УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "17" жовтня 2011 р. Справа № 21/5007/79/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Вельмакіної Т.М.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довір. №03/15 від 05.01.2011р.;
ОСОБА_2 - довір. 13-Д від 08.09.2011р.;
від відповідача 1: ОСОБА_3 - довір. №11-13/682 від 29.08.2011р.;
від відповідача 2: не з'явився;
Прокурор: Сич Ю.М. - служб. посвідч. №97.
розглянув справу за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир) та Державного агентства рибного господарства (м. Київ)
до 1) Державного підприємства "Укрриба" (м.Київ)
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (Радомишльський р-н., с. Білка)
про визнання недійсним договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" та повернення майна.
Позивачем пред'явлено позов з вимогами: визнати недійсним договір №13/11 від 11.05.11р. про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, укладений між ДП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_4; - зобов'язати ФОП ОСОБА_4 повернути майно передане на підставі спірного договору №13/11 від 11.05.11р. та переліку майна, що експлуатується.
14.10.2011р. на адресу господарського суду від Житомирського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства надійшов акт обстеження гідротехнічних споруд та водних об'єктів, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, в межах земель Кримоцької селищної ради (а.с. 80-81).
Прокурор та представник позивача - РВФДМ України по Житомирській області, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 32-36).
Представник позивача - Державного агентства рибного господарства, та представник відповідача-1 проти позову заперечили, з викладених у письмових запереченнях на позовну заяву підстав (а.с. 41-47). В усному порядку заявили клопотання про відкладення розгляду справи з метою направлення додаткових запитів для повного з’ясування обставин щодо значення майна, про передачу права експлуатації на яке йдеться у договорі №21/11.
Прокурор та представник - РВФДМ України по Житомирській області проти вказаного клопотання заперечили, оскільки не вбачають необхідності у з’ясуванні значення майна.
Враховуючи вказане, а також те, що передбачений ч.1 ст.69 ГПК України строк вирішення спору закінчується 18.10.11р. і часу, що залишився до його закінчення, не достатньо для направлення відповідних запитів та отримання відповідей на них, суд відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. про що свідчить розписка господарського суду Житомирської області, підписана представником позивача (а.с. 72).
В процесі розгляду справи судом оглядалися матеріали справи №12/15-Д за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (м. Київ) в особі ДП "Укрриба" (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГФ"Інтеррибгосп" (с. Кримок Радомишльського району) про визнання недійсними договору №07/08 від 01.04.08 та додатковоих угод, зобов'язання повернути майно.
Спір вирішується, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши надані до справи документи, заслухавши прокурора, пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як зазначив прокурор у позовній заяві та у письмових поясненнях (а.с.32-34), 11.05.2011р. між державним підприємством "Укрриба" (відповідач 1, сторона 1) та ФОП ОСОБА_4 (відповідач 2, сторона 2) був укладений договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №13/11 (Договір, а.с. 8-11), згідно якого сторона 1 передала стороні 2 права на експлуатацію гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, в межах земель Кримоцької сільської ради.
При цьому прокурор вважає, що згідно переліку майна №13/11 від 11.05.2011р. (а.с.12), який є невід'ємною частиною вказаного Договору та по суті є актом приймання-передачі майна, відповідачем-1 передано відповідачу-2 право користування гідротехнічними спорудами нагульного ставу "Білка-2" за інвентаризаційним номером 1524/1, балансовою вартістю 336034,00 грн.
За п.п. 1.1, 2.5 Договору вбачається, що майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності; обов'язком сторони 2 є надання щомісячного звіту про обсяги виловленої риби за формами 1-рг, 2-рг та оперативної інформації про обсяги зариблення та вилову риби.
З переліку майна, що експлуатується ФОП ОСОБА_4, вбачається, що передано право експлуатації саме нерухомого державного майна.
Прокурор пояснив, що наказом Державного департаменту рибного господарства № 336 від 20.11.2003р. "Про затвердження акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" за ДП "Укрриба" закріплено на праві повного господарського відання гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство". Передачу такого державного майна підтверджено актом приймання-передачі від 22.08.03р., затвердженого головою Департаменту.
Прокурор просить визнати недійсним вказаний договір, оскільки вважає, що спірна угода є удаваним правочином, який укладений з метою приховання справжнього предмета договору, яким є договір оренди майна, основною ознакою якого є користування майном за плату.
Зазначив, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то згідно ч.2 ст.235 ЦК України, до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
Так як, за даними прокурора, об'єктом спірного правочину є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "Укрриба", то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Зокрема, зауважив, що приписами ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. В порушення вимог Законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про оренду державного та комунального майна", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", глави 77 ЦК України, Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629, розпорядження Кабінету України від 07.05.08р. №703-р "Питання укладення деяких договорів" при укладенні спірного договору не проводилась оцінка майна, що передається у користування, дозвіл Мінагрополітики та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на передачу майна не надавався.
Із письмових пояснень РВ ФДМ по Житомирській області (а.с. 35-36) (позивач по справі) вбачається, що передача Державним підприємством "Укрриба" спірного майна в експлуатацію розцінюється позивачем як прихована оренда державного майна.
При цьому останній пояснив, що предметом спору являється майно, яке в процесі приватизації СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», що було створено на базі державного підприємства «Житомирське державне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», не увійшло до статутного капіталу новоствореного товариства. Це об’єкти державного майна, в тому числі 30 гідротехнічних споруд та 64 ставки, які на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №126/752 від 06.05.2003р. «Про передачу гідротехнічних споруд» були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
Зокрема зазначив, що на виконання вищевказаного наказу, Державний департамент рибного господарства Міністерства агропромислової політики України наказом від 21.08.2003 №247 створив відповідну комісію, на засіданні якої було прийнято рішення передати спірне майно з балансу СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство» на баланс Державного підприємства «Укрриба».
Передача гідротехнічних споруд (30 шт.) та ставків (64 шт.) була здійснена відповідно до акту прийому-передачі від 22.08.2003, який був затверджений наказом Державного департаменту рибного господарства № 336 від 20.11.2003р. «Про затвердження акту прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне господарство".
РВ ФДМ по Житомирській області зазначив, що укладаючи договір експлуатації гідротехнічних споруд, ДП «Укрриба» одночасно порушило вимоги ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», «Про оренду державного та комунального майна» та «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки по суті уклало договір оренди державного майна, не дотримавшись передбаченої законом процедури для укладення такого виду правочину. Зауважив, що при укладенні спірного договору не проводився конкурс та не здійснювалася оцінка майна, що було передано в користування; кошти не надходять до Державного бюджету України. Саме цим, на його думку, і обґрунтовуються порушення відповідачами прав та інтересів РВФДМ України по Житомирській області.
Державне агентство рибного господарства (позивач по справі), що згідно Указу Президента України №484/2011 від 16.04.2011р., визнано правонаступником Державного комітету рибного господарства, який, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1523, є правонаступником Міністерства аграрної політики України з питань рибного господарства, в усному порядку пояснив, що оскаржуваний договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №13/11 від 11.05.2011р. укладений на законних підставах, є дійсним та відповідає чинному законодавству.
Посилання прокурора на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" вважає недоцільним, так як, на його думку, між ДП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_4 договір оренди не укладався, оскільки всі ознаки вищезгаданого правочину у договорі про передачу права експлуатації відсутні.
Крім того, звернуло увагу суду на те, що прокурором Радомишльського району не надано доказів порушення прав Держрибагентства та РВФДМ України по Житомирській області, не надано звернення Держрибагентства до прокуратури за захистом свої прав, свобод чи законних інтересів, які б слугували підставами представництва інтересів цих осіб у суді.
ДП "Укрриба" у письмових запереченнях (а.с. 41-47) пояснило, що договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №13/11 від 11.05.2011р. укладений з відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та діє до 11.05.2021 р.
Зауважило, що твердження прокурора про те, що спірний договір є прихованим договором оренди, не обґрунтоване та таке, що не відповідає дійсності, оскільки Договір не містить притаманних такому виду договору ознак, а саме:
-предметом даного Договору є передача в експлуатацію саме права, а не майна;
-перелік майна, яке експлуатується ТОВ СГФ "Інтеррибгосп" та обліковується на балансі ДП "Укрриба" передусім виконує роль контролю по збереженню цього майна, а тому не є актом приймання-передачі майна, що експлуатується;
-розрахунок плати за експлуатацію гідротехнічних споруд визначається на основі середньої рибопродуктивності ставів по вирощуванню посадкового матеріалу і товарної риби за екстенсивної форми ведення рибництва відповідно до фізико-географічної зони аквакультури, а не від вартості державного майна, що експлуатується (згідно постанови КМУ від 04.10.1995 р. №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна");
-у договорі відсутня умова щодо страхування майна, яка є обов'язковою для договорів оренди.
При цьому вказало, що згоди Фонду державного майна України на укладення договору експлуатації гідротехнічних споруд законодавством не вимагається.
Також відповідач-1 зазначив, що оспорюваний договір було укладено з метою збереження державного майна, оскільки експлуатація гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання у процесі заняття рибництвом потребує великих фінансових затрат. При цьому специфіка вказаного майна потребує постійного його експлуатування, оскільки невикористання останнього за цільовим призначенням призводить до його знищення.
В усному порядку відповідач-1 пояснив, що самі споруди є державним майном, яке після змін в законодавстві 2005 р. не може передаватися в оренду.
На його думку, вказане вбачається з п.п.3,15 ч.2 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, за якими не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, в тому числі гідротехнічні захисні споруди.
Зважаючи на викладене, відповідач-1 стверджує, що гідротехнічні споруди, які виступають предметом спору, є саме гідротехнічними захисними спорудами загальнодержавного значення, що, на його думку, підтверджується спільним інструктивним листом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №10-21-12089 від 08.08.2005р. (а.с. 62).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що Державне агентство рибного господарства України є органом управління, який визначає способи ефективного використання державного майна, ДП "Укрриба" звернулося до Державного агентства рибного господарства України з пропозицією затвердити Примірний Договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба", у зв'язку з тим, що останні в силу законодавчої заборони не можуть виступати об'єктами договору оренди.
Як стверджує відповідач-1, наказом Державного агентства рибного господарства України від 27.05.2011р. №32 (а.с. 57-59) затверджено такий Примірний договір.
Спірний договір був затверджений та погоджений першим заступником Голови Держрибагентства України Овчаруком О.Ю. і заступником начальника управління аквакультури та відтворення ВЖР Держрибагентства України Плічком В.Ф.
Таким чином, на думку ДП “Укрриба”, інтереси Фонду Держмайна України при укладенні спірного договору ніяким чином не порушуються, а Договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд є законним та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
14.10.2011р. на адресу господарського суду від Житомирського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства надійшов акт обстеження гідротехнічних споруд та водних об'єктів, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, в межах земель Кримоцької сільської ради. З акту вбачається, що вказані гідротехнічні споруди не є захисними спорудами, а лише створюють підбір води, впуск та випуск води із водойм, пропуск води із верхнього б’єфу в нижній (а.с. 80-81). При цьому, у вказаному акті здійснено посилання на п.3 ст.5 Водного кодексу України, згідно якого поверхневі води (озера, водойми, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення з усіма ставами на них.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.
Так, згідно матеріалів справи, підставою звернення прокурора до суду є факт укладення відповідачами договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №13/11 від 11.05.2011р., який, за твердженнями прокурора, є удаваним, оскільки містить всі ознаки договору оренди, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без отримання дозволу Фонду державного майна України.
При цьому сторонами не заперечуються вищевказані обставини стосовно факту передачі за спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України № 126/752 від 06.05.2003р. до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічних споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини, обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.
Не заперечили сторони і те, що наказом Державного департаменту рибного господарства № 336 від 20.11.2003р. затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне господарство" від 22.08.2003р., на баланс ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання.
Слід зазначити, що дані обставини також були предметом дослідження по справі №12/15-Д та підтверджені належними доказами.
11.05.2011р. між відповідачем 1 та відповідачем 2, стосовно вищевказаних гідротехнічних споруд, був укладений договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №13/11. При цьому, як зазначалося вище, згідно пояснень відповідачів, укладення саме зазначеного договору було обумовлено неможливістю укладення договору оренди гідротехнічних споруд, в силу заборони законом.
Згідно п. 1.1 Договору сторона 1 передає стороні 2 права на експлуатацію гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання у єдиному технологічному процесі для рибогосподарської діяльності, консультаційних послуг, пов'язаних з експлуатацією гідроспоруд, інших додаткових послуг, а також проведення розрахунків за ці послуги (а.с. 8-11).
Зі змісту Договору, зокрема, вбачається, що сторони зобов'язуються здійснювати розрахунки між собою у строки, визначені цим Договором.
Так, згідно п.2.5 Договору, сторона 2 зобов'язується здійснити протягом п'яти банківських днів з моменту підписання цього договору попередню оплату у розмірі двомісячної плати в сумі 2406,60 грн., в тому числі ПДВ, та до 05 числа поточного місяця здійснювати оплату в розмірі не менше 100% від щомісячної плати. Плата за Договором визначається відповідно до Протоколу про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, за право експлуатації гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання.
Сторони домовилися, що за експлуатацію майна (згідно з Додатком №2 “Протокол про договірну ціну договору” (а.с. 13)) встановлюється щомісячна плата у розмірі 1203,30 грн., в тому числі ПДВ. Сторони залишили за собою право на перегляд ціни договору.
Строк дії договору, відповідно до п. 7.1, визначений тривалістю в 10 років до 11.05.2021р.
Невід'ємною частиною Договору є, підписаний сторонами, Перелік майна, що експлуатується ФОП ОСОБА_4 та обліковується на балансі ДП “Укрриба” (надалі - Перелік (а.с. 12)).
Як вбачається з вказаного переліку, відповідач1 передав, а відповідач 2 прийняв в експлуатацію нерухоме державне майно, а саме гідротехнічні споруди нагульного ставу "Білка-2", які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, в межах земель Кримоцької сільської ради. При цьому, балансова вартість майна, що експлуатується відповідачем 1 та обліковується на балансі ДП "Укрриба" становить 336034,00 грн.
За загальним правилом ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Слід зазначити, що Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має застосовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Так, прокурор обґрунтував своє звернення в інтересах держави в особі позивачів по справі тим, що предметом спірного договору є державне майно, при цьому єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, являється Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, що в повній мірі відповідає приписам законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З аналізу даної норми вбачається, що метою договору найму (оренди) є передача майна у тимчасове користування за плату. Тобто, об'єктом договору є майно, яке підлягає передачі в користування (передбачається можливість отримання з речі її споживчих властивостей без зміни субстанції речі), а ознаками даного виду правочину є платність та строковість договору.
Враховуючи заперечення, які грунтуються на тому, що спірний договір не являється прихованим договором оренди, так як його предметом є передача в експлуатацію саме права, а не майна, слід зазначити наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Так, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.
Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.
Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).
Саме зміст вказаних правомочностей покладається в основу тих чи інших правовідносин, які пов'язані з реалізацією власником речі або особи, якій належать майнові права, своїх повноважень щодо цієї речі.
Так, з положень спірного Договору, Переліку та приписів чинного законодавства, які регулюють орендні відносини вбачається, що передача права на експлуатацію за своїм змістом є передачею права користування, яке є невід'ємним від об'єкту, право користуванням яким передається.
Зокрема у п.п. 1.1, 2.5, 2.7, 3.3, 3.4, 6.1, 7.2, Договору йдеться саме про експлуатацію гідротехнічних споруд з метою риборозведення згідно виробничої програми та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності. Про експлуатацію майна йдеться і в Переліку та в Протоколі про договірну ціну.
Пункти 1.1, 2.4, 2.5, та Протокол про договірну ціну договору вказують на оплатність експлуатації (користування) майна.
Слід також зазначити, що і решта умов Договору не спростовують його змісту, яким є передача майна в користування за встановлену плату, та не дають підстав для віднесення його до договору іншого виду, оскільки є притаманними для договору оренди.
Тобто, проаналізувавши в сукупності умови спірного Договору та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оспорювана прокурором угода є удаваним правочином.
Так, відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини; на відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Учасники удаваного правочину намагаються досягти певного правового результату, замаскувавши справжні наміри, зовні виражаючи волю, що не відповідає тим правовим наслідкам, настання яких вони справді бажали досягти.
Вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідки у вигляді визнання його недійсним, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили ( ч.2 ст. 235 ЦКУ).
В цьому разі, правочин буде породжувати цивільні права і обов'язки лише у випадку відповідності його усім загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Як вказується, в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992р. та №15 від 25.05.1998р.) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», у тому разі, коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочину, який вони мали на увазі.
Враховуючи, що об’єктом договору №13/11 від 11.05.2011р. є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "Уркриба", про що вказано в п. 1.1 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом, а також моральними засадами суспільства.
Так, відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.
Статтями 287 Господарського кодексу України та 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Зазначене відповідає також положенням п.п.а п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Державне агентство рибного господарства відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого указом Президента України від 16.04.2011р. за №484/2011, здійснює функції органу управління у сфері рибного господарства.
Відповідно до п.30 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" для укладення договору оренди державного майна є необхідною згода орендодавця на оренду об'єкта управління.
В процесі розгляду справи було встановлено, що Державне підприємство "Укрриба" дійсно являється балансоутримувачем спірного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, відповідно пп.5.3 п.5 Статуту товариства (а.с. 29-36) на підставі наказу Державного Департаменту рибного господарства №336 від 20.11.03р., тому згідно чинного законодавства, зокрема п.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.30 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", вправі було передавати в оренду державне майно, але тільки зі згоди органу управління майном.
З огляду на вказане посилання відповідача-1 на затверджений наказом Державного агентства рибного господарства України від 27.05.2011р. №32 Примірний Договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба" (а.с. 57-61), та на те, що спірний договір був затверджений та погоджений першим заступником Голови Держрибагентства України Овчаруком О.Ю. і заступником начальника управління аквакультури та відтворення ВЖР Держрибагентства України Плічком В.Ф. не спростовують наведені прокурором обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи, що передача в оренду майна за спірним Договором відбулася на підставі угоди, укладеної без участі позивача по справі - Фонду державного майна України (його регіонального відділення), Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, без дотримання при його укладенні вимог щодо проведення конкурсу та оцінки майна, останній є таким, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.
За наведених обставин, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним, із зазначених вище підстав, спірного договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №13/11 від 11.05.2011р. підлягають задоволенню.
Що стосується заперечень відповідача-1, які ґрунтуються на твердженнях про загальнодержавне значення майна, стосовно експлуатації якого укладено спірний Договір, та виконання ним захисних функцій, то слід вказати, що з наданих до справи документів, зокрема зі спільного інструктивного листа Фонду державного майна України та Державного комітету рибного господарства від 08.08.2005р. №10-21-12089 (а.с.62), з наказу Державного Департаменту рибного господарства №336 від 20.11.03р., не вбачається виконання майном захисних функцій.
Навпаки, при обстеженні гідротехнічних споруд та водних об'єктів, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, в межах земель Кримоцької сільської ради, Житомирським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства було встановлено, що вказані гідротехнічні споруди не є захисними спорудами, а лише створюють підбір води, впуск та випуск води із водойм, пропуску води із верхнього б’єфу в нижній, про що свідчить акт працівників управління, складений за результатами перевірки (а.с. 80-81).
При цьому, враховуючи, що у відповідності до п.п.3,15 ч.2 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, в тому числі гідротехнічні захисні споруди, взагалі не підлягають передачі в оренду, то вказані заперечення також не спростовують обставин, які вказують на недійсність спірного Договору, а навпаки, підтверджують незаконність його укладення.
Щодо вимог прокурора про зобов’язання відповідача повернути ДП "Укрриба" майно, яке передано на підставі спірного договору та додатків до нього, то вона також підлягає задоволенню.
Так, відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна –"річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а орендоване майно повертається орендодавцю за недійсним правочином.
Враховуючи правову природу відносин, що виникають між сторонами на підставі договору оренди, а також з огляду на приписи норм чинного законодавства (цивільного та господарського), що регулює ці відносини, договір оренди визнається недійсним на майбутнє, а орендоване майно підлягає поверненню орендодавцю за недійсним правочином.
За ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі та підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,33,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №13/11 від 11.05.2011р., що перебувають на балансі ДП "Укрриба" , укладений між Державним підприємством "Укрриба" (04050, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1).
3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) повернути Державному підприємству "Укрриба" (04050, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421) державне майно - гідротехнічні споруди нагульного ставу "Білка-2" за інвентаризаційним номером 1524/1, розташоване за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Кримок ( в межах земель Кримоцької сільської ради), яке було передане на підставі договору №13/11 від 11.05.2011р. та Переліку майна, що експлуатується ФОП "ОСОБА_4." та обліковується на балансі ДП "Укрриба" від 11.05.2011р., що є додатком №1 до договору №13/11 від 11.05.2011р.
4. Стягнути з Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421) в доход Державного бюджету України
- 42,50 грн. державного мита;
- 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України
- 42,50 грн. державного мита;
- 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 24 жовтня 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - до справи
2,3-позивачам;
4 - відповідачу-2 (12216, Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Білка, вул. Леніна, 5) - рек. з повід про вруч. ;
5 - відповідачу -1(вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ);
6,7-прокурору.
< Текст >