ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "18" жовтня 2011 р.                                                                                    Справа № 15/74-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Поліщука В.Ю.

розглянувши  

касаційну скаргу ТОВ " Виробничо-будівельна компанія "Легіон"

на постанову

та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року

господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року

у справі

господарського суду№ 15/74-б

міста Києва

за заявоюТОВ "Пері Україна"

доТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон"

провизнання банкрутом

(в судове засідання представники сторін не з'явились)

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року (суддя Хоменко М.Г.) порушено провадження у справі № 15/74-б про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" (далі –боржника) за заявою ТОВ "Пері Україна" (далі –ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Законом).

Цією ж ухвалою суду розгляд справи у судовому засіданні призначено на 16.03.2011 року, зобов'язано Державного реєстратора за місцезнаходженням боржника - не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство внести до Єдиного державного реєстру запис про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, про що повідомити суд не пізніше п'яти робочих днів з дати надходження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині заборони посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, а також заборони посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у справі № 15/74-б залишено без змін (том 1, а.с. 116-118).

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині заборони посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, а також заборони посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статей  12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 67, 86  Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди , а також зобов'язати боржника  передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна боржника.

Отже, господарський суд у справі про банкрутство не позбавлений можливості за власною ініціативою застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду, є необхідними у даному випадку. Однак такі заходи мають відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не перешкоджати здійсненню фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема, не можна застосовувати заходи повної заборони відчуження активів, оскільки це веде до повної зупинки господарської діяльності боржника, перешкоджає сплаті податків, виплаті заробітної плати, реалізації виготовленої продукції, закупівлі сировини.

Належними та допустимими заходами забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є, зокрема, заборона відчуження основних заходів, об’єктів нерухомості боржника, або зобов'язання керівника боржника попередньо погоджувати укладення всіх угод (або конкретного виду угод) з розпорядником майна.

За змістом частини 8 ухвали суду першої інстанції від 15.02.2011року вбачається, що посадовим особам боржника на забезпечення вимог кредиторів було заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна та укладати будь-які угоди про відчуження майна з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, що виходить за межі об'єктивно необхідних заходів на забезпечення вимог кредиторів та має наслідком фактичну заборону проведення будь-яких платежів, оскільки грошові кошти це також майнові активи згідно статті 177 Цивільного кодексу України, та укладення будь-яких угод, зокрема закупівлі сировини, матеріалів, реалізації готової продукції, надання послуг.

Також за змістом частини 8 ухвали суду вбачається заборона посадовим особам боржника або власнику майна боржника чи уповноваженому ним органу "вчиняти певні дії", однак не визначено, які конкретно дії не повинні вчиняти ці особи. Отже, така заборона не може вважатися заходом на забезпечення вимог кредиторів в розумінні статті 12 Закону.

Зазначених помилок суду першої інстанції апеляційний суд не виправив, незважаючи на компетентність переглянути заходи на забезпечення вимог кредиторів в повному обсязі та прийняти власне рішення про доцільність та належність обраного заходу відповідно до приписів статті 101 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вжиття  заходів щодо забезпечення вимог кредиторів відповідають цілям відновлення платоспроможності боржника, сприяють збереженню його активів, оскільки судом першої інстанції фактично блоковано здійснення фінансово-господарської діяльності боржника.

Відповідно до частини 3 статті 111-19 ГПК України касаційна інстанція може скасувати постанову апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про порушення апеляційним судом положень статті 101 ГПК України на предмет повноти перегляду справи в апеляційній інстанції, що мало наслідком неповну оцінку обставин фактичного блокування фінансово-господарської діяльності боржника вжитими судом першої інстанції заходами на забезпечення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, направивши справу на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ТОВ " Виробничо-будівельна компанія "Легіон" задовольнити частково.

2.          Постанову  Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року скасувати, справу № 15/74-б разом з апеляційною скаргою ТОВ "Виробничо-будівельна компенія "Легіон" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2011року передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий                                                                                  Н. Ткаченко

Судді                                                                                                  Л. Катеринчук

                                                                                                                  В. Поліщук