КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2011                                                                                           № 55/252

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:           

за участю секретаря судового засідання Мельник О.П.           

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 03.10.2011 року № 03/10

від відповідача 1: ОСОБА_2 – президент

ОСОБА_3 – дов. від 14.06.2011 року б/н

від відповідача 2: ОСОБА_2 – дов. від 13.04.2011 року б/н

ОСОБА_3 – дов. від 13.04.2011 року б/н

 розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „СБК-Прогрес” на рішення господарського суду м. Києва від 03.08.2011 року

 у справі № 55/252 (суддя Ягічева Н.І.)

 за позовом Відкритого акціонерного товариства „СБК-Прогрес”, м. Ірпінь Київської області

до 1.          Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „ОСОБА_2”, м. Київ

2. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м. Жмеринка Вінницької області

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду м. Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство „СБК-Прогрес” з позовом та доповненнями до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „ОСОБА_2” та Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним вчиненого між відповідачами правочину від 21.04.2011 року № 2-п про відступлення права вимоги.

Рішенням від 03.08.2011 року господарський суд м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ВАТ „СБК-Прогрес” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.08.2011 року у справі № 55/252 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному об’ємі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 55/252 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Під час апеляційного провадження представник позивача підтримував вимоги своєї апеляційної скарги. Представники відповідачів проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 06.10.2011 року оголошувалася перерва до 10.10.2011 року до 12 год. 50 хв.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

21.04.2011 року Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „ОСОБА_2” (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № 2-П, відповідно до умов якого первісний кредитор передавав, а новий кредитор приймав на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за грошовими зобов’язаннями, що підтверджуються актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 1 від 31.08.2008 року (заборгованість боржника складає 483 000 грн. з ПДВ), № 2 від 30.09.2008 року (заборгованість боржника складає 392 469 грн. з ПДВ), № 2/10 від 31.10.2008 року (заборгованість боржника складає 406 161 грн. з ПДВ), № 4 від 29.11.2008 року (заборгованість боржника складає 51 712 грн. 50 коп. з ПДВ), що виникли між первісним кредитором та ВАТ „СБК-Прогрес” (боржник).

За цим договором новий кредитор одержував право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошового зобов’язання в розмірі 1 333 342 грн. 50 коп. основного боргу, сплати інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми основного боргу з моменту виникнення заборгованості за розрахунками по актам здачі-приймання робіт (надання послуг), укладеними між первісним кредитором та ВАТ „СБК-Прогрес” (п. 1.2).

Згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачував первісному кредитору винагороду в розмірі 973 340 грн. (п. 2.1). Оплата винагороди здійснювалася шляхом видачі векселя (п. 2.2).

На виконання цього договору відповідачем 1 було передано відповідачу 2 прості векселя Серії АА 0956881 на 281 639 грн. 52 коп., Серії АА 1235234 на 136 279 грн. 20 коп., Серії АА 1235236 на 71 221 грн. 20 коп., Серії АА 1235237 на 143 424 грн., на загальну суму 632 563 грн. 92 коп.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 року № 3480-IV вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Аналогічне визначення векселя міститься у пункті 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 року № 508, згідно з яким вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Іншими словами вексель, незалежно від того, чи має він вексельну силу, являє собою спосіб розрахунків на умовах відстрочки платежу.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 03.11.2009 року по справі господарського суду Чернігівської області № 12/194/17-12/48.

Тобто здійснивши оплату векселями відповідач 1 здійснив фінансування відповідача 2 під відступлення права грошової вимоги.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом помилково визначено правову природу договору про відступлення права вимоги від 21.04.2011 року № 2-п, як договору купівлі-продажу права вимоги (цесія), а не договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Таким чином для укладання договору від 21.04.2011 року № 2-п відповідач 1 мав би мати статус банку або іншої фінансової установи, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 04.07.2011 року № 7842/40-11 ТОВ „МЮК „ОСОБА_2” не набувало статусу фінансової установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так як колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що при укладанні оспорюваного договору від 21.04.2011 року, укладеного між відповідачами по справі, були допущені порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, в частині того, що оспорюваний правочин суперечить ч. 3 ст. 1079 ЦК України, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи (щодо правової природи оскаржуваного договору) та з порушенням норм матеріального права (ст.ст. 1077, 1078, 1079 ЦК України), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, прийняте господарським судом м. Києва 03.08.2011 року по справі № 55/252 підлягає скасуванню повністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов ВАТ „СБК-Прогрес” до ТОВ „МЮК „ОСОБА_2” та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним вчиненого між відповідачами правочину від 21.04.2011 року № 2-п про відступлення права вимоги підлягає задоволенню. Апеляційна скарга ВАТ „СБК-Прогрес” підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України колегією суддів апеляційного господарського суду здійснено перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд –

  ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „СБК-Прогрес” на рішення господарського суду м. Києва від 03.08.2011 року по справі № 55/252 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 03.08.2011 року по справі № 55/252 скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Визнати недійсним, вчиненого між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „ОСОБА_2” та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4, правочину від 21.04.2011 року № 2-п про відступлення права вимоги.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „ОСОБА_2” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, будинок 7-Б, офіс 14, ідентифікаційний код 36351411) на користь Відкритого акціонерного товариства „СБК-Прогрес” (08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, ідентифікаційний код 04054607) 42 грн. 50 коп. державного мита за розгляд позовної заяви, 21 грн. 25 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „СБК-Прогрес” (08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, ідентифікаційний код 04054607) 42 грн. 50 коп. державного мита за розгляд позовної заяви, 21 грн. 25 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видачу виконавчих документів доручити господарському суду м. Києва.

7.          Матеріали справи № 15/2170 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__13.10.2011 р.__

Головуючий суддя

  Судді