ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"25" жовтня 2011 р. Справа № 6/033-09/5
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Худолій А.С.
розглянувши справу № 6/033-09/5/10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна», м. Київ;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро», с. Кодаки;
про стягнення 156 000 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-
Дніпро», с. Кодаки;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-
Фортуна», м. Київ;
про стягнення 32 926,54 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, довіреність від 05.05.2011р. № 9.
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, довіреність від 01.07.2011р. б/н.
обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна»(надалі –позивач за первісним позовом) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»(надалі –відповідач за первісни позовом) про стягнення 156000 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо поставки товару та просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 156000 грн., які він поніс у зв’язку зі здійсненням оплати за товар, що не був поставлений відповідачем згідно з умовами Форвардної угоди №7 від 08.04.2005р.
16.04.2010р. позивач за первісним позовом звернувся до суду з заявою від 15.04.2010р. № 6, якою в порядку ст. 22 ГПК України, змінив підстави позову та просив суд визнати розірваною форвардну угоду від 08.04.2005р. № 7, укладену між сторонами у справі, та стягнути з відповідача кошти у сумі 156000 грн., як попередню оплату, сплачену за непоставлений товар по зазначеній угоді.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.04.2010р. відмовлено в задоволені позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Біріт- Фортуна».
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. рішення господарського суду Київської області від 29.04.2010р. у справі № 6/033-09/5 залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна»- без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р. задоволено частково касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна», постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. та рішення господарського суду Київської області від 29.04.2010р. у справі № 6/033-09/5 - скасовано, а матеріали справи направлені на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу № 6/033-09/5 передано до розгляду судді Привалову А.І.
Ухвалою від 25.07.2011р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв № 6/033-09/5/10 та призначив її до розгляду на 06.09.2011р.
Представником позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, у судовому засіданні було подано заяву про зміну (уточнення) предмету позову, згідно якої позивач просить визнати припиненим зобов’язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна»та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро», та стягнути з відповідача 156 000 грн., які були сплачені за непоставлений товар по Форвардній угоді № 7 від 08.04.2005р. як попередня оплата.
Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов та клопотання про залучення додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись з заявою позивача про зміну (уточнення) предмету позову та підготовки відзиву по суті позовних вимог з урахуванням поданої позивачем заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 13.09.2011р. о 12 год. 00 хв.
13.09.2011р. до початку розгляду справи через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання відповідача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заявлене відповідачем клопотання судом було задоволено та повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін про те, що по технічним причинам, неможливо забезпечити фіксування судового процесу 13.09.2011р. о 12 год. 00 хв., у звязку з чим оголошено перерву на 13.09.2011р. о 14 год. 40 хв.
Під час розгляду справи здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів –програмно-апаратного комплексу «Діловодство усуду».
Крім того, від товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»до початку розгляду справи по суті надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна»32 926,54 грн., яка складається з заборгованості за отриманий згідно з Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7 товар у сумі 9 000 грн., збитків за збереження товару в сумі 10 000 грн., витрат від інфляції в сумі 10 269 грн., 3% річних у сумі 1728,74 грн., пені в сумі 10 909,80 грн. та 10 грн. моральної шкоди.
Також, відповідач через канцелярію суду подав відзив з урахуванням уточнених позовних вимог та два клопотання. В першому клопотанні відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні заяви від 06.09.2011р. про зміну (уточнення) предмету позову, оскільки, на думку відповідача, відбувається одночасна зміна предмету та підстав позову, що суперечить ч. 4 ст. 22 ГПК України, а в другому клопотанні – просить призначити додаткову судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис в листі № 42 від 10.04.2007 року директором ОСОБА_3 чи іншою особою? В обґрунтування свого клопотання про призначення додаткової судової експертизи відповідач посилається на те, що висновки судово-технічної експертизи № 6059 від 03.11.2009р. та судово-почеркознавчої експертизи № 6058 від 05.02.2010р. є недостатньо ясними та повними. Крім того, зазначені експертизи були проведені без участі представника відповідача.
Представник позивача проти задоволення клопотань відповідача заперечив, посилаючись на їх безпідставність.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, відмовив в їх задоволенні, оскільки, зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача; зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Як вбачається з заяви позивача про зміну (уточнення) предмету позову, останній не змінює підстав позову, які ґрунтуються саме на порушенні зобов’язань за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна»та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро». Щодо призначення додаткової судової експертизи, то як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 03.08.2009р. господарський суд витребував у ТОВ «Агро-Дніпро»додаткові документи, необхідні для надання експертного висновку, проте відповідач вимог суду не виконав та на вимогу експерта додаткові матеріали не надав. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення додаткової судової експертизи.
При цьому, розглянувши позовні матеріали, суд встановив, що зустрічний позов відповідає вимогам ст. 54, 60 ГПК і підлягає спільному розгляду з первісним позовом.
Ухвалою від 13.09.2011р. суд прийняв зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»для спільного розгляду з первісним позовом та відклав розгляд справи на 27.09.2011р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
До початку розгляду справи представник відповідача за первісним позовом через загальний відділ господарського суду 26.09.2011р. подав: додаткові письмові пояснення по справі; два клопотання по первісному позову, в яких просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ «Біріт-Фортуна»та визнати лист № 42 від 10.04.2007р. неналежним доказом по справі, у зв’язку з його недостовірністю, та два клопотання по зустрічному позову, в яких просить визнати накладну № 25 від 21.04.2005р. та довіреність НАЧ № 330172 від 21.04.2005р. належними доказами, а також застосувати строк позовної давності до вимог за зустрічним позовом.
Присутні в судовому засіданні представники позивача за первісним позовом підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову, поданої у судовому засіданні 06.09.2011р. При цьому, представники ТОВ «Біріт-Фортуна» заперечили проти задоволення зустрічного позову та надали відзив на зустрічний позов.
Представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти задоволення первісного позову, просив застосувати строки позовної давності до первісного та до зустрічного позовів.
Крім того, позивач за зустрічним позовом подав уточнення позовних вимог по зустрічній позовній заяві, згідно якої просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна»31 924,49 грн., яка складається з заборгованості за отриманий згідно з Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7 товар у сумі 9 000 грн., збитків за збереження товару в сумі 1069,00 грн., втрати від інфляції в сумі 9909,00 грн., 3% річних у сумі 1632,42 грн., пені в сумі 10314,07 грн. та 10 грн. моральної шкоди.
Також, представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи, у зв’язку з необхідністю подати всі витребувані судом документи.
Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив, посилаючись на те, що відповідач намагається затягнути розгляд справи.
Втім, ухвалою від 27.09.2011р. суд відклав розгляд справи на 11.10.2011р., у зв’язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Присутні в судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову за вих. № 25 від 06.09.2011р. та заперечили проти задоволення зустрічного позову. При цьому, позивач за первісним позовом витребувані ухвалою суду від 27.09.2011р. документи не надав.
Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив та просив відмовити у задоволені позовних вимог як за первісним, так і за зустрічними позовами, у зв’язку з пропуском строку позовної давності. При цьому, представник відповідача частково надав витребувані ухвалою суду від 27.09.2011р. докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 25.10.2011р.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
08.04.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна» (за договором –покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»(за договором –продавець) було укладено Форвардну угоду № 7, згідно якої продавець зобов'язується передати у власність покупця ячмінь пивоварний урожаю 2005 року в кількості 300 тонн, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах даної угоди. Ціна за 1 тонну товару складає 550,00 грн.; загальна вартість складає 165000,00 грн. (п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 4.1., 4.2. угоди).
Відповідно до п. 5.1 форвардної угоди, товар повинен бути переданий позивачу у повному обсязі до 31.08.2005р.
Згідно п. 6.1 угоди, прийом-передача товару здійснюється на території складу TOB «Агро-Дніпро»с. Кодаки, уповноваженими представниками сторін за актами або іншими аналогічними документами, що засвідчують момент передачі-прийому товару.
Відповідно п.7.1 форвардної угоди №7, оплата в сумі 20000,00грн. здійснюється позивачем до 08.04.2005р. Наступні розрахунки між сторонами проводяться за згодою сторін (п.7.3).
Угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 12.1 форвардної угоди).
На виконання умов форвардної угоди позивач протягом квітня-липня 2005 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за товар у загальній сумі сумі 156000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими до матеріалів справи (т.1 а.с.13-17).
Станом на 05.04.2007р. відповідач не передав позивачу на виконання Форвардної угоди № 7 оплачений позивачем товар на суму 156000,00 грн., у зв’язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 6 від 05.04.2007р. з вимогою на протязі 10 днів відвантажити ячмінь пивоварний в кількості 284 т відповідно до форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р. (т.1 а.с.20).
Відповідач в порушення умов угоди свої зобов’язання щодо передачі позивачу зазначеного вище товару не виконав. Передбачений договором товар в кількості та у строки, визначені угодою, позивачу не передав.
Однак, відповідач за первісним позовом стверджує, що позивач отримав товар на загальну суму 165 000,00 грн., про що свідчить накладна № 25 від 21 квітня 2005 року (т. 1 а.с.76) та довіреність серії НАЧ № 330112 від 21.04.2005р. (т.1, а.с. 74).
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, документи, на які відповідач за первісним позовом посилається, як на докази отримання товару позивачем, не є допустимими і належними доказами, що підтверджують факт передачі товару покупцю, в розумінні ст. 34 ГПК України, у зв'язку з наступним.
Накладна № 25 від 21.04.05р. № 25, на яку посилається TOB «Агро-Дніпро», оформлена тільки з боку TOB «Агро-Дніпро»та не містить доказу отримання товару TOB «Біріт-Фортуна». Отже, цей документ не засвідчує моменту прийому товару покупцем. Накладна є первинним документом бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з накладної № 25 від 21.04.05р., TOB «Біріт-Фортуна»в особі уповноваженого представника не брало участі у господарській операції, вказаній у цьому документі, оскільки в зазначеній накладній відсутні будь-які реквізити останнього.
Крім того, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАЧ № 330172 від 21.04.2005р. також не може засвідчувати факт прийому-передачі товару за Форвардною угодою № 7, оскільки Висновком № 6058 судово-почеркознавчої експертизи від 05 лютого 2010 року (т.1 а.с.151-154), проведеної по даній справі, встановлено, що рукописні записи «Ячмінь посівн.», «т», «300 (триста)»відповідно у графах «Найменування цінностей», «Одиниця виміру», «Кількість (прописом)»на зворотній стороні довіреності НАЧ № 330172 від 21 квітня 2005 року (т. 1 а.с.74) виконані не Кононенком Леонідом Марковичем.
При цьому, позивач за первісним позовом вказує на те, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАЧ № 330172 від 21.04.2005р. була видана на отримання іншого товару, а саме: ячменю «Пеяс»за ціною 158,33 грн. за одну тону, тоді як за Форвардною угодою № 7 товаром є «ячмінь пивоварний урожаю 2005 року»за ціною 550 грн. за одну тонну. По зазначеній довіреності ячмінь «Пеяс»було отримано уповноваженим представником ТОВ «Біріт-Фортуна»Кононенком Леонідом Марковичем за накладною № 25 від 21.04.2005р. (т. 1 а.с. 77). На підставі накладної № 25 від 21.04.2005р. було видано податкову накладну № 15 від 21.04.2005р. (т. 1 а.с. 78). Крім цього, на підтвердження факту отримання іншого товару за довіреністю НАЧ № 330172 від 21.04.2005р. позивачем до матеріалів справи надано витяг із Журналу довіреностей (т. 1 а.с. 79), де зазначено, що довіреність від 21.04.2005р. діє до 01.05.2005р. і у графі «відмітка про використання»вказано: «отримано накладна № 25».
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за № 293/1318), довіреність є документом, що уповноважує особу на отримання сировини, матеріалів, палива, запчастин, інвентаря, худоби, насіння, добрив, інструментів, товарів, основних засобів та інших товарно-матеріальні цінностей, а також нематеріальних активів; при цьому, довіреність не містить змісту господарської операції, не ідентифікує осіб з боку обох сторін учасників такої операції тощо, а тому - не являє собою самостійного доказу проведення господарської операції.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними доказами факт передачі позивачу товару на суму 156000,00 грн. у строк до 31 серпня 2005 року, згідно з умовами Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, назва сторін Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р., їх права та обов'язки, які передбачені зазначеною угодою, дають підстави визначити вказану угоду, як договір про придбання покупцем у власність товару на умовах проведення попередньої оплати за нього.
За економічною суттю форвардний контракт є контрактом, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) активи у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.
Отже, до правовідносин, які виникли між сторонами на підставі Форвардної угоди №7 від 08.04.2005р. мають застосовуватися положення чинного законодавства, якими регульовуються відносини купівлі-продажу.
Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ч.1 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до форвардної угоди, товар повинен бути переданий позивачу в повному обсязі до 31.08.2005р. (п. 5.1 угоди).
Втім, позивач посилається на те, що відповідач, на виконання Форвардної угоди № 7, не передав оплачений позивачем товар на суму 156000,00 грн. та не повернув одержані кошти.
Відповідач за первісним позовом не заперечує, що фактично позивачем на виконання форвардної угоди № 7 було перераховано 156000,00 грн., але зазначає про безпідставність позову з огляду на пропуск позивачем за первісним позовом строків позовної давності.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У ст. 256 названого Кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки Форвардною угодою № 7 від 08.04.2005р. був визначений строк виконання відповідачем за первісним позовом зобов’язання щодо передачі позивачу товару до 31.08.2005р., тому початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах починається з наступного дня після спливу строку виконання відповідачем зобов’язання щодо передачі позивачу товару, тобто з 01.09.2005р.
Позивач за первісним позовом, з посиланням на п. 1 ч. І ст.264 Цивільного кодексу України, стверджує, що перебіг позовної давності був перерваний і строк звернення до суду ним не пропущений.
Подіями, які на думку позивача за первісним позовом, підтверджують факт переривання перебігу позовної давності, є: листи відповідача вих. № 42 від 10.04.2007р. та вих. № 31 від 03.04.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Біріт-Фортуна»та TOB «Агро-Дніпро»існували й інші договірні відносини, зокрема, відносини по договору суборенди земельної ділянки від 01.09.2005р., згідно якого відповідач надав в оренду позивачу земельну ділянку, а позивач мав сплачувати плату за її використання (т.1 а.с. 18-19).
Відповідно до листа за вих.№ 42 від 10.04.2007р., відповідач повідомив позивача за первісним позовом про зарахування перерахованих коштів в рахунок погашення боргів позивача перед відповідачем за оренду землі та отримані послуги. Відповідач посилається, що зазначене зарахування, здійсненне на підставі усної угоди та пропонує провести звірку взаєморозрахунків (т.1 а.с.22).
Згідно листа за вих. № 31 від 03.04.2008р., відповідач повідомляє що не згоден з запропонованим позивачем заліком зустрічних однорідних вимог і пропонує позивачу скласти акт звірки (т.1 а.с.24). Даним листом відповідач констатує наявність договірних відносин з позивачем, зокрема щодо оренди земельної ділянки та постачання гички і жому. При цьому, у листі також зазначається про те, що підприємство не отримувало претензію за вих. № 6 від 05.04.2007р. та не надавало відповіді у вигляді листа за вих. № 42 від 10.04.2007р.
Отже, зазначені вище листи лише підтверджують факт одержання відповідачем за первісним позовом від позивача грошових коштів. Вказані листи не містять будь-якого посилання на визнання відповідачем заборгованості за Форвардною угодою № 7 від 08.04.2005р. або наявність у відповідача заборгованості перед позивачем. А відтак, вони не є доказами визнання відповідачем боргу по Форвардній угоді № 7.
До того ж, лист від імені ТОВ «Дніпро-Агро»за вих.№ 42 від 10.04.2007р. має недоліки в оформленні, зокрема, вказаний лист підписаний особою, посадове становище і прізвище якої не вказані, оскільки перед словом директор стоїть так звана похила риска, що свідчить про те, що лист підписаний не директором товариства. При цьому, на вказаному листі відсутня і печатка TOB «Агро-Дніпро». Зазначені недоліки в оформленні листа за вих.№ 42 від 10.04.2007р. не дають підстав вважати зазначений лист належним доказом по справі. Крім того, під час розгляду даної справи відповідач постійно наголошував на тому, що не отримував претензію за № 6 від 05.04.2007р. та не надавав на неї відповідь за вих. № 42 від 10.04.2007р.
Суд також звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р. у справі № 16/91, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2008р., було частково задоволено позовні вимоги TOB «Агро-Дніпро»та стягнуто з TOB «Біріт-Фортуна»заборгованість по оредній платі за договором суборенди від 01.09.2005р. у розмірі 130400 грн.
При цьому, апеляційною інстанцією не були прийняті до уваги посилання TOB «Біріт-Фортуна»на припинення зобов’язань по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги за договором суборенди від 01.09.2005р. та за форвардною угодою № 7 від 08.04.2005р. не є однорідними, як за юридичною природою, так і за матеріальним змістом.
Таким чином, надіслання позивачем претензії від 05.04.2007р. та отримання її відповідачем, вирішення спору щодо стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою не є підставами для переривання перебігу позовної давності в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем жодних дій по визнанню цього боргу перед позивачем не вчинялося.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що умова Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р. (п. 12.1.) про дію угоди до повного виконання зобов’язань сторонами не може розглядатись як установлення строку дії угоди, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою права, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього у форвардній угоді не встановлено.
Позивач не обґрунтовував заявлений позов посиланням на будь-які інші події,
які б свідчили про переривання або зупинення перебігу строку позовної давності. Їх наявність поданими доказами не доводив.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та перелічені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 156000 грн. сплинув 01.09.2008р. - до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 16.02.2009р., що підтверджується штампом канцелярії суду за вх. № 746 від 16.02.2009р. на позовній заяві.
Про сплив строку позовної давності щодо вказаних вимог та застосування судом наслідків спливу строку позовної давності відповідачем по справі було подано відповідне клопотання б/н від 26.09.2011р. та зазначено у відзивах на позов.
Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 156000 грн. задоволенню не підлягають.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання припиненим зобов’язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7 з наступних підстав.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати переданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
В матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача про відмову від форвардної угоди.
Крім того, відповідно до п. 12.2. форвардної угоди, продавець (відповідач за первісним позовом) залишає за собою право на одностороннє розірвання угоди при невиконанні покупцем (позивачем) своїх зобов’язань по оплаті товару.
Отже, умовами Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р. не передбачено право позивача за первісним позовом на розірвання угоди в односторонньому порядку.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (стаття 626 Цивільного кодексу України). На втілення принципу свободи договору, статтями 651, 652 Цивільного кодексу України передбачена можливість внесення змін до договору або його розірвання за згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу будь-якої із сторін. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 кодексу України).
Таким чином, виходячи з наведених вище підстав, вимога про визнання припиненим зобов’язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7 задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.
Щодо розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Як встановлено обставинами справи та про що зазначено вище, ТОВ «Агро-Дніпро»не доведено належними доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, факт передачі відповідачу за зустрічним позовом товару у строк до 31 серпня 2005 року, згідно з умовами Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р., а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9000 грн., що є різницею між вартістю товару, визначеною у п. 4.2. форвардної угоди, та фактичною сплатою відповідачем коштів у сумі 156 000,00 грн.
Оскільки суд відмовляє в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості в сумі 9000 грн., то також не підлягають задоволенню вимоги і в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 9909,00 грн., 3% річних у сумі 1632,42 грн. та пені за прострочку платежу –10314,07 грн., нарахованих позивачем за прострочення сплати заборгованості.
У відповідності з ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
В силу ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
При цьому стаття 614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.
Для покладення відповідальності на відповідача за завдані позивачеві збитки необхідна наявність обумовлених підстав, суть яких в елементах складу правопорушення.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.
Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, у цьому випадку, покладається законом на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами у визначеному законом порядку факт понесення збитків на суму 1069,00 грн. та порушення його прав неправомірними діями відповідача, що мало стати підставою для стягнення моральної шкоди.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Проте, з матеріалів справи не вбачається наявності у позивача за зустрічним позовом суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, яке потребує захисту в судовому порядку.
Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача за зустрічним позовом не доведено матеріалами справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивачів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов