Справа № 333/2662/23

Провадження № 2/333/213/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        04 жовтня 2024 року         м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання  Панченко К.О., розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 звернулися із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне.

Позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 зареєстровані, мешкають, є власниками, наймачами житлових приміщень в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

На ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_2 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_3 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , на ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_4 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 , на ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_5 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_4 , на ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_6 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_5 , на ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_7 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_6 , на ОСОБА_7 (кв. АДРЕСА_8 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_7 , на ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_9 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_8 , на ОСОБА_9 (кв. АДРЕСА_10 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_9 , на ОСОБА_10 (кв. АДРЕСА_11 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_10 , на ОСОБА_11 (кв. АДРЕСА_12 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_11 , на ОСОБА_12 (кв. АДРЕСА_2 ) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_12 .

Позивачі є побутовими споживачами природного газу, їх житлові приміщення обладнані лише однією газовою плитою для приготування їжі, споживають та ведуть розрахунки за спожитий газ відповідно до норм встановлених діючим законодавством України, до встановлення в їх житлових приміщеннях лічильників газу.

Починаючи з 2017 року, з наданих ТОВ «Запоріжгаз збут» платіжних документів позивачі дізналися, що норми споживання природного газу для них і членів їх родин значно зросли.

У зв`язку із чим, позивачі усно звернулися до ТОВ «Запоріжгаз збут», з яким у них укладені договори про постачання природного газу, та претензією до АТ «Запоріжгаз» з яким у них укладені договори про приєднання до газової мережі (на розподіл природного газу), щодо незаконного нарахування ним, як побутовими споживачам підвищеної плати за газ. На що, працівники ТОВ «Запоріжгаз збут» повідомили, що вони являються лише постачальниками газу населенню і приймають плату за нього. Визначенням об`єму спожитого газу побутовим споживачам займається АТ «Запоріжгаз», який подає відповідні дані до ТОВ «Запоріжгаз збут», і вони виставляють рахунки.

АТ «Запоріжгаз» на усні та письмові звернення позивачів повідомив, що на багатоквартирний будинок в якому вони мешкають в 2017 році встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу (ЗВОГ). Відповідно до його показів і проходить нарахування спожитого газу на кожне житлове приміщення, по кількості зареєстрованих в ньому осіб. Тобто, ЗВОГ фіксує загальний об`єм газу, який поступив в газову мережу будинку, потім від нього віднімаються показання житлових приміщень, в яких встановлені індивідуальні лічильники газу, і отриманий об`єм рівномірно розподіляється між всіма зареєстрованими в житлових приміщеннях особами.

Крім того, АТ «Запоріжгаз» повідомив, що відповідно до програми розвитку газорозподільної мережі м. Запоріжжя, яка прийнята рішенням ПАТ «Запоріжгаз» і затверджена НКРЕКП, Кодексу ГРМ та Закону України«Про забезпечення комерційного обліку природного газу» на їх багатоквартирний будинок було заплановано та встановлено ЗВОГ замість лічильників газу в кожне житлове приміщення. Позивачі мають право встановити у житлові приміщення лічильники газу за свої кошти, а за кошти відповідача це зроблено не буде.

Виходячи з цього, позивачі змушені платити за газ, який споживають не фактично, а за частку загального об`єму газу, який споживається всіма споживачами багатоквартирного будинку. ЗВОГ, який встановлений на багатоквартирний будинок, складається з металевої шафи, яка прикріплена анкерними болтами до стіни багатоквартирного будинку, та вузла обліку газу з додатковими пристроями. Крім цього, при встановленні даного загальнобудинкового лічильника газу ПАТ «Запоріжгаз» правонаступником якого є АТ «Запоріжгаз» повністю змінив конструкцію інженерної мережі газопостачання (газову трубу).

Позивачі звернулися з претензією до АТ «Запоріжгаз» про скасування відповідних нарахувань та проведення перерахунку, однак їх вимоги не були задоволені.

Крім цього позивачі звернулися до АТ «Запоріжгаз» з вимогою про обладнання їх житлових приміщень індивідуальними лічильниками газу, однак в даному праві їм також було відмовлено на підставі того, що на їх багатоквартирний будинок заплановано встановлення загальнобудинкового лічильника газу.

Позивачі вважають, що дії відповідача щодо невизнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Запоріжгаз», прийняття рішення про об`єднання побутових споживачів багатоквартирного будинку, в якому позивачі є власниками житлових приміщень, та співвласниками всіх інженерних мереж, ЗВОГ, не включення багатоквартирного будинку в перелік будинків, де повинні бути встановлені індивідуальні лічильники газу, порушує законні права позивачів як побутових споживачів природного газу.

Ухвалою суду від 07.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», про захист прав споживачів, з викликом сторін у підготовче судове засідання по справі.

15.05.2023 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» (за підписом представника – адвоката Заєзжай А.Ю.) надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ТОВ «Запоріжгаз Збут», як постачальник природного газу, не забезпечує облік природного газу, а лише здійснює розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання. У зв`язку із тим, що ТОВ «Запоріжгаз збут» з 01.05.2022 року не є постачальником природного газу для населення м. Запоріжжя та Запорізької області, станом на дату подання позивачами відповідного позову, ТОВ «Запоріжгаз збут» не має змоги та механізму здійснити перерахунок нарахувань за спожитий природний газ за минулі періоди, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

15.05.2023 року від відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (за підписом представника за довіреністю – Марченко Ю.В.) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв`язку із тим, що викладені позовні вимоги не визнає, бо вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на приписах законодавства. Наголошує, що на момент встановлення загальнобудинкового вузла обліку, відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», була відсутня деталізація, що вузол обліку природного газу чи лічильник газу не може бути загальнобудинковим, адже зазначено, що за допомогою лічильника газу має бути визначено обсяг спожитого газу населенням, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Споживачу, як власнику квартири або будинку, надано право на встановлення індивідуального (квартирного лічильника) окремо на квартиру або будинок, але за ініціативи останнього і за його власні кошти у випадку його незгоди розрахуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку. Фінансування споживачем таких заходів може бути здійснено з будь-яких джерел, не заборонених законом, а роботи з встановлення лічильника газу не відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватись будь-якими суб`єктами господарювання, які мають відповідні дозволи.

Ухвалою суду від 04.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься заява, в якій останні просили суд проводити розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягають у повному обсязі.

В судове засідання представники відповідачів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявна заява від відповідача АТ «ОГС «Запоріжгаз» про розгляд справи без його участі.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» в судове засідання явку свого представника не забезпечив з невідомої суду причини, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку (т. 1 а.с. 148). Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України). Крім того, учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у письмових заявах по суті справи, визначених ст. 174 ЦПК України.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає до задоволення на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачі зареєстровані та мешкають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 та є споживачами з отримання послуг газопостачання.

Позивачі вважають, що дії відповідача щодо невизнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Запоріжгаз», невизнання, що АТ «Запоріжгаз» відповідно до ст. 6 Закону № 3533-VI, зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2023 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам - позивачам, прийняття рішення про об`єднання побутових споживачів багатоквартирного будинку в єдину групу, встановлення на інженерні мережі багатоквартирного будинку, в якому позивачі є власниками житлових приміщень, та співвласниками всіх інженерних мереж, ЗВОГ, не включення багатоквартирного будинку в перелік домів, де повинні бути встановлені індивідуальні лічильники газу, є неправомірними, та такими що порушує законні права позивачів та інших власників житлових приміщень в багатоквартирному будинку.

Таким чином дії відповідачів щодо невизнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Запоріжгаз», не визнання, що АТ «Запоріжгаз» зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2023 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам - позивачам, не проведення перерахунку по нормах споживання природного газу є неправомірними, та такими що порушують законні права позивачів власників житлових приміщень в даному багатоквартирному будинку.

АТ «Запоріжгаз» як суб`єктом ринку природного газу, тобто оператором ГРМ, було прийнято рішення щодо об`єднання побутових споживачів багатоквартирного будинку в єдину групу, та встановлення на багатоквартирний будинок загально будинкового вузла обліку газу (ЗВОГ). Після прийняття такого рішення, воно було включено в план розвитку газорозподільної системи міста Запоріжжя, який був погоджений НКРЕКП. При цьому дане рішення про об`єднання побутових та інших споживачів в єдину групу більше ні з ким не погоджувалося, та приймалося одноособово ПАТ «Запоріжгаз».

Саме на підставі даного рішення ПАТ «Запоріжгаз» встановив на багатоквартирний будинок позивачів ЗВОГ, позбавивши їх права, та інших мешканців багатоквартирного будинку, як побутових споживачів, сплачувати за послуги газопостачання (отриманий газ) не виходячи з реального обсягу спожитого газу, а виходячи з обсягу газу спожитого всіма мешканцями багатоквартирного будинку.

Виходячи з затвердженої програми розвитку газорозподільної системи розробленою ПАТ «Запоріжгаз», на деякі багатоквартирні будинки повинні бути встановлені в кожне житлове приміщення індивідуальні лічильники газу, а на багатоквартирний будинок позивачів ЗВОГ.

Аналізуючи норми вищевказаних законів, рішення ПАТ «Запоріжгаз» про об`єднання побутових споживачів в єдину групу, є таким що порушує права позивачів як побутових споживачів, оскільки відповідач керується підзаконними правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, ніж закон.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/13591/19 від 13.02.2020 року визнано протиправними та нечинними пункт І, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 "Питання споживання природного газу" та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 "Питання споживання природного газу".

Тобто, фактично в силі залишилася Постанова Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Відповідно до норм споживання природного газу, які встановлені даною постановою КМУ, норма споживання природного газу побутовими споживачами, які мають лише газову плиту за наявності централізованого гарячого водопостачання та не мають лічильника газу, становить 3 м.куб. на одну зареєстровану особу.

Позивачі, починаючи з березня 2017 року, сплачують не по встановленим нормам 3 м. куб. а по показам загально будинкового лічильника газу, який не відображає фактичну кількість природного газу, який споживається кожним конкретно споживачем. З урахуванням вищевикладеного, та норм діючого законодавства, позивачам потрібно провести відповідний перерахунок.

В даному випадку належними відповідачами буде АТ «Запоріжгаз», який визначив об`єми спожитого газу відповідно до показів ЗВОГ, та ТОВ «Запоріжгаз збут» що провів та проводе відповідні нарахування по особовим рахункам позивачів плати за незаконно визначений об`єм природного газу на підставі показів ЗВОГ.

Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 21 грудня 2017 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року.

Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що: - ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи; - встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку; - власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Отже для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

В 2017 році представниками АТ «Запоржігаз» на житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як вбачається із заяви позивачів встановлений комерційний вузол обліку газу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.

У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (ч.2 ст. 382 ЦК України, ч.1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.

Разом з тим відповідно до однозначних приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.

Тобто з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відтак суд вважає, що до та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загально будинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судом встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки позивачі виконували свій обов`язок зі сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем були здійснені, суд вважає, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до гл. 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора газорозподільної системи. У разі наявності вузла обліку природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення обєму спожитого природного газу мешканцями зазначених обєктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620.

Газопостачання є видом комунальної послуги за змістом ч. 1 ст. 1 та п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а засіб обліку визначає кількісні та або якісні показники такої послуги, і саме для споживача встановлено обов`язок забезпечувати доступ до свого приміщення для огляду засобу обліку положеннями.

Встановлення замість індивідуальних (квартирних) лічильників за змістом п.5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунківза надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку передбачає інший порядок визначення обсягів споживання розподілу плати згідно з показами загально будинкового лічильника пропорційно між споживачами в залежності від кількості зареєстрованих вквартирі осіб, що завідсутності згоди кожного із споживачів на такий розрахунок не тільки порушує приписич.3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу», але і є несумісним із встановленим п.5 ч.1 ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» принципом відповідності оплати житлово-комунальної послуги її кількості.

Таким чином встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання обєму газу, який насправді не використовувався споживачем. У випадку не встановлення у побутового споживача індивідуального лічильника відбувається математичний розрахунок спожитого газу між споживачами у яких є квартирні лічильники газу та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.

Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому випадку порушеними, якщо виконавець послуги навязує такі умови отримання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

За вказаних обставин суд встановлює порушення прав позивачів, як споживачів з боку відповідача в частині встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу, оскільки його односторонні дії зі встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу без погодження зі споживачами призводять до невідповідності умов договору на постачання природного газу між споживачем та постачальником, в той час коли кошти мають сплачуватися споживачем тільки за той газ, який дійсно був спожитий.

Вирішуючи вимоги позивачів про визнання за ними права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками та зобов`язання АТ «Запоріжгаз» встановити в їх квартирах індивідуальні лічильники газу, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року (справа №214/2435/17, провадження №14-347цс18) дійшла висновку, що відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. Волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 212/5836/17.

Зміст статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання - газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб`єктів господарювання.

Стаття 6 Закону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Отже на відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку не споживачів є неправомірним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» від свого обов`язку встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що право на встановлення індивідуальних лічильників газу побутовим споживачам газу у їх квартирах встановлено законодавством, додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, а тому суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивачів в даному випадку буде зобов`язання відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників в квартирах позивачів.

На думку суду такий спосіб захисту не суперечить закону, відповідає інтересам позивачів, змісту порушеного права, характеру його порушення, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав.

У питанні правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу можна виокремити такі режими регулювання:

- до 20 січня 2018 року - за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо;

- з 20 січня 2018 року - загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку відповідно до чинної редакції Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, до та після 20 січня 2018 року можна було лише за згодою власників такого майна, що мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу необхідно кваліфікувати не тільки в контексті застосування попередньої та чинної редакцій Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а також у контексті норм про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу без згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку слід кваліфікувати як протиправні незалежно від того, вчинені вони до 20 січня 2018 року чи після цієї дати.

Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу».

Звертаючись до суду, позивачі просили здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого газу з серпня 2019 року на підставі норм, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням в разі відсутності газових лічильників».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2018 року в справі №826/2507/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, постановою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року, визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»; визнано протиправним та нечинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 204.

Постанова Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. «Про норми споживання природного газу населенням в разі відсутності газових лічильників» втратила чинність 08.02.2019 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 30 січня 2019 року «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» (в редакції від 30.03.2019 року), норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу втратили чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 13 лютого 2019 року, яка набула чинності 30 березня 2019 року «Про відновлення дії постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. №609», відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. №609 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 27 лютого 2019 року, яка набула чинності 07 березня 2019 року «Питання споживання природного газу» затверджено норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу згідно з додатком. Установлено, що застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року; не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст. 958).

З огляду на викладене суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого газу у помешканнях - квартирах позивачів за період з 01.08.2019 року, але такий перерахунок необхідно здійснити відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, які були встановлені Кабінетом Міністрів України у відповідний період з врахуванням вищезазначених вимог законодавства.

Також судом встановлено, що згідно з постановою НКРЕКП від 28.05.2015 №1652, ТОВ «Запоріжгаз збут» в установленому порядку отримало ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом з 01.07.2015, тому на час виникнення спірних правовідносин, є постачальником газу, зокрема, для побутових споживачів, які проживають на території м. Запоріжжя. Включення побутових клієнтів ТОВ «Запоріжгаз збут» до реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України відбулось 01.05.2022, про що зазначено на інформаційній платформі Оператора ГТС України.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» забезпечує розподіл природного газу, а ТОВ «Запоріжгаз збут» - постачання природного газу.

Оскільки позивачам нараховується оплата за природний газ саме постачальником в особі ТОВ «Запоріжгаз збут» і суд, вирішуючи дану справу, прийшов до висновку про необхідність проведення перерахунку об`ємів (обсягів) розподіленого газу у помешканнях позивачів відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, які були встановлені Кабінетом Міністрів України у відповідний період, то підлягають задоволенню і позовні вимоги, заявлені до відповідача ТОВ «Запоріжгаз збут» щодо перерахунку плати за спожитий газ за послуги газопостачання відповідно із діючих протягом вказаних періодів норм споживання газу для громадян для приготування їжі, в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.

Таким чином вимоги позивачів до ТОВ «Запоріжгаз збут» про проведення перерахунку плати за спожитий природний газ за вказаний вище період, тобто березня 2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас вимога позивачів щодо встановлення індивідуальних лічильників газу із визначенням дати, а саме до 01.01.2023 року на вимогах закону не ґрунтується, так як статтею 18 ЦПК України передбачена обов`язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява " № 20372/11).

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Позивачі з позовною заявою до суду звернулись у квітні 2023 року, а тому судовий збір має розраховуватись, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року. (2 684,00 гривень).

Згідно з пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто1073 грн. 60 коп.

Згідно з ч.3 ст.6 вказаного Закону, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі ст.7 Закону, у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачі у справах про захист прав споживачів звільнені від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави пропорційно задоволеної частини вимог.

Таким чином у дохід держави необхідно стягнути судовий збір: з АТ «Запоріжгаз» за задоволення двох позовних вимог немайнового характеру в сумі 2147 грн. 20 коп. (1073 грн. 60 коп. х 2); з ТОВ «Запоріжгаз збут» за задоволення однієї вимоги немайнового характеру 1073 грн. 60 коп.

Керуючись статтями: 4, 10, 12, 13, 15, 18, 76-82, 83, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», про захист прав споживачів – задовольнити частково.

Зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити демонтаж об`єкта газорозподільної системи вузла обліку газу з допоміжними пристроями та металевою шафою, який встановлений на газовій мережі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язати  АТ«Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» після проведеного демонтажу об`єкту газорозподільної системи загальнобудинкового вузла обліку газу-здійснити роботипо відновленнюгазопостачання нагазовій мережібагатоквартирного будинку  АДРЕСА_1 , привівши її у попередній стан, який існував до встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуальних газових лічильників в квартирі побутових споживачів:  ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ),ОСОБА_15 (кв. АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_2 ).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» провести перерахунок об`єму спожитого природного газу по особовим рахункам побутових споживачів-позивачів з березня 2017 року по день ухвалення судового рішення в розмірі 3 м.куб., а саме: ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 особовому рахунку № НОМЕР_3 , ОСОБА_4 по особовому рахунку № НОМЕР_4 , ОСОБА_5 по особовому рахунку № НОМЕР_5 , ОСОБА_6 по особовому рахунку № НОМЕР_6 , ОСОБА_7 по особовому рахунку № НОМЕР_7 , ОСОБА_8 по особовому рахунку № НОМЕР_8 , ОСОБА_9 по особовому рахунку № НОМЕР_9 , ОСОБА_10 по особовому рахунку № НОМЕР_10 , ОСОБА_16 по особовому рахунку № НОМЕР_11 , ОСОБА_12 по особовому рахунку № НОМЕР_12 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» провести перерахунок плати за спожитий природний газ по особовим рахункам побутових споживачів-позивачів з березня 2017 року по день ухвалення судового рішення, а саме а саме: ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_3 , ОСОБА_4 по особовому рахунку № НОМЕР_4 , ОСОБА_5 по особовому рахунку № НОМЕР_5 , ОСОБА_6 по особовому рахунку № НОМЕР_6 , ОСОБА_7 по особовому рахунку № НОМЕР_7 , ОСОБА_8 по особовому рахунку № НОМЕР_8 , ОСОБА_9 по особовому рахунку № НОМЕР_9 , ОСОБА_10 по особовому рахунку № НОМЕР_10 , ОлейніковійРаісі Іванівні по особовому рахунку № НОМЕР_11 , ОСОБА_12 по особовому рахунку № НОМЕР_12 , відповідно до діючих протягом вказаних періодів норм споживання газу для громадян для приготування їжі, в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) в дохід держави судовий збір у розмірі 2147 грн. 20 коп.(дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» (м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а, код ЄДРПОУ 39587271) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його постановлення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкудля подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В. Михайлова