КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2011 № 41/114
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Коршун Н.М.
Авдеєва П.В.
за участю представників сторін:
від позивача: представник – ОСОБА_1 – за довіреністю,
від відповідача: не з’явився,
від третьої особи-1: не з’явився,
від третьої особи-2: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест», м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2011 р.
у справі № 41/114 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест», м. Київ
до Дочірнього підприємства «Грім», м. Київ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті», м. Київ,
2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контрою в місті Києві
про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Грім» про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем не виконані договірні зобов’язання відповідно до договору №11-П/09 про надання послуг від 11.06.2008 року, щодо здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно – не житлову будівлю під літ. „Ю”, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 та не повертає об’єкт з відповідального зберігання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2011 р. у справі № 41/114 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідач взятих на себе зобов’язань не виконав, чим порушив право власності на об’єкт нерухомого майна, а тому просить визнати право власності на нежитлову будівлю.
У відзиві на апеляційну скаргу Дочірнє підприємство «Грім» проти вимог апеляційної скарги не заперечило, просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року.
Товариство з обмеженою діяльністю «Ріелті-Сіті» у своєму відзиві проти вимог апеляційної скарги також не заперечило, вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011р. винесено з порушення норм діючого законодавства та просило задовольнити апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Київського апеляційного госпдарського суду від 13.07.2011 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» та порушено апеляційне провадження у справі № 41/114, розгляд справи призначено на 03.08.2011 р.
Ухвалою Київського апеляційного госпдарського суду від 03.08.2011 р. у звязку з не’явкою представників відповідача та третіх осіб розгляд справи відкладено на 08.09.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2011 р. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсягу, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Дочірнє підприємство «Грім», Інспекція державного архітектурно-будівельного контрою в місті Києві явку свої представників в судове засідання не забезпечили, прични неявки не повідомили.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті» в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить розглянути справу за відсутності свого представника.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Неявка представників відповідача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством «Науково - виробничий комплекс “Київський завод автоматики ім. Г.Г Петровського» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сітi» (покупець) було укладено Договір купівлі -продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна – лабораторно-стендовий корпус (корпус 46 блок “А”), що знаходиться в м. Києві по вул. Старокиївська, 10 (об’єкт нерухомого майна).
В подальшому договором № 23 купівлі-продажу від 23.07.2003 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті» (продавець) зобов'язалося передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Господарник” (покупець), а останній зобов'язався прийняти та оплатити, на умовах вищезгаданого договору, незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, а саме лабораторно-стендовий корпус (корпус 46 блок “А”), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (об'єкт нерухомого майна).
Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» передало до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, а саме: лабораторно-стендовий корпус (корпус 46 блок «А»), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10.
06.03.2008 року з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою, між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. за № 85/1919, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором (пункту 1.1 договору оренди земельної ділянки).
Відповідно до пункту 2.1 Договору об'єктом оренди є земельна ділянка з характеристиками:
- місце розташування - вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва;
- розмір - 5 442 кв.м.;
- цільове призначення - для реконструкції об'єкта незавершеного будівництва під торговельний комплекс з подальшою його експлуатацією та обслуговуванням;
- кадастровий номер - 8 000 000 000:88:135:0034.
Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що договір укладено на 5 (п'ять) років.
14.03.2008 року орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку: місце розташування: вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 5 442 кв.м; цільове призначення - для реконструкції об'єкта незавершеного будівництва під торговельний комплекс з подальшою його експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8 000 000 000:88:135:0034, що підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки.
19.10.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна мережа» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» (замовник) було укладено договір підряду, згідно якого підрядник зобов'язався у відповідності із завданням, яке надається підряднику замовником, поетапно виконати будівельно - монтажні роботи в нежилому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, а замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх.
24.03.2008 р. між Українським державно – кооперативним проектно-вишукувальним та науково-дослідним об’єднанням «УкрНДІагропроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» було укладено договір № 42-08 на створення (передачу) науково-технічної продукції, умовами якого сторони погодили, що замовник доручає і зобов’язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання робіт зі створення (передачі) науково-технічної продукції: розробка проектної документації (стадія “П”) по об’єкту «Реконструкція незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна лабораторно-стендового корпусу (корпус 46, блок «А») під торговельно-громадський комплекс вул. Старокиївська, 10, Шевченківський р -н, м. Києва».
11.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» та Дочірнім підприємством «Грім» було укладено Договір № 11-П/09 про надання послуг пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що за цим Договором замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати наступні послуги:
- одержати від замовника за відповідним актом приймання-передачі на відповідальне зберігання з охороною об’єкта нерухомого майна орієнтовною площею 4 973,2 кв.м. по вул. Старокиївській, 10 у м. Києві, для надання послуг, передбачених даним Договором;
- за дорученням замовника здійснити технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого майна у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та одержати технічний паспорт на такий об'єкт нерухомого майна;
- провести підготовку документації та за дорученням замовника здати об'єкт нерухомого майна в експлуатацію Державній приймальній комісії (Інспекції ДАБК) у встановленому законодавством порядку;
- підготувати документацію та за дорученням замовника оформити у відповідних державних органах правовстановлювальні документи про право власності замовника на об'єкт нерухомого майна;
- передати всю одержану за цим Договором документацію замовнику, а також повернути за відповідним актом приймання - передачі з відповідального зберігання з охороною об'єкт нерухомого майна орієнтовною площею 4 973,2 кв.м. по вул. Старокиївській, 10 у м. Києві.
Дочірнє підприємство «Грім» свої зобов'язання згідно умов укладеного між сторонами Договору не виконало, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться у м. Києві по вул. Старокиївській, 10 та зобов'язання повернути об'єкт нерухомого майна, що знаходиться у місті Києві по вул. Старокиївській, 10 а саме: нежитлову будівлю торговельного комплексу під літерою “Ю” загальною площею 4 973,2 кв.м.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до 316 Цивільного кодексу України передбачено правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За правилами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено приписами ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Статтею 332 Цивільного кодексу України визначено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.
Колегія суддів зазначає, що позивачем у спорі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем в даному спорі може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Отже, позовні вимоги щодо визнання права власності, зокрема, на нерухоме майно можуть бути заявлені до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача.
Також право власності такої особи повинно підтверджуватись відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у встановлених законом випадках проводиться реєстрація права власності.
Додатком № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема якими є:
- договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності;
- свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видаються нотаріусами.
- свідоцтва про права на спадщину, видані нотаріусами;
- свідоцтва про придбання Майна з прилюдних торгів (аукціонів), видані
нотаріусами;
- свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусами;
- свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування;
- свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
- свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України;
- договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов'язання;
- рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності;
- ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
- рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації;
- дублікати правовстановлювальних документів, видані нотаріусами, органами
місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані
державними архівами;
- свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок
колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна;
- свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на
житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням
справами в будівництві нового житла.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що будь-яких правовстановлюючих та інших документів, а саме: дозволів на виконання робіт, актів виконаних робіт, платіжних доручень, договорів на виконання робіт, а також затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації, що засвідчують правомірність будівництва чи створення нового об'єкту апелянтом у відповідності до вимог чинного законодавства не надано.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування порушення з боку відповідача його законних і охоронюваних прав та інтересів, а також їх наявність у позивача, господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в позові повністю. З даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2011 р. у справі № 41/114 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 41/114 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Коршун Н.М.
Авдеєв П.В.
- Номер:
- Опис: стягнення 115342,79 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 41/114
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Куксов В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.06.2008
- Дата етапу: 23.06.2008
- Номер:
- Опис: стягнення 115342,79 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 41/114
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Куксов В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.06.2008
- Дата етапу: 09.01.2024