Справа № 22-1172                                            Головуючий в 1 -й інстанції - Мартинишин М. О.

Категорія 32                                                       Доповідач - Богонюк М. Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного,  суду Львівської області в складі:

Головуючого судді Петрички П.Ф.

Суддів: Мікуш Ю.Р.,  Богонюка М. Я.

При секретарі Мазур-Іванько Ж.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.  Львова від 22 лютого 2007 року,

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2,  Франківської районної адміністрації Львівської міської ради,  ЛКП „Вулецьке",  третьої особи ОСОБА_3 про визнання таким,  що втратив право на користування жилим приміщенням кв. АДРЕСА_1 та визнання наймачем житлового приміщення.

Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2. Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ним окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на його ім'я окремий особовий рахунок на кімнату площею 17, 8 по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,  яким задоволити її позовні вимоги,  а в позові ОСОБА_2 відмовити.

Апелянт вважає,  що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права . Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В рішенні суду зазначено,  що нею не доведено факту не проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі понад шість місяців,  хоча в судовому засіданні було встановлено,  що з 1992 року,  коли ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_4,  він став проживати і живе в даний час в її квартирі,  по АДРЕСА_2.

В спірній квартирі він не проживає 14 років,  не оплачував комунальних послуг,  в квартирі відсутні будь-які його речі. Жодних перешкод в користуванні квартирою йому ніхто не чинив.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення апелянта на підтримання скарги,  відповідача ОСОБА_2 який заперечив скаргу,  дослідивши матеріали справи та доводи скарги колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно  ст.  71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Як роз'яснив в п. 10 Постанови від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" Пленум Верховного Суду України у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким,  що втратив право на користування жилим приміщенням (  ст.  71 ЖК України),  необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Встановлено,  що відповідач ОСОБА_2 до відбування покарання в місцях позбавлення волі постійно проживав в спірній квартирі. Після звільнення з місця ув'язнення,  по домовленістю із

своєю мамою ОСОБА_5 періодично   проживав у даній квартирі. В зв"язку з чим і не ставилось питання про визнання його втративши право на житло. Іншого житла у нього не має.

Згідно  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 втративший право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1,  суд вірно виходив з положень  ст.  71 ЖК України ,  врахувавши ту обставину що позивачем не доведено факту не проживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців.

Безпідставними є покликання апелянта на те,  що відповідач проживає в своєї дружини за іншою адресою,  оскільки судом встановлено що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Іншого житла у ОСОБА_2 не має.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи,  правильно застосований матеріальний

закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.                                                   

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

А тому,  колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307 ч.1 п. 1,  308,  314 ч. 1 п. 1,  315 ЦПК України,  колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.  Львова від 22 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалює законної сили.