ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

12 вересня 2011 р.                                                                                   № 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Панової І.Ю.,

Владимиренко С.В.,

Демидової А.М.,

Козир Т.П.,

Малетича М.М.,

розглянувши заявудержавного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку"  

про перегляд Верховним Судом України

постанови

у справі  

за заявою

до

проВищого господарського суду України від 08.06.2011

№ 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229  

відкритого акціонерного товариства "Новинка"    

державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку"

визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2009, заяву Міністерства оборони України про визнання вимог у розмірі 4 277 624 грн. 00 коп. залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.02.2011 заяву Міністерства оборони України про визнання вимог у розмірі 4 277 624 грн. 00 коп. залишено без задоволення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від 17.02.2011  –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 у справі № 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 17.02.2011   скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), яким заяву Міністерства оборони України про визнання кредитором задоволено частково, визнано Міністерство оборони України кредитором державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" з грошовими вимогами в розмірі штрафу в сумі 2 233 624 грн. 00 коп. та включено їх до реєстру вимог  кредиторів в шосту чергу.

          Заявник просить у своїй заяві скасувати постанову Вищого господарського суду України від 08.06.2011 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

          Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2007 у справі №7-5/297-06-7817, від 11.02.2009 у справі № Б13/058-08 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме, статей 1 та 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).      

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

У прийнятті постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2011 у справі № 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229, суд касаційної інстанції частково не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони були зроблені без належного врахування вказівок, що містились у постанові касаційної інстанції за результатами перегляду судових рішень стосовно заявлених Міністерством оборони України кредиторських вимог до державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку".  Скасовуючи постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 та ухвалу господарського суду міста Києва від 17.02.2011 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що кредиторські вимоги, які складають суму неповернених боржником авансових платежів за контрактами, є не конкурсними, а поточними (як такі, що виникли після порушення справи про банкрутство боржника) і тому не підлягають задоволенню з посиланням на норми статті 14 Закону про банкрутство. Стосовно штрафних санкцій та пені суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій, пов'язуючи виникнення права та настання строків у Міністерства оборони України права вимагати від державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" стягнення узгоджених з ним сум штрафних санкцій та пені з моментом виникнення права на суму основної заборгованості, не врахували вказівки суду касаційної інстанції в постанові від 28.10.2009 та не застосували наведені в цій же постанові положення пункту 1 статті 550 та пункту 1 статті 552 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим право вимоги у Міністерства оборони України стосовно штрафних санкцій виникло за узгоджувальним протоколом, незалежно від факту та строків виконання (невиконання) контракту у майбутньому (тобто до порушення справи про банкрутство боржника).    

У прийнятті постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2007 у справі № 7-5/297-06-7817, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, розглянувши вимоги скаржників дійшов висновку про те, що: стосовно грошових вимог державного підприємства "Краян-Ніка" відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" до боржника постанова суду апеляційної інстанції була скасована в частині їх задоволення, оскільки у разі неподання до суду першої інстанції разом із відповідною заявою про грошові вимоги до боржника первинних доказів, що підтверджують такі вимоги, вони підлягають відхиленню судом;  стосовно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Істріан" до боржника висновок суду першої інстанції про відхилення даних вимог є правомірним, постанова суду апеляційної інстанції в даній частині підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції в цій частині –залишенню без змін, оскільки відносно боржника введена процедура розпорядження майном боржника, яка не припиняє підприємницьку діяльність боржника та, відповідно, зобов'язання боржника за договором підряду підлягають виконанню в натурі, а отже ТОВ "Істріан" має майнові вимоги до боржника з виготовленої продукції, а не грошові, а відтак кредитори з майновими вимогами до боржника участь у справі про банкрутство не беруть; стосовно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Технокран" до боржника постанова суду апеляційної інстанції скасована, а ухвала суду першої інстанції в цій частині залишена без змін, оскільки прийняття судом рішення про стягнення з боржника суми неустойки (штрафу, пені) не змінює правової природи таких грошових зобов'язань, а також безспірний характер грошових вимог не відносить суму неустойки (штрафу, пені) до складу грошових зобов'язань у розумінні Закону про банкрутство та, відповідно, не змінює черговості їх задоволення, таким чином, незалежно від рішення господарського суду першої інстанції сума неустойки, стягнена цим рішенням, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу; стосовно грошових вимог державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" до боржника постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення даних вимог залишено без змін, оскільки факт наявності грошових вимог цього кредитора до боржника має преюдиційне значення для даної справи та не підлягає повторному доведенню в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України; стосовно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-06"  до боржника постанова суду апеляційної інстанції в частині їх визнання залишена без змін, оскільки                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               рішенням господарського суду першої інстанції було встановлено, що вимоги ТОВ "Юг-Сервіс-06" виникли 17.04.2006 та підтверджуються актом звірки взаємних розрахунків між кредитором та божником від цієї ж дати.   

У прийнятті постанови Вищого господарського суду України від 11.02.2009 у справі № Б13/058-08, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, розглянувши вимоги скаржників дійшов висновку про те, що враховуючи спеціальний режим та призначення коштів, внесених як інвестиція або пай в об'єкт будівництва, зобов'язання замовника перед інвестором не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 Закону про банкрутство; відповідно до частини п'ятнадцятої статті 11 Закону про банкрутство після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону; оскільки вимоги ряду кредиторів є майновими, то згідно статтею 1 Закону про банкрутство зазначені юридичні особи не є кредиторами у справі про банкрутство.

Зазначені постанови не можуть бути визнані підставою для подання заяви в порядку пункту першого статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу постанови суду касаційної інстанції, у порівнянні з постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 у справі  № 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак відсутні умови, визначені статтею 11116 ГПК України, для допуску до провадження Верховного Суду України справи №5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229.  

Керуючись статтями 86, 11116–11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити державному підприємству "Конструкторське бюро радіозв'язку" у допуску справи №5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий  суддяІ. Панова

СуддіС. Владимиренко

А. Демидова                                 

Т. Козир

М. Малетич

  KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)