Справа № 2-820/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

     І М Е Н Е М       У  К  Р  А  Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

          19 травня 2011 року                               Замостянський районний суд м.Вінниці

в складі: головуючого судді Клапоущак С.  Ю. ,  

при секретарі Гнасько Н.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу ламінату, повернення грошей та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі  звернулися до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу ламінату, повернення грошових коштів в сумі 924 грн., додатково завдатку в сумі 924 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. та судових витрат.

Своєю заявою від 22 квітня 2011 року позивач уточнив вимоги позову, вказав, що в прохальній частині позову помилково зазначено: «стягнути грошові кошти в сумі 924 грн.  та додатково завдаток в сумі 924 грн.» замість:  стягнути грошові кошти в сумі 964 грн.  та додатково завдаток в сумі 964 грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 грудня 2009 року позивачами за місцем торгівельної діяльності відповідача в АДРЕСА_1, торгівельна точка №556 на центральному ринку вибрано ламінат за зразком «Дуб натуральний»в кількості 23-х м? на суму 1564 грн. та підкладку під ламінат в кількості 15-ти погонних метрів на суму 60 грн., всього на загальну суму 1624 грн. Так, як всієї кількості товару в наявності не було  зі  сторони відповідача  було запропоновано, щоб позивачі внесли завдаток за вибраний  товар в сумі 1024 грн., а решту грошей позивачі повинні були сплатити після доставки товару відповідачем, на протязі дня. Позивачі погодилися та внесли завдаток в сумі 1024 грн..

30 грудня 2009 року вказаний товар (ламінат та підкладка під ламінат)  особисто відповідачем ОСОБА_3 був доставлений позивачам за їх домашньою адресою. При огляді доставленого ламінату позивачами було виявлено, що ламінат іншого зразка, а саме малюнок та колір не відповідали вибраному позивачами зразку. В зв’язку з цим відповідач забрав ламінат та пообіцяв  доставити позивачам  найближчим часом ламінат, який ними був вибраний. Позивачі забрали лише підкладку під ламінат на суму 60 грн.. Однак ні наступного дня ні пізніше й на даний час відповідач умови зобов’язання не виконав.

На неодноразові звернення в усній формі, а також в телефонному режимі  до ОСОБА_3 про визначення дати доставки вибраного позивачами ламінату відповіді не надійшло. Також відповідач відмовився повернути позивачам  різницю часткової оплати –завдатку в сумі 964 грн.

16 лютого 2010 року позивачі звернулись до продавця ОСОБА_3 з письмовою заявою та просили останнього повернути їх кошти.  

З  відповіді  на  заяву від 16.02.2010 року  стало відомо, що продавець не заперечує  того, що позивачі  дійсно замовили у нього 23 м? ламінату за зразком «Дуб натуральний»та внесли завдаток у розмірі 1024 грн., однак він категорично відмовився привезти замовлений  товар чи повернути гроші, які позивачі частково заплатили за товар. Саме така відповідь спонукала їх  звернутись до Начальника управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області з письмовою заявою про захист їх прав, як споживачів,  який в свою чергу порадив їм звернутись до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертизи. Проведеною експертизою  встановлено, що доставлений позивачам  товар не відповідає зразку, який вони вибрали та замовили.

Таким чином позивачі вважають, що приватним підприємцем  ОСОБА_3, що є відповідачем по даній справі, грубо порушено їх право споживачів на придбання товару відповідно до асортименту, який вони замовили. Відмовляючи повернути позивачам завдаток, відповідач порушив умови договору купівлі-продажу, укладеного ними 29 грудня 2009 року,  а тому просять суд визнати недійсним договір купівлі –продажу, укладений між позивачами та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 та стягнути на їх користь сплачені за товар кошти в сумі 964 грн. всі понесені витрати. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 19 травня 2011 року не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується  рекомендованим листом, який направлений судом за адресою місцезнаходження (місця проживання) відповідача та повернувся до суду з відміткою –неповна адреса (а.с. 31, 32), про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

          Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у  разі  ненадання  особами,  які  беруть  участь  у  справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам  - підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання),  що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; фізичним особам,  які  не  мають  статусу  підприємців,  - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою,  вважається,  що судовий виклик або  судове  повідомлення вручене  їм  належним  чином.            

          Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Позивачі, представник позивачів в судове засідання не з’явилися, своєю заявою вимоги позову підтримали, просили задоволити  позов  в повному  обсязі та винести заочне рішення  по справі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд визнав за можливе розглядати справу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ґрунтується на законі, доведений матеріалами справи і підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 651 ч. 1 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу заінтересованої особи. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не укладали договір ( ст. 652 ЦК України ).

          Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

          Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду  цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.  

Стаття  203  Цивільного  кодексу України    встановлює  загальні  вимоги, додержання   яких є необхідними для чинності  правочину. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ст. 11 ЦК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 626 ЦК України встановлює, що договір це домовленість сторін, спрямована на встановлення. зміну та припинення цивільних прав та обов’язків, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору, ст. 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами, а ст. 631 ЦК України - що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки. Одним з видів договорів є договір купівлі-продажу, який включає до себе зобов'язання однієї сторони (продавця) передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає, або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, в тому рахунку і на умовах кредиту з відстроченням або розстроченням платежу - ст.ст. 655, 694 ЦК України.    

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про захист прав споживачів»споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

  Відповідно до  ч. 2  вище зазначеного закону, якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач  має  право  або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості,  або  розірвати договір  та  одержати  назад  гроші у розмірі вартості повернутого товару,  або здійснити обмін товару на аналогічний при  першому  ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.
   Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме  майно,  що  видається кредиторові  боржником  у  рахунок  належних  з нього за договором платежів,  на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.  

Відповідно до ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до ч.1 ст.671  ЦК України, якщо договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками ( асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.672  ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.3 ст. 672 ЦК України, у разі відмови від товару, асортимент якого не  відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред’явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитись від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що 29 грудня 2009 року позивачами приватному підприємцю ОСОБА_3 було  внесено  завдаток в сумі 1024 грн. за товар: ламінат  в кількості 23-х м? на суму 1564 грн. та підкладку під ламінат в кількості 15-ти погонних метрів на суму 60 грн. (а.с.5).

30 грудня 2009 року при огляді доставленого ламінату та підкладки під ламінат, позивачами було виявлено, що ламінат іншого зразка ніж було замовлено по каталогу, а саме малюнок та колір не відповідають вибраному позивачами зразку. Позивачі просили обміняти не відповідний товар, а саме: ламінат «Дуб натуральний»на ламінат, який вони замовляли.  В зв’язку з чим відповідач забрав ламінат та пообіцяв  доставити позивачам  найближчим часом ламінат, який ними був вибраний.  Відповідач умови зобов’язання не виконав.  .

16 лютого 2010 року позивачі звернулись до продавця ОСОБА_3 з письмовою заявою про виконання зобов’язання договору купівлі –продажу чи повернення їм коштів (а.с.6).  

З  відповіді  від 17.02.2011 року  вбачається, що продавець не заперечує  того, що позивачі  дійсно замовили у нього 23 м? ламінату за зразком «Дуб натуральний»та внесли завдаток у розмірі 1024 грн., однак він категорично відмовився привезти замовлений  товар чи повернути гроші, які позивачі частково заплатили за товар, оскільки вважає, що саме позивачі винні у порушенні зобов’язання, так як порушили цілісність упаковки та відмовилися оплатити повну вартість доставленого товару, почали вимагати гроші, без будь –яких пояснень, тому відповідно до ст.. 571 ЦК України завдаток не повернув позивачам (а.с.7-8).

Згідно відповіді на звернення позивачів та акту №10/156 здачі – приймання висновку судового експерта №10/156 від 14.02.2011 року Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що доставлений позивачам  товар не відповідає каталожному зразку «Дуб натуральний», який вони вибрали та замовили (.с.14-16).

 Задовольняючи позов в частині  розірвання договору купівлі-продажу ламінату, який був укладений між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що відповідачем суттєво порушено умови договору купівлі - продажу щодо асортименту товару, що тягне за собою розірвання такого договору та повернення позивачам грошей сплачених за товар. Відповідач не надав будь-яких доказів правомірності своїх дій та намагань виправити становище,  щоб відновити порушене право споживачів.      

             Суд находить необхідним задовольнити позов в частині стягнення коштів сплачених за товар з  відповідача  в сумі 964 грн. та додатково 964 грн. ( сума завдатку),  так як порушення зобов’язання сталося з вини  відповідача.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 12.04.96р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» під   моральною   шкодою   слід   розуміти    втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних  явищ,  що  настали  через незаконні винні дії продавця,  виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом  і  визначення  його не ставиться в залежність від наявності матеріальної  шкоди,  вартості  товару   (робіт,   послуг),   суми неустойки,  а  має  грунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань,  заподіяних споживачеві у кожному  конкретному випадку.

          Тому розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачів 1000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд вважає, що моральна шкода яку завдав відповідач ОСОБА_3   ОСОБА_1, ОСОБА_2 своїми протиправними діями полягає в виникненні у позивачів побутових труднощів (позивачі залишились без замовленого ламінату та без грошей, які  вони внесли, як завдаток за це замовлення), психологічних стражданнях позивачів, що суттєво вплинуло на їх достатній рівень життя, порушенні нормальних життєвих зв’язків, адекватна в грошовому виразі в сумі 1000 грн., саме цей розмір моральної шкоди необхідно стягнути з відповідача на користь позивачів.  

    Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 при звернені до суду були понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 120 (сто двадцять) гривень, витрати за проведення експертизи в розмірі 51,60 гривень, що підтверджується платіжним дорученням та актом № 10/156 здачі-приймання висновку судового експерта. ( а.с.1,16).

    Викладені обставини суд вважає обґрунтованими, такими, що мають істотне значення для вирішення справи, тому приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.     

    Керуючись ст.ст. 4,5,6, ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.11, 570,571, 626, 629,631,655,ч.1 ст.671, ч.1,3 ст.672 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.96р., ст.ст. ,8,10,11,57,60,208,209,212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу ламінату, укладений між  позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3   від 29 грудня 2009 року.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачені за товар кошти  в сумі 964 гривень та додатково 964 гривень (кошти в сумі завдатку) та 1000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 120 грн. за інформаційно- технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 51,60 грн. за проведення експертизи та 51 гривень судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 Суддя:                                                                                          С.  Ю.   Клапоущак