КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2011 № 40/192
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко А.І.
Коршун Н.М.
за участю представників сторін:
від позивачів: не з’явився,
від відповідача-1: не з’явився,
від відповідача-2: представник – ОСОБА_2 – за довіреністю,
від відповідача-3: представник – ОСОБА_3 – за довіреністю,
від третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 1. ОСОБА_4,
2. ОСОБА_5,
3. ОСОБА_6,
4. ОСОБА_7,
5. ОСОБА_8,
6. ОСОБА_9,
7. ОСОБА_10,
8. ОСОБА_11,
9. ОСОБА_12,
10. ОСОБА_13,
11. ОСОБА_14,
12. ОСОБА_15,
13. ОСОБА_16
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р.
у справі № 40/192 (суддя Пушкин Л.Г.)
за позовом ОСОБА_4,
2. ОСОБА_5,
3. ОСОБА_6,
4. ОСОБА_7,
5. ОСОБА_8,
6. ОСОБА_9,
7. ОСОБА_10,
8. ОСОБА_11,
9. ОСОБА_17,
10. ОСОБА_12,
11. ОСОБА_13,
12. ОСОБА_14,
13. ОСОБА_15,
14. ОСОБА_16
до 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
2. Фонду державного майна України,
3. Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Відкрите акціонерне товариство «Бурова компанія «Букрос», м. Полтава
про визнання приватизації гуртожитку недійсною,
ВСТАНОВИВ :
У травні 2011 р. позивачі звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання недійсним пункт 2 наказу Державного комітету України по нафті і газу «Держкомнафтогаз» «Про створення відкритого акціонерного товариства «Укрнафат» № 57 від 23.02.1994 р., визнання недійсним акту оцінки цілісного майнового комплексу виробничого об’єднання «Укрнафта» в частині включення до акту оцінки гуртожитку по вул. Половки, 95/2 в м. Полтаві, визнання недійсним завершення приватизації ВАТ «Укрнафта», зобов’язання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України внести зміни до акту оцінки цілісного майнового комплексу, шляхом виключення вартості будівлі гуртожитку по вул. Половки, 95/2 в м. Полтаві, зобов’язання ВАТ «Укрнафта» виключити зі статутного фонду будівлю гуртожитку по вул. Половки, 95/2 в м. Полтаві, мотивуючи вимоги тим, що гуртожитки як майно може перебувати лише у державній власності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. у справі № 40/192 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду першої інстанції грунтується лише на припущеннях, які не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. прийнято апеляційну скаргу позивачів і порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.09.2011 р.
У відзиві на апеляційну скаргу Фонд державного майна України просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акіонерне товариство «Укрнафта»зазначає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.
Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсзі, просить її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Позивачі, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Відкрите акціонерне товариство «Бурова компанія «Букрос» явку своїх представників в судове засіданні не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, клопотаннь про відкладення справи не надходило.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Неявка представників позивачів, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос»в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта», що змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», було створено в процесі корпоратизації виробничого об'єднання «Укрнафта», яка відбувалась на підставі Указу Президента України «Про корпоратизацію» № 210/93 від 15.06.1993 р.
Згідно до п. 2 Указу Президента України «Про корпоратизацію» № 210/93 від 15.06.1993 р. засновником ВАТ «Укрнафта» виступив Державний комітет України по нафті і газу (Держкомнафтогаз), який 23.02.1994 р. прийняв наказ № 57 про створення на базі виробничого об'єднання «Укрнафта» відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», затвердив акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта» (додаток №1 до наказу № 57 від 23.02.1994 р.) та статут ВАТ «Укрнафта» (додаток № 2 до наказу № 57 від 23.02.1994 р.).
Пунктом 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508 (далі - Положення) передбачен обов'язок засновника затвердити акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу корпоратизованого підприємства.
Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта», затверджений Головою Держкомнафтогазу 04.02.1994 р., підтверджено що вартість майна об'єднання, яке підлягало включенню до статутного фонду товариства і мало становити майнову основу його діяльності, склала 1355712750 тис. крб.
Як встановлено судом першої інстанції, до переліку майна, яке було включено до статутного фонду ВАТ «Укрнафта», увійшла, зокрема, прибудова-гуртожиток, інвентарний номер 144, вартістю 92271 крб., що розташований за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 95/2.
Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта» розмір статутного фонду (рядок 17 акту оцінки) визначався як вартість цілісного майнового комплексу за вирахуванням вартості майна, для якого органом приватизації встановлений особливий режим приватизації, об'єктів державного житлового фонду, а також об'єктів, які не підлягають приватизації (рядок 12 акту оцінки).
У відповідності до розшифровки акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта» (форма згідно з додатком № 1 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації) на 01.12.1993 р. до вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта» увійшла вартість майна його структурного підрозділу - нафтогазовидобувного управління (НГВУ) «Полтаванафтогаз».
Згідно з відомістю розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв НГВУ «Полтаванафтогаз» станом на 01.12.1993 р. (за формою згідно з додатком № 3 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації) до переліку майна, яке складало майновий комплекс даного виробничого підрозділу, увійшов, зокрема, об'єкт, який описаний у відомості як житловий будинок по вул. Половки, 95/2, прибудова-гуртожиток, інвентарний номер 144 залишковою вартістю 92 тис. крб.
Відомість розрахунку вартості державного житлового фонду підприємства "Виробниче об'єднання «Укрнафта» станом на 01.12.1993 р., яка визначає перелік та вартість майна, що не підлягало включенню до статутного фонду ВАТ «Укрнафта» (розшифровка рядка 12.3 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання "Укрнафта") не містить такого об'єкту як прибудова-гуртожиток по вул. Половки, 95/2 у місті Полтава, інвентарний номер 144.
Наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 р. № 2097 було затверджено Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, яким була визначена послідовність дій державних органів приватизації та органів, уповноважених управляти державним майном, зокрема, щодо передачі об'єктів нерухомого майна до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації (далі - Положення).
Відповідно до п. 2.2 Положення на письмовий запит відкритого акціонерного товариства засновник відкритого акціонерного товариства готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, за встановленою формою.
Згідно з п. 2.3 Положення підтвердження права власності на нерухоме майно відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, проводиться, серед іншого, на підставі описів основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акту оцінки вартості майна.
Наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38 затверджено перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Укрнафта» під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р. (далі - Перелік). Як вбачається з тексту наказу, відповідність Переліку підтверджена висновком аудитора.
Згідно з затвердженим Переліком, до нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Укрнафта» під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р., увійшов житловий будинок з гуртожитком за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб. (позиція 4891).
Тобто прибудова-гуртожиток за адресою: місто Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, залишковою вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб., увійшов до статутного фонду ВАТ «Укрнафта» в процесі корпоратизації виробничого об'єднання "Укрнафта", що підтверджується сукупністю доказів у справі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 115 Цивільного кодексу України встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому засновником як вклад до статутного (складеного капіталу).
Право власності ВАТ «Укрнафта» на спірне майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.12.2007 р.
Також рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 р.у справі № 6/220, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2010 р., позовні вимоги ВАТ «Укрнафта» задоволено повністю, визнано право власності відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на об'єкт нерухомого майна - будівлю (гуртожиток кв.кв. №№1-15), розташовану за адресою Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд. 95/2, загальною площею 1246, 4 кв. м; визнано недійсним наказ Міністерства палива та енергетики України №17 від 19.01.2010 р. «Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. №38.
Крім того правомірність формування статутного фонду ВАТ «Укрнафта» підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 09.08.2004 р., що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2005 р. у справі № 12/30-5/71-45/240 за позовом ВАТ бурова компанія «Букрос» до ФДМУ, Мінпаливенерго та ВАТ «Укрнафта» про визнання недійсним акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта».
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тобто мають преюдиціальне значення.
Таким чином прибудова-гуртожиток за адресою м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, залишковою вартістю на момент включення до статутного фонду 92 271 крб., увійшов до статутного фонду ВАТ «Укрнафта» в процесі корпоратизації виробничого об'єднання «Укрнафта», у зв'язку з чим належить ВАТ «Укрнафта» на праві власності.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Згідно з частиною 2 статті 3 указаного Закону дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально- культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою КМУ № 36 від 18.01.1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Відповідно до частини 2 статті 1, частини 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ, крім кімнат у гуртожитках.
В разі банкрутства підприємств, зміни фори власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається в комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч.2 п. 9 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду").
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою КМУ № 891 від 06.11.1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою КМУ № 695 лише 26.05.2004 року.
Отже, на момент виникнення спірних відносин законодавчої заборони на проведення приватизації гуртожитків не існувало, а тому гуртожитки могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації (корпоратизації).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в позові повністю. З даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. у справі № 40/192 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 40/192 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Тищенко А.І.
Коршун Н.М.
- Номер:
- Опис: про визнання приватизації гуртожитку недійсною
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 40/192
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Куксов В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.05.2011
- Дата етапу: 12.07.2011