ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.11 Справа№ 5015/4785/11
За позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів
до відповідача: Колективного підприємства «Теребля», м.Львів-Рудно Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, м.Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Рудненська селищна рада Залізничного району м.Львова, м.Львів-Рудно Львівська область
про стягнення збитків в сумі 1’392’383,08 грн.
Суддя Гулик Г.С. при секретарі Брик І.С.
Представники:
Від прокуратури: Ожог М.М. –старший помічник прокурора (посв.№197 від 08.12.2010р.; дійсне до 08.12.2015р.);
Від позивача: ОСОБА_1 –юрисконсульт (дов. №03-2102 від 19.05.2011р., дійсна до 31.12.2011р.);
Від відповідача: ОСОБА_2 –представник (дов. №33 від 29.08.2011р., дійсна до 29.08.2012р.);
Від третьої особи (Д-го управл. охор. НПС в Л./обл.): ОСОБА_3 –головний юрисконсульт (дов. №02-2699 від 04.05.2011р., дійсна до 31.12.2011р.); ОСОБА_4 –гол.спец.від. (дов. №02-7667 від 10.10.2011р., дійсна до 31.12.2011р.);
Від третьої особи (Рудненської сел. ради Залізничного р-ну м.Львова): не з’явився
Позов заявлено Прокурором Залізничного району м.Львова, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Колективного підприємства «Теребля»про стягнення збитків в сумі 1’392’383,08 грн., заподіяних державі внаслідок понадлімітного видобування підземної прісної води.
Ухвалою суду від 19.08.2011р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 30.08.2011р. В судовому засіданні 30.08.2011р. оголошено перерву до 12.09.2011р. для надання сторонам можливості провести звірку нарахованих штрафних санкцій. Ухвалою суду від 30.08.-12.09.2011р. розгляд справи відкладено на 28.09.2011р., через відсутність представника позивача, а також враховуючи подане представником позивача, через канцелярію суду, письмове клопотання про відкладення розгляду справи, та клопотання прокурора та представника відповідача про необхідність залучення до часті у справі третіх осіб та надання їм часу для підготовки і направлення суду своїх пояснень з приводу заявленого позову. Також, даною ухвалою судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, а також третю особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Рудненську селищну раду Залізничного району м.Львова. В судовому засіданні 12.09.2011р. представником відповідача було подано письмове клопотання відповідача, в якому він просив суд, у разі повного чи часткового задоволення позову у даній справі розстрочити виконання рішення суду не менше ніж на рік, встановивши частки та місячний інтервал виконання рішення суду. Дане клопотання суд ухвалив розглянути при вирішення спору. Ухвалою суду від 28.09.2011р. розгляд справи відкладено на 17.10.2011р., через неявку представника третьої особи (Д-го управл. охор. НПС в Л./обл.) та подане ним клопотання про перенесення розгляду справи, а також враховуючи необхідність подання сторонами та прокурором додаткових доказів.
В судовому засіданні 17.10.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та запереченні на відзив відповідача, просять суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача 1’392’383,08 грн. збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. В обґрунтування заявлених позовних вимог та правомірності нарахування збитків прокурор та позивач посилаються на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290, Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321 «Про затвердження порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459», ст.ст.1, 3, 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України та ст.ст.16, 20, 38, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991р. №1264-XII (з внесеними змінами та доповненнями) та ст.1166 ЦК України.
В судовому засіданні 17.10.2011р. представники відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві на позовну заяву. Свої заперечення представник відповідача обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області при проведенні розрахунку розмірів збитків за 2009-2011рр. невірно застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389, оскільки на час проведення розрахунку завданих відповідачем збитків діяла інша Методика, а саме Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290, яка втратила свою чинність лише в 2011р., згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.06.2011р. №202. Решту збитків відповідач також заперечує, мотивуючи це відсутністю запасу ліміту використання води, необхідного для її видобування, а отже не визнає своєї вини у заподіяних державі збитках повністю. Також, представник відповідача посилається на дозвіл на спеціальне водокористування від 24.06.2011р. №Укр-888-11/Льв, як на підставу того, що в зазначеному дозволі Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області надало відповідачу ліміт використання води в об’ємі 333,82 тис.м.куб. на рік, що на думку відповідача є достатнім для видобутку та постачання води населенню з урахуванням природних втрат, а також підтверджує те, що в попередніх дозволах Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області не було передбачено природних втрат, які відповідач поніс на прочистку свердловин та ін. технічні потреби, в тому числі на ліквідації аварій, пов’язаних з проривом труб. Відповідач посилається на наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.02.2004р. №33, зареєстрований в Мін’юсті України 07.12.2004р. за №1557/10156 «Про затвердження галузевих технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства»(з внесеними змінами і доповненнями), якими встановлюються нормативи використання води (підйом та очищення, транспортування), втрати води та ін. Крім цього, представник відповідача стверджує, що прокуратурою було безпідставно заявлено позов в частині нарахування збитків за 2007-2009рр., оскільки у 2009р. позивачем було проведено планову перевірку відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства про що складено акт перевірки, та як стверджує відповідач цим актом не було встановлено завдання державі збитків у зв’язку з понадлімітним використанням відповідачем підземних вод. Також представник відповідача просив суд задоволити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не менше ніж на рік, встановивши частки та місячний інтервал виконання рішення суду, у разі повного чи часткового задоволення позову у даній справі.
Свою позицію представник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області виклав у поданому суду, через канцелярію суду, письмовому поясненні, пославшись на п.7 ст.15, ст.ст.42, 44, 110, 111 Водного кодексу України.
В судове засідання 17.10.2011р. представники Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. В судовому засіданні 28.09.2011р. представники третьої особи не надали суду жодних пояснень (усних чи письмових) з приводу спору.
В засіданні 17.10.2011р. судом розглянуто клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, терміном на один рік. Представники прокуратури, Державної екологічної інспекції у Львівській області, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області висловилися про залишення вирішення цього клопотання на розсуд суду. Оцінивши подані відповідачем докази суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання і відхиляє його.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні докази судом встановлено таке.
15.03.2011р. Прокуратурою Залізничного району м.Львова, з залученням спеціаліста Державної екологічної інспекції з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, було проведено перевірку відповідача –Колективного підприємства «Теребля»на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №41 від 15.03.2011р., яким встановлено, що відповідач –Колективне підприємство «Теребля»експлуатує водозабір прісних підземних вод у складі двох свердловин, що знаходяться на території смт.Рудно, на підставі Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-888-10 від 23.12.2010р. з терміном дії до 01.01.2014р (далі-Дозвіл).
Згідно з Дозволом, водокористування дозволяється при дотриманні ліміту забору з підземних джерел в кількості 143,0 тис.м.куб. на рік, що становить 392,0м.куб. на добу. Такий ліміт використання води встановлюється на термін дії дозволу на спецводокористування. Згідно з актом перевірки, за період з 2007 по 2010рр. та перших два місяці 2011р. підприємством понадлімітно видобуто: 2007р. –17,8 тис. м.куб. води; 2008р. –17 тис. м.куб. води; 2009р. –28,9 тис. м.куб. води; 2010р. –29,4 тис. м.куб. води; січень-лютий 2011р. –1,925 тис. м.куб. води, що є порушенням ст.ст.44, 49 Водного кодексу України.
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290 та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389, позивачем проведено розрахунок завданих відповідачем збитків, які становлять 1’392’383,08 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).
Державною екологічною інспекцією у Львівській області 28.03.2011р. на адресу Колективного підприємства «Теребля»було надіслано претензію №89 про відшкодування збитків у сумі 1’392’383,08 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Доказів погашення збитків, станом на день прийняття рішення, відповідачем в суд не подано.
При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.11 ЦК України - цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов’язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст.16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. №1264-XII (з внесеними змінами та доповненнями) - державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №55 від 19.02.2007р. (з внесеними змінами та доповненнями) - є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.
Згідно з п.“Б” ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України “Про охорону навколишьного природного середовища” - до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.
Відповідно до п.“З” ч.1 ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” - до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 ГК України та ч.ч.1, 3 ст.324 ЦК України - водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” - води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. (ч.4 ст.148 ГК України).
Згідно з ч.2 ст.2 Водного кодексу України та ст.2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»- водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України - водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
Як випливає з ч.1 ст.149 ГК України - суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України - спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно з ст.151 ГК України - суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється, зокрема, земельним законодавством.
Як випливає з ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України - спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування встановлено Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затвердженим Постановою КМУ від 13.03.2002р. №321 (з внесеними змінами та доповненнями). Згідно з п.5 Порядку - у дозволі на спецводокористування, в тому числі, зазначаються умови спеціального водокористування.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України - водокористувачі зобов’язані здійснювати облік забору та використання вод, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.25 Водного кодексу України - державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою; форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Відповідно до п.1.1 “Інструкції щодо заповнення форми №2-ТП (водгосп)”, затвердженої Наказом Держкомстату України від 30.09.1997р. №230 (з внесеними змінами та доповненнями) –дана Інструкція розроблена і є обов'язковою для використання підприємствами (організаціями)-водокористувачами незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності. Звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами.
Згідно з ч.1 ст.111 Водного кодексу України - підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1, п.“З” ч.2, ч.4 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” - порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” - шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Щодо твердження відповідача про те, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області в дозволі на спеціальне водокористування йому було встановлено ліміт на видобування води, який не перекривав природних втрат при її видобуванні та передачі (транспортуванню трубами) населенню, то таке твердження спростовується посиланням позивача, у поданому суду письмовому запереченні на відзив відповідача, на п.3 Постанови КМУ від 13.03.2002р. №321 «Про затвердження порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до Постанови КМУ від 10.08.1992р. №459», згідно з яким Дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання поверхневих вод - з Республіканським комітетом по водному господарству Автономної Республіки Крим, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства); у разі використання підземних вод - з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінекоресурсів; у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ. Тобто відповідач сам повинен був обґрунтовувати його потреби у воді у спірному періоді з врахуванням її природних втрат.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.02.2004р. №33, зареєстрований в Мін’юсті України 07.12.2004р. за №1557/10156 «Про затвердження галузевих технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства»(з внесеними змінами та доповненнями), оскільки цим наказом затверджені галузеві технологічні нормативи використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства та порядок розрахунку індивідуальних ТНВПВ для конкретних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, проте, згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області відповідач - Колективне підприємство «Теребля»є колективним підприємством, яке займається збиранням, очищенням та розподіленням води, будівництвом місцевих трубопроводів, ліній зв’язку та енергозбереження, діяльністю у сфері геології та геологорозвідування, тобто КП «Теребля»не має власної каналізаційної системи та системи повторної очистки та фільтрації вод, а отже не є підприємством водопровідно-каналізаційного господарства.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, при проведенні розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок понадлімітного видобування підземної прісної води підприємства КП «Теребля»за вересень-грудень 2009р. було нараховано збитків на суму 286’727,89 грн., за 2010р. - на суму 970’513,83 грн. та за січень-лютий 2011р. - на суму 75’075,00 грн., при цьому позивач застосував Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про безпідставність застосування позивачем зазначеної Методики за вересень-грудень 2009р., 2010р. та січень-лютий 2011р., у зв’язку з наступним.
Як вбачається з п.1.1 розділу 1 Методики від 20.07.2009р. №389 –ця методика спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15.02.2006р. про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Пункт 1.2 Методики від 20.07.2009р. №389 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об’єктів, в тому числі пов’язаного із самовільним та аварійними скидами у водний об’єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
З зазначеного пункту не вбачається зв’язку між нарахованими позивачем збитками за понадлімітне водокористування та порядком визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, визначеним Методикою від 20.07.2009р. №389, оскільки остання встановлює подібний порядок лише щодо забруднення вод.
Разом з тим, у даній Методиці, у п.9.1 розділу 9 міститься положення про те, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів, без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м.), здійснюється за формулою (Зсам = 100 * W * Tap), тобто за формулою, яку використав позивач, при обрахунку збитків у вересні-грудні 2009р., 2010р. та січні-лютому 2011р.
Враховуючи ці особливості суд не погоджується з аргументами позивача про правомірність застосуванням ним до відповідача названої формули, оскільки матеріалами справи, зокрема дозволом на спеціальне водокористування, виданим КП «Теребля», від 01.01.2008р. №Укр-888/Льв встановлено, що глибина 2-ох свердловин відповідача становить 32,0м. та 32,2м., відповідно, тобто на 10м. глибше ніж передбачено п.9.1 Методики від 20.07.2009р. №389.
Крім цього суд зазначає, що до 17.06.2011р. діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290, яка була скасована лише в 2011р., згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.06.2011р. №202.
Згідно з Методикою від 29.12.2001р. №290 – ця методика розроблена відповідно до ст.68 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 111 Водного кодексу України та Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, затвердженого наказом Держводгоспу України від 29.01.2001р. №20 і зареєстрованого в Мін’юсті України 09.02.2001р. за №124/5315.
Відповідно до п.1.2 Методики від 29.12.2001р. №290 –ця методика встановлює єдиний порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства. Згідно з п.4.1 Методики –цією методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок, зокрема забору води, з порушенням планів водокористування. Розділом 6 Методики встановлено, що розрахунок розмірів відшкодування збитків при самовільному водокористуванні, переуступці права водокористування, при безгосподарському використанні води, при порушенні правил ведення первинного обліку кількості води, що збирається з водних об’єктів і скидається до них. Збитки розраховуються за формулою (Зс.в. = W * Tap * 5).
Таким чином з наведеного вбачається, що позивачем при проведенні розрахунку розмірів збитків, завданих відповідачем у вересні-грудні 2009р., 2010р. та січні-лютому 2011р., невірно було застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389.
Водночас суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих у 2007р. на суму 15’610,6 грн., 2008р. –17’059,5 грн. та січні-серпні 2009р. –27’396,26 грн., як таких, що проведені на підставі діючої на той час Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290.
Відповідно до ст.33 ГПК України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурором та позивачем не надано суду доказів правомірності нарахування відповідачу збитків у розмірі 1’332’316,72 грн., оскільки підставою для їх нарахування стала не Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290, яка була чинною до 17.06.2011р., а Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389.
Згідно з ст.34 ГПК України –обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п.35 ст.4 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік” від 23.12.2010р. №2857-VI (з внесеними змінами та доповненнями) – 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.
Згідно з п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України –до місцевих бюджетів перераховуються 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Cуд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що у 2007-2009рр. позивачем, при проведенні планової перевірки відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, не було виявлено понадлімітного водокористування, а тому прокуратурою безпідставно заявлено позов у цій частині, виходячи з такого.
Як вбачається з поданого відповідачем акту планової перевірки КП «Теребля»від 02.12.2009р. №б/н в даному акті Державною екологічною інспекцією у Львівській області встановлено порушення ст.ст.53, 56 Кодексу України про надра.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991р. №1789-XII (з внесеними змінами та доповненнями) - прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно з ст.19 Закону України «Про прокуратуру»- предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів, що стосуються охорони навколишнього середовища. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про прокуратуру»- органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
З наведених вище норм вбачається право прокуратури звертатись з позовами до суду у разі виявлення порушення природоохоронного законодавства, зокрема законодавства про охорону навколишнього середовища, навіть якщо такі порушення не були виявлені раніше, при проведенні перевірок уповноваженими органами, при цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ст.2 ГПК України).
В судовому засіданні 17.10.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 19.10.2011р.
Виходячи зі змісту наведених норм суд зазначає, що прокурором та позивачем було невірно застосовано методику нарахування відповідачу збитків за вересень-грудень 2009р., 2010р. та січень-лютий 2011р., які є предметом спору, що призвело до їх безпідставного завищення а відтак суд вирішив відмовити в задоволенні позову в цій частині. Разом з тим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за період з 2007р., 2008р. та січень-серпень 2009р. в сумі 60’066,36 грн. (з них: до місцевого бюджету м.Львів-Рудно - 30’033 грн. 18 коп. збитків; до місцевого бюджету Львівської області - 12’013 грн. 27 коп. збитків та до Державного бюджету України - 18’019 грн. 91 коп. збитків).
Так як Прокуратура Залізничного району м.Львова та Державна екологічна інспекція у Львівській області звільнені від сплати судових витрат, та враховуючи той факт, що спір виник з вини відповідача лише в частині суми 60’066,36 грн., судові витрати стягуються з останнього в дохід Державного бюджету України, пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженою наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290 (чинною до 17.06.2011р.), Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №321 (з внесеними змінами та доповненнями), Інструкцією щодо заповнення форми №2-ТП, затвердженою наказом Держкомстату України від 30.09.1997 року №230 (з внесеними змінами та доповненнями), п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321 «Про затвердження порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459», Положенням про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженим наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 19.02.2007р. №55 (з внесеними змінами та доповненнями), ст.ст.2, 16, 20, 35, 42, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991р. №1264-XII (з внесеними змінами та доповненнями), п.35 ст.4 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік” від 23.12.2010р. №2857-VI (з внесеними змінами та доповненнями), ст.ст.1, 6, 19, 20 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991р. №1789-XII (з внесеними змінами та доповненнями), п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, ст.ст.2, 25, 42, 44, 48, 49, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 148, 149, 150 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 324, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, 29, 33, 34, 36, 47-1, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Колективного підприємства «Теребля»(79493, Львівська область, м.Львів-Рудно, вул.Короленка, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20770705) в дохід місцевого бюджету м.Львів-Рудно - 30’033 грн. 18 коп. збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства.
3. Стягнути з Колективного підприємства «Теребля»(79493, Львівська область, м.Львів-Рудно, вул.Короленка, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20770705) в дохід місцевого бюджету Львівської області - 12’013 грн. 27 коп. збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства.
4. Стягнути з Колективного підприємства «Теребля»(79493, Львівська область, м.Львів-Рудно, вул.Короленка, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20770705) в дохід Державного бюджету України - 18’019 грн. 91 коп. збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства.
5. В задоволенні решти позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 1’332’316,72 грн. збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства, відмовити.
6. В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду не менше ніж на рік, встановивши частки та місячний інтервал виконання рішення суду, відмовити.
7. Стягнути з Колективного підприємства «Теребля»(79493, Львівська область, м.Львів-Рудно, вул.Короленка, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20770705) в дохід Державного бюджету України –600 грн. 66 коп. державного мита.
8. Стягнути з Колективного підприємства «Теребля»(79493, Львівська область, м.Львів-Рудно, вул.Короленка, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20770705) в дохід Державного бюджету України –10 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
9. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Суддя Гулик Г.С.