Справа №2-1496/2007

РІШЕННЯ

іменем України

17 липня 2007 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючого - судді      Пака В.М.

при секретарі                                                                        Надиберній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення тимчасового

жильця, суд

встановив:

24.04.2007 р. в суд поступила позовна заява ОСОБА_1, яка просить виселити колишнього зятя, відповідача по справі ОСОБА_2, який 4.11.2004 р. виписався з її власного будинку, перейшов жити в інше житло, а через два місяці вона дозволила йому проживати тимчасово без прописки, однак за негідну поведінку просить його виселити як тимчасового жильця.

В суді позивачка ОСОБА_3позовні вимоги підтримала і пояснила, що в 1996 р. її дочка ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з відповідачем по справі, стали проживати в їхньому житлі, однак в 2003 р. їхній шлюб з ініціативи доньки було розірвано, а 4.11.2004 р. відповідач добровільно виписався, деякий час пожив окремо і став проситися назад, вона дозволила йому проживати після виписки в статусі тимчасового жильця на що зять погодився, однак продовжував зловживати спиртними напоями, порушував правила співжиття бив позивачку, виганяв з дому, а тому вона просить виселити його як тимчасового жильця.

Відповідач ОСОБА_2 позовних вимог не визнав і пояснив, що в 1996 р. одружився з дочкою позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1, прописався і тут проживав, однак в 2003 р. їхній шлюб було розірвано, а 4 листопада 2004 року він добровільно виписався в село Тейсарів Жидачівського району, приблизно два місяці жив окремо, однак теща, позивачка по справі дозволила тимчасово проживати в них, дійсно виникали сварки, позивачка неодноразово викликала міліцію, його працівники міліції попереджували, щоб не порушував правила співжиття, дійсно притягувався до адмінстягнення 1.07.2003 р. за ст. 198 КУАП, бо загубив паспорт, а 14.06.2006 р. забрали з дому в нетверезому стані, тобто за появу в громадському місці в п'яному вигляді, оскільки він родом з Чернівецької області тут в Лисятичах працює «дантистом» має добру роботу тому просить не виселяти його, бо не має де проживати.

Зібраними і перевіреними по справі доказами доведено, що позовні вимоги підставні, підлягають до задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в 1996 р. одружився і його було прописано постійно в якості члена сім'ї, набув право на проживання в спірному житлі будинковолодіння АДРЕСА_1, однак в 2003 р. шлюб відповідач та його дружини ОСОБА_4 було розірвано, а 4 листопада 2004 р. він добровільно виписався, перейшов проживати в інше житло, повторно поселився з дозволу позивачки, власника житла ОСОБА_1 в якості тимчасового жильця, про що сторони в суді ствердили вказану обставину, яка доведена, крім того, оглянутим в суді погосподарською (будинковою) книгою. а.с. 14.

Поясненнями свідка, колишньої дружини відповідача ОСОБА_4 встановлено, що дійсно з її ініціативи в 2003 р. шлюб їхній було розірвано та зареєстровано розлучення в органах РАЦС 17.11.2003 р. а.с. 6 в 2004 р. виписався добровільно, перейшов проживати в інше житло, а через два місяці став проситися із-за зловживання спиртними напоями, що немає де проживати і позивачка дозволила йому проживати в якості тимчасового жильця про що ствердив і відповідач в суді, однак неодноразово порушував правила співжиття в будинковолодіння АДРЕСА_1 і його поведінка робить неможливим для

інших спільне проживання в одному будинку, а також з моменту повторного вселення початку 2005 р. зовсім не вносив плату за користування жилим приміщенням та за комунальні послуги тому підлягає виселенню без надання іншого житла.

Покликання ОСОБА_2 на те, що немає де проживати, а його батьки проживають в Чернівецькій області не заслуговує до уваги, оскільки він втратив зв'язок із спірним житлом, добровільно виписавшись та виселився, поселився на підставі усної угоди як тимчасовий жилець в 2005 році про що сторони ствердили в суді та свідок ОСОБА_4

Позивачка ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 запропонували відповідачу пройти курс лікування від алкоголізму, бо пропиває всі гроші та заробітну плату, а тому можливо після цього буде поновлено сімейне життя, однак відповідач відмовився.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 в суді ствердила, що 14.01.2006 р. відповідач її дома побив, його попередили і як результат дав розписку, що більше не буде порушувати правила співжиття, ах. 7, крім того допізна на 16.07.2007 р. дзвонив не давав спати позивачці, повторно був в нетверезому стані, хотів поговорити і помиритися з дочкою ОСОБА_4, але вона повідомила, що дома її немає, продовжував дзвонити, щоб пустила в будинок , однак вона боялася не давав спати допізної, ночі що також свідчить про порушення правил співжиття з боку відповідача. ОСОБА_5 в суді даних пояснень не заперечив тобто визнав такими, що мали місце.

Виходячи з наведеного суд задовольняє позовні вимоги, судові витрати залишає за позивачкою, яка не просила їх відшкодувати а.с. 2-3.

Керуючись ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України і на підставі ст. 97-99, 169 Житлового кодексу України, суд

вирішив :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 1967 р. з будинковолодіння АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів, з моменту оголошення шляхом подачі заяви та 20 днів після цього для подачі апеляції.