощо), ОСОБА_1 не може особисто подати заяву до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування її на обліку як одержувача пенсії; за умови вчинення ОСОБА_1 , за наявних в неї життєвих обставин, єдиноможливих добросовісних, розсудливих та послідовних дій згідно вказівок самого відповідача, викладених в листах від 14.03.2024, від 19.04.2024, для поновлення виплати призначеної їй пенсії, як джерела доходу для її існування, у спосіб направлення поштовим зв`язком до пенсійного органу за місцем перебування її на обліку як одержувача пенсії заяви про поновлення виплати пенсії, -  на переконання суду, буде непропорційним втручанням Держави в особі територіального органу пенсійного фонду в право ОСОБА_1 на мирне володіння майном: пенсією за віком, яка їй призначена Державою на законних підставах, у спосіб прийняття рішення про її поновлення.

Отже, в спірному випадку, у відповідача не було підстав для прийняття іншого рішення, ніж поновлення виплати пенсії позивачу за заявою від 11.07.2024. Однак відповідач діяв не на підставі та у спосіб, який передбачений законом, оскільки недобросовісно ухилився від прийняття відповідного рішення за заявою від 11.07.2024, протиправно обмежившись її розглядом у порядку Закону України «Про звернення громадян» та наданням відповіді згідно листа від 30.08.2024.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені вище обставини, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягала в неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення виплати пенсії.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, з врахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що за заявою ОСОБА_1 від 11.07.2024 відповідач допустив бездіяльність, оскільки відсутня подія прийняття рішення з огляду на положення частин п`ятої статті 45, статті 47-1, частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка за своїм змістом відповідає ознакам протиправної.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Водночас, суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана належна оцінка, або взагалі такі документи не досліджувалися в передбаченому порядку. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення пенсії та прийняття рішення за наслідками розгляду, а тому ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

Отже, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.11.2020 з дати припинення виплат, виплату пенсії проводити з урахуванням змін в пенсійному законодавстві щодо грошових складових пенсійних виплат та поновлення доступ до технічних засобів ідентифікації особи.

Також ОСОБА_1 в позовній заяві просила суд звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Так, суд звертає увагу на те, що вирішення питання щодо допущення до негайного виконання рішення суду є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень, передбаченим розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць - виконуються негайно.

Згідно з частиною другою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення.

Водночас, умовою допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за місяць відповідно до вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України є визначення конкретної суми, яка підлягає сплаті.

В спірному випадку, з огляду на те, що позов задоволено частково у спосіб повторного розгляду заяви, а також те, що відповідно до позовної заяви та письмових доказів, наявних у матеріалах справи, відсутній конкретний розрахунок суми пенсії, що підлягає виплаті позивачу, суд вказує на відсутність підстав для звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов`язок суду встановлювати такий вид судового контролю за виконанням рішення суду.

Враховуючи те, що суд не встановив фактів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права ОСОБА_1 на виконання цього судового рішення, нема підстав для застосування вказаного судового контролю за виконанням рішення суду в цій адміністративній справі.

Підсумовуючи, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 17.09.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн. (а.с. 9).

З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (половину від сплаченого згідно розрахунку: 2422,40 грн. / 2).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 26, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -    

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення виплати пенсії за віком та прийняття відповідного рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 про поновлення виплати пенсії за віком та прийняти відповідне рішення по суті заяви, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті  чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

        Суддя                                                   /підпис/                                                     Боршовський Т.І.