Справа № 2a-1170/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2008 року Приморський районний суд м. Одеси в складі: головуючого - судді Федусик В.В., при секретарі - Нікітіній О.Г.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Відділу Державного комітету України по земельних ресурсах у Біляївському районі Одеської області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії про визнання відмови неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративною позовною заявою до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Відділу Державного комітету України по земельних ресурсах у Біляївському районі Одеської області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії про визнання дій Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області неправомірними та зобов’язання зареєструвати і видати державний акт на земельну ділянку площею 2499, 94 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що позивач протягом тривалого часу користується земельною ділянкою площею 2499, 94 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, що підтверджується актом від «17» вересня 2008 року.
З огляду на наведене ОСОБА_1 звернувся до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області з проханням передати йому у власність сказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та оформити правовстановлюючі документи, проте отримав відмову.
Позивач вважає відмову Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області незаконною, просить визнати її дії неправомірними, зобов’язати посадових осіб не перешкоджати реалізовувати право власності, зобов’язати відділ Державного комітету України по земельних ресурсах у Біляївському районі Одеської області та Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії зареєструвати та видати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки в судове засідання суду не повідомили.
З урахуванням думки представника позивача, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представників відповідачів.
Проаналізувавши матеріали справи та чинне законодавство, яке регулює дані відносини, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку про обгрунтованість та правомірність позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за таких підстав:
ОСОБА_1 вже близько 8 років користується земельною ділянкою площею 2499, 94 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області.
Вказане підтверджується Актом, складеним та підписаним ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - працівниками бару, розташованого поряд зі спірною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, який, як видно з договорів оренди, з 2001 року орендує фізична особа - підприємець ОСОБА_2
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Отже, зважаючи, що саме Усатівська сільська рада є органом, уповноваженим розпоряджатися (в т.ч. передавати у власність) зазначеною вище земельною ділянкою позивач звернувся до сільради з проханням передати йому у власність земельну ділянку площею 2499, 94 кв.м, розташовану на території Усатівської сільської ради в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Однак на численних прийомах посадовими особами Усатівської сільської ради ОСОБА_1 було відмовлено у його клопотанні.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з вимог ст. 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства.
Обґрунтовуючи свою відмову відповідач, як вже зазначалося, посилався на безпідставність прохання ОСОБА_1 та недоцільність передачі йому вказаної земельної ділянки.
Згідно до ст.ст. 20, 78, 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням, зокрема, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
Крім того, з метою встановлення та узгодження меж і визначення площі земельної ділянки, її цільового використання, впорядкування землекористування, забезпечення обліку та контролю за раціональним використанням земель, внесення даних по землі в державний земельний кадастр, на замовлення позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Геоконсалтинг» (держліцензія АБ № НОМЕР_1, АБ № НОМЕР_2) було виготовлено технічний звіт з топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями.
Також слід зазначити, що, спірна земельна ділянка не перебуває у власності або у користуванні третіх осіб, що, зокрема, підтверджується актом від 17.09.2008 р., про який вже йшлося, а отже в даному випадку не порушуються права та законі інтереси третіх осіб.
Тож відмова Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області виділити у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку з цільовим призначенням -для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та видати державний акт на право власності на земельну ділянку обмежує можливість набуття права власності позивачем на цю земельну ділянку.
У статті 39 ЗКУ зазначається, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється у відповідності до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, планом земельно-господарського устрою з додержанням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Порядок планування використання даних земель визначені законами України „Про основи містобудування", „Про планування та забудову території"", „Про генеральну схему планування території України", правилами забудови населених пунктів тощо.
Новою формою планування використання земель житлової та громадської забудови є регіональні та місцеві правила забудови.
Згідно ст.10 Закону України „Про планування та забудову території" планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Генеральним планом населеного пункту визначаються (ст. 12 Закону):
- потреби в територіях для забудови та іншого використання;
-потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;
• - межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;
• - планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту;
• - загальний стан довкілля населеного пункту, основні- фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану;
-території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання;
-інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами:
• - готують обгрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;
• - готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації;
• - вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій;
• - вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування, тощо.
Згідно зі ст. 18 Закону при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні повинні враховуватися приватні інтереси, що полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об’єктів нерухомості.
Значна частина земель житлової забудови в населених пунктах зайнята земельними ділянками громадян для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та гаражного будівництва. Можливість набуття присадибних ділянок у власність громадян закон пов’язує з рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
З урахуванням викладеного, суд вважає мотивування відмови Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області позивачеві у виділенні земельної ділянки не обґрунтованим діючим законодавством України та по суті формальним.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, п. 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Державні акти на право власності на землю передаються державними органами земельних ресурсів Держкомзему України відповідним радам тільки після отримання повідомлення від реєстратора про унесення відомостей до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань (реєстраційної картки з відміткою реєстратора про унесення відомостей до реєстрації землеволодінь та землекористувань) (п. 2.4. Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 144 від 23.08.2001 року), а реєстрація землеволодінь та землекористувань, відповідно до п.п. 1.2, 1-3. Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань, покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (далі - Центр ДЗК), представником якого на місцях є регіональні, районні та міські центри ДЗК та їх структурні підрозділи, які уклали угоди з Центром ДЗК про умови реєстрації землеволодінь та землекористувань та доступу до відповідної інформації через локальні бази даних, використовуючи спеціалізоване програмне забезпечення, що в межах Одеської області здійснює Одеська регіональна філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
Згідно ст. 69 КАС України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких Грунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право па оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України за№ 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при оскарженні рішень органів виконавчої влада чи органів місцевого самоврядування по питанням, віднесеним до їх компетенції (при відмові в передачі у власність чи до продажу земельної ділянки чи розміщенні об’єкту), суд у випадку задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними та зобов’язує їх, в залежності від характеру спору, здійснити певні дії на захист порушеного права, чи сам визнає це право за позивачами.
Тож проаналізувавши матеріали справи суд доходить до висновку, що оскаржувані дії Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК при ДКУ по земельним ресурсам» та Відділ Державного комітету України по земельних ресурсах у Біляївському районі Одеської області не відповідають вимогам чинного законодавства, прийняті з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а отже мають бути визнанні незаконними.
В статті 162 КАС України встановлено, що суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 13, 55 Конституції України, ст. ст. 16, 321, 386, 391, 392 ЦК України, ст. ст. 19, 20, 22, 38, 39, 78, 79, 125, 126, 158 ЗК України, ст. ст. 17, 18, 19, 49, 50, 51, 105, 162, 163 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. Позов ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Відділу Державного комітету України по земельних ресурсах у Біляївському районі Одеської області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії про визнання відмови неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
2. 2. Визнати неправомірною відмову Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області в передачі, ОСОБА_1, у власність земельної ділянки площею 2499, 94 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
3. 3. Зобов’язати Відділ Державного комітету України по: земельних ресурсах у Біляївському районі Одеської області видати та підписати ОСОБА_1 бланк державного акту на земельну ділянку площею 2499, 94 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2
4. Зобов’язати Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2499, 94 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду на протязі десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду на протязі десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.