Справа № 2н-4172/09

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого-судді Чернявської Л.М., при секретарі Бурлаченко Д.О.,

за участю: представника стягувача Грищенко В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі подання Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви вказуючи, що на виконанні відділу знаходиться судовий наказ про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ТОВ КБ «СоцКом Банк», за яким відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню. Боржник добровільно рішення суду не виконує, на виклики державного виконавця не реагує, дії спрямовані на виконання рішення суду не виконує.

Представник стягувача підтримав вимоги та просив обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання судового наказу Приморського районного суду міста Одеси від 13 травня 2009 року. Крім того, в відділі на виконанні знаходяться виконавчі листи Малиновського та Приморського районного суду міста Одеси про стягнення на користь банку 489 231 гривень та в солідарному прядку суму 108992, 79 гривень.

Представник виконавчої служби в судове засідання не з’явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надійшла письмова заява виконавчої служби з проханням розглянути подання за відсутністю їх представника.

В судове засідання боржник не з’явився, про день, місце та час розгляду подання сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З’ясувавши обставини подання, дослідивши та перевіривши їх доказами, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних, встановлених судом обставин.

В ході розгляду подання встановлено, що 13 травня 2009 року Приморським районним судом міста Одеси винесений судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 суму заборгованості згідно договору банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки № 103/02-0003194 від 10 вересня 2007 року у розмірі 69 694, 01 грн. на користь ТОВ КБ «СоцКом Банк». Судовий наказ набрав законної сили та звернутий до виконання.

Постановою Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області від 24.07.2009 2009 року відкрито виконавче провадження.

В силу статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України та статті 11 Закону України «Про судоустрій» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Відповідно до роз’яснень, що надані в Пленумі Верховного Суду України № 11 «Про судове рішення» від 29 грудня 2006 року, з подальшими змінами, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції.

Умови та порядок виконання судових рішень, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов’язаний вжити заходи примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. (ст. 5)

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України та визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України».

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 ст. 6 зазначеного Закону, пунктів 24-26 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитиною їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (у редакції постанови КМУ від 24 березня 2004р. № 380) (далі -Правила) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо якщо боржник ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов’язань.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24 березня 2008 року № 261/2008 визнане за необхідне вжиття додаткових заходів, спрямованих на посилення забезпечення захисту конституційних прав і свобод людини щодо належного виконання рішень судів, підвищення ефективності виконання рішень судів, зокрема, щодо удосконалення процедур, пов’язаних із примусовим виконанням рішень судів.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно ст. 9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» є частиною національного законодавства, передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої Законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом.

При цьому, виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

В силу статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як вбачається з п. 34 рішення Європейського Суду з захисту прав людини "Бурдов проти Росії", яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, може застосовуватись судами як джерело права: «суд знову наголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним, на шкоду будь-якої сторони. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, справедливість, відкритість та оперативність проваджень, і не передбачав би гарантій виконання судових рішень».

Статтею 217 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні

Отже, наявність в особи невиконаних зобов’язань, покладених на нього судовим наказом Приморського районного суду міста Одеси від 13 травня 2009 року, в тому числі в відділі на виконанні знаходяться виконавчі листи Малиновського та Приморського районного суду міста Одеси про стягнення на користь банку 489 231 гривень та в солідарному прядку суму 108992, 79 гривень є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України, що є одним із заходів забезпечення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 208-210, 217 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Подання Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області - задовольнити.

Обмежити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання судового наказу Приморського районного суду міста Одеси від 13 травня 2009 року (справа № 2н-4172/09) про стягнення грошових коштів.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі заяви про ії апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня винесення ухвали і подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, ухвала суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо ії не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.