ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
03.10.2011Справа №5002-34/1859-2011
за позовом фізичної особи-підприємця
ОСОБА_2
(97570, АДРЕСА_1)
до відповідача Фонду комунального майна Сімферопольсь кої міської ради
(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)
треті особи Сімферопольська міська рада
(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)
Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об’єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя"
(95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13)
про спонукання до виконання певних дій
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача - ОСОБА_4 за довіреністю бн від 17.04.2011р.;
від відповідача - ОСОБА_5 за довіреністю №815/40/01 від 29.08.2011р.;
від третьої особи 1 - ОСОБА_5 за довіреністю №24/01-55/2442 від 30.08.2011р.;
від третьої особи 2 - не з'явився
Суть спору: суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить суд зобов’язати відповідача – Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 55-ої сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №882 від 24.12.2009р. "Про затвердження програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік", підготувати необхідні документи та провести необхідні заходи щодо приватизації фізичною-особою ОСОБА_2 нежилого підвального приміщення площею 30,3м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що вказане приміщення знаходиться у нього в оренді відповідно до умов договору оренди нежилих приміщень від 30.10.2006р. №89, який укладено між ним та КП "Житлово-експлуатаційне об’єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя", строк дії якого неодноразово продовжувався. За згодою орендодавця, як стверджує позивач, за його рахунок проведені поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об’єкта оренди без завдання йому шкоди, вартість яких перевищує 25 відсотків залишкової вартості відповідного майна, що, відповідно до ст. 51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000р. "Про державну програму приватизації", надає йому право на викуп відповідного майна. Зазначене приміщення включено до програми приватизації рішенням Сімферопольської міської ради від 24.12.2009р. "Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік" з визначенням способу приватизації – викуп (т.1 а.с.3-7).
Відповідач у справі - Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на його безпідставність. Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач вказує, що провести заходи щодо приватизації відповідного об’єкта неможливо, оскільки питання приватизації таких приміщень не врегульовано. При цьому, відповідно до офіційного тлумачення ст. 1 та ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду», допоміжні приміщення передаються безоплатно в спільну власність громадян багатоквартирних будинків та окремо приватизації не підлягають, на що вказує відповідач.
Крім того, на думку відповідача, вимоги підготувати необхідні документа та провести необхідні дії з приватизації не відповідають способам захисту порушеного цивільного права, які встановлені ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Так, позивачем не конкретизовано, які документи необхідно підготувати та які дії необхідно здійснити (т.1 а.с. 26-27).
До початку розгляду справи по суті, 15.06.2011р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, однак, фактично відповідна заява є за своєю суттю заявою про уточнення змісту позовних вимог. Так, позивач уточнює спосіб захисту свого порушеного права, на захист якого даний позов подано, який просить суд застосувати при прийнятті рішення. Так, позивач просить зобов’язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 55-ї сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №882 від 24.12.2009р. «Про затвердження програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010р.» в частині приватизації фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 нежилого приміщення площею 30,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 46).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.04.2011р., до участі у справі в якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Сімферопольську міську раду та Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об’єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя" (т.1. а.с.1).
Третя особа – Сімферопольська міська рада у письмовому поясненні на позов просить у позовних вимогах відмовити. При цьому, доводи пояснення третьої особи аналогічні доводам, які висловив відповідач у наданому відзиві на позов (т.2 а.с.19-23).
Третя особа - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об’єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя" у письмовому поясненні підтвердило виконання зобов’язань позивачем за договором оренди відповідного нежилого приміщення належним чином (т.1 а.с.20)
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.06.2011р. провадження у даній справі зупинялось у зв’язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи (т.1 а.с. 134-136).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.09.2011р., враховуючи завершення проведення експертизи, провадження у справі поновлено та призначено до розгляду (т.2 а.с. 17-18).
В судовому засіданні представник позивача уточнені вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача позовні вимоги відхилив з мотивів, викладених у відзиві на позов; представник третьої особи – Сімферопольської міської ради підтримав надані письмові пояснення.
Третя особа - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об’єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя" явку свого представника в судового засідання не забезпечило; про причини нез’явлення суд не повідомило, про день та час судового засідання повідомлена належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
28 жовтня 2005 року між третьою особою - Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя" (орендодавцем) та позивачем у справі - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір № 89 оренди приміщень та індивідуально визначеного майна, яке належить до комунальної власності м. Сімферополя (т.1 а.с. 78-79, далі – договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, орендодавець взяв на себе зобов'язання передати орендарю у строкове платне користування індивідуально визначене майно – нежитлове цокольне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площею 30,3 кв.м, що знаходиться на балансі КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя", а орендар – прийняти майно та сплачувати орендну плату у розмірі та у строки, встановлені договором.
Договором встановлено, що він діє протягом 11 місяців: з 28.10.2005р. по 28.09.2006р. (п. 10.1. договору).
30.10.2006 р. договір оренди № 89 між орендодавцем та орендарем був переукладений на строк до 28.08.2007р. (т.1 а.с. 82-83).
На підставі рішення виконавчого комітету Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя № 357 від 09.10.2007 р. (т.1 а.с. 92) КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя" та ФОП ОСОБА_2 уклали додаткову угоду до договору № 89, відповідно до умов якої, строк дії договору продовжено з 29.08.2007 р. по 28.08.2008р. (т.1 а.с.84).
На підставі рішення виконавчого комітету Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя № 397 від 12.08.2008 р. (т.1 а.с. 90) орендодавець та орендар уклали додаткову угоду до договору № 89, відповідно до умов якої, строк дії договору продовжено з 29.08.2008 р. по 28.08.2009р. (т.1 а.с.89).
На підставі рішення виконавчого комітету Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя № 344 від 08.09.2009 р. (т.1 а.с. 88) орендодавець та орендар уклали додаткову угоду до договору № 89, відповідно до умов якої, строк дії договору продовжено з 29.08.2009 р. по 28.08.2010р. (т.1 а.с.87)
На підставі рішення виконавчого комітету Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя № 278 від 10.08.2010 р. (т.1 а.с. 86) між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду до договору № 89, відповідно до умов якої, строк дії договору продовжено з 29.08.2010 р. по 28.08.2011р. (т.1 а.с.85).
Укладений сторонами вищевказаний договір передбачає право орендаря, за згодою орендодавця, внести змін до складу орендованого приміщення (майна), проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що обумовлює підвищення його вартості (п.6.2 договору, т.1 а.с.81).
Заявою від 31.10.2005 р. позивач звертався до Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя з проханням надати дозвіл на складання кошторису та проведення капітальних робіт в орендованому приміщенні (т.1 а.с. 65).
Листом № 2069 від 17.11.2005 р. КП ЖЕО погодило кошторис та надало згоду на виконання ремонтних робіт (т.1 а.с.62). Відповідне погодження надано також і листом КП ЖЕО №2117 від 23.11.2005 р. (т.1 а.с.68).
31.10.2005р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та СПП «Строитель-Плюс» укладений договір підряду №1202 від 31.10.2005 р. (т.1 а.с. 61-62).
За умовами зазначеного договору підрядник зобов’язався виконати за завданням замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією (т.1 а.с. 100-109), а замовник – прийняти та оплатити роботи - ремонт нежитлових приміщень в жилому будинку АДРЕСА_2 на суму 9678,00 грн.
Відповідно до умов такого договору, підрядником – СПП «Строитель-Плюс» за замовленням позивача виконані роботи з поліпшення орендованого майна, вартість яких становить 9678,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (т.1 а.с. 110-111), актом приймання виконаних робіт (т.1 а.с. 112-115), аудиторським висновком від 01.02.2006 р. (т.1 а.с. 121-124), бухгалтерською довідкою (т.1 а.с. 125).
Згідно висновком судової будівельно-технічної експертизи № 12 від 15.08.2011 р. підтверджено виконання поліпшень орендованого майна (т. 2 а.с. 7-9).
Крім того, згідно висновку експерта здійснені поліпшення орендованого майна є невід’ємними, оскільки їх відчуження від відповідного об'єкта неможливе без завдання йому шкоди та призведе до зменшення ринкової вартості вказаного об’єкту (т. 2 а.с. 7).
Згідно довідки КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя № 2970/11 від 21.10.2008р., станом на 01.10.2008р. первісна балансова вартість приміщень складала 28921,81 грн., залишкова балансова вартість – 13600,03 грн. (т.1 а.с.131).
Висновок експертизи, який оцінений судом у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, встановлено, що вартість нежитлових приміщень, орендованих позивачем, збільшилась на 17 661грн.
Таким чином, вартість поліпшень, здійснених орендарем є більшою 25 відсотків залишкової вартості орендованого майна.
Позивач належним чином виконував свої обов’язки орендаря, в тому числі по сплаті орендної плати, що слідує з пояснень позивача та балансоутримувача (т. 1 а.с. 20) та не спростована відповідачем під час розгляду даної справи.
24 грудня 2009 року рішенням 55 сесії V скликання Сімферопольської міської ради №882 затверджена Програма приватизації об’єктів комунальної власності на 2010 рік. (т. 1 а.с. 14).
При цьому, об’єкт - приміщення по АДРЕСА_2, площею 30,3 кв.м., яке орендується позивачем, згідно відповідної виписки із зазначеного рішення Сімферопольської міської ради, включено до переліку об’єктів що підлягають приватизації шляхом викупу (т. 1 а.с. 15).
Відповідне рішення прийнято на підставі ст. 51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000р. "Про державну програму приватизації", відповідно до якої, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення); оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Згідно вказаної норми, таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Матеріали справи не містять доказів, що вказане рішення оскаржене, скасовано або визнано не чинним у встановленому законом порядку.
Відповідач, відповідно до Положення, затвердженого рішенням Сімферопольської міської ради від 18.01.2007р. №161, є виконавчим органом Сімферопольської міської ради, до повноважень якого віднесено організація та проведення приватизації майна комунальної власності м. Сімферополя (підпункт 2 п.1, підпункт 1.1 розділу ІІ, т.2 а.с. 34-46).
Однак, листом № Э-3/40/03 від 15.02.2010 року відповідач повідомив позивача про неможливість проведення заходів з приватизації вказаного об’єкта через законодавчу неврегульованість питань правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу та встановлення категорії таких приміщень (т. 1 а.с. 13).
Між тим, як вбачається з висновку судового експерта нежитлове приміщення площею 30,3 кв.м. по АДРЕСА_2, знаходиться в цоколі дев’ятиповерхового будинку, складається з трьох нежитлових приміщень, вхід в які здійснюється по сходах усередині будинку. В об’єкті не встановлено обладнання, яке призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, не проходять магістральні мережі водопостачання, каналізації, опалення. Зазначений об’єкт не використовується як колясочна, чи будь-яке інше підсобне (побутове) приміщення. Таким, чином експерт дійшов висновку про те, що зазначене приміщення не є допоміжним, оскільки не бере участь в обслуговуванні і життєзабезпеченні будинку (т. 2 а.с. 7-10).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), об'єктами малої приватизації може бути окреме індивідуально визначене майно.
Згідно до чч.3,5 ст.7 вказаного Закону, за поданням органів приватизації або з ініціативи покупців місцеві ради відповідно до місцевих програм приватизації затверджують переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу шляхом, зокрема, викупу.
При цьому, орган приватизації протягом місяця розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Відмова у приватизації можлива тільки у встановлених цією нормою закону випадках, в тому числі коли: є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідач вважає таким законодавчо встановленим обмеженням на приватизацію об’єкту приписи Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 р. про тлумачення статей 1 і 10 цього Закону через те, що підвали є допоміжними приміщеннями житлових будинків та передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат в квартирах) в багатоквартирних будинках.
Так, Згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ( в редакції, чинній на момент прийняття рішення про приватизацію), приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Частина 2 ст.10 вказаного Закону передбачає, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках; допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України "У справі по конституційному зверненню ОСОБА_6 і інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і за конституційним зверненням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)" №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року, допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків; підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Однак, питання законодавчої заборони на малу приватизацію підвалів та цокольних приміщень повинно вирішуватися органом приватизації при розгляді заяви про включення органом приватизації цих приміщень до подання та Переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації. Рішення про відмову у задоволенні заяви та про не включення вказаних об’єктів до названого Переліку орган приватизації зобов’язаний прийняти протягом місяця. Відповідні положення визначені ч..4,5 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Відповідач, як орган приватизації комунального майна, який діяв в межах своїх повноважень, визначених пунктом 1.3 Положення про Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, що затверджено рішення Сімферопольської міської ради №161 від 18 січня 2007 року (т.2 а.с.36-46), не відмовив позивачу у включенні об’єкту до переліку майна, що підлягає викупу, а, навпаки, включив нежитлове приміщення площею 30,3 кв.м. по АДРЕСА_2 до вказаного переліку.
Наслідком затвердження органом місцевого самоврядування Програми про приватизацію комунального майна з переліком об’єктів, що підлягають викупу, відповідно до ст.ст. 8-12 Закону, є підготовка органами приватизації протягом двох місяців об’єкту до приватизації (визначення ціни продажу шляхом проведення незалежної оцінки, публікація інформації про об’єкти малої приватизації, при необхідності проведення екологічного аудиту тощо).
Повноважень органу приватизації відмовити у проведенні підготовки до приватизації об’єкту малої приватизації, який включено до відповідної Програми приватизації з переліком об’єктів приватизації, цей Закон не передбачає.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Таким чином, зважаючи на те, що рішення 55 сесії V скликання Сімферопольської міської ради № 882 про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради та переліку об’єктів, в частині включення до приватизації вказаного вище нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку, що орендує позивач, не визнано в установленому порядку недійсним (незаконним), орган приватизації не має повноважень відмовляти позивачу у здійсненні підготовки до приватизації.
Частиною 1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї норми, однак, відповідний перелік не є вичерпним, зважаючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, ч.2 цієї норми визначено як спосіб захисту права примусове виконання обов’язку в натурі.
На підставі викладеного, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом у розмірі 85,00 грн. та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 10.10.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 55 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №882 від 24.12.2009р. «Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік» в частині приватизації фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 нежилого приміщення площею 30.3м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
3. Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 85,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.