Справа №2-1220/ 07р
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2007 року Калуський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
В складі головуючої судді Бердан Н.В.
при секретарі Слободян Т.Я.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника позивача Скибіцького В.Й.
представника відповідача Сорохтей В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Оріана" про скасування наказу про звільнення з роботи та зміну дати звільнення, про видачу оригіналу трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
що позивач 16.05.2007 року подав до суду заяву в якій просить
визнати незаконним наказ від 28.02.2007 року №2-к про звільнення його
з роботи, зобов'язати відповідача видати наказ про його звільнення днем
видачі трудової книжки. Свої вимоги мотивує тим, що просив
відповідача звільнити його з роботи за ч. З ст. 38 КЗпП України, а він звільнив його за ст. 38 КЗпП України ( за власним бажанням). В день звільнення не видав йому трудову книжку, не провів з ним розрахунку. Окрім того наказ від 28.02.2007 р. №2-к підписаний нелегітимним головою правління ВАТ „Оріана" Б.М. Павликівським.
14.06.2007 року ОСОБА_1. доповнив свої позовні вимоги та просить повернути йому оригінал трудової книжки, стягнути з відповідача 6437 грн. 59 коп. середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки при звільненні, виходячи з того, що його середній заробіток становитьІЗб грн. 97 коп. і за період з 14.02. по 20.04.2007 р складає 6437,59 грн. / 47 днів по 136,97 грн./ Окрім того просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 3000 грн, яка виникла внаслідок душевних переживань і призвела до приниження честі і гідності. Порушилися нормальні життєві зв'язки. Брак коштів змусив його звертатися до друзів та знайомих за грошовими позиками.
04.07.2007 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки при звільненні в розмірі 12875 грн.
18 коп. за період з 14.02. по 04.07.2007. / 94 дні х 136,97 грн./ та моральної шкоди в розмірі 8000 грн.
Того ж дня ОСОБА_1. доповнив свої вимоги вимогою про визнання незаконним наказу ВАТ „Оріана" від 07.06.2007 року №б-к про доповнення до наказу №2 від 28.02.2007 року, обґрунтовуючи свої вимоги тими ж обставинами, що і основний наказ.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просять їх задоволити, зазначивши що відмовляються від обґрунтування своїх вимог щодо незаконності наказів №2-к та 6-к з підстав нелегітимності голови правління Павликівського Б.М., оскільки дослідження даних обставин потребує тривалого часу.
Представник відповідача позовних вимог позивача не визнав та в задоволенні позову просить відмовити.
Суд вислухавши доводи сторін, показання свідків, дослідивши докази вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ч. З ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23.01.2007 року ОСОБА_1. поновлено на роботу з 26.09.2006 року на посаду головного бухгалтера ВАТ „Оріана" /а.с. 101-102 /.
В своїй заяві до голови правління ВАТ „Оріана" п. Павликівського Б.М., зареєстрованій за вх. № 184 /а.с. 4/ ОСОБА_1. просить видати наказ про його звільнення з роботи за ч. З ст. 40 КЗпП України, так як адміністрацією відносно нього порушується законодавство про працю, фактично не виконано рішення суду від 23.01.2007 року.
Наказом №2-к від 28.02.2007 р. звільнено з роботи ОСОБА_1. -головного бухгалтера ВАТ „Оріана", 28 лютого згідно ст. 38 КЗпП України (власне бажання) /а.с.5/.
Суд вважає, що в даному випадку звільнення позивача відбулося саме на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, так як відповідачем щодо ОСОБА_1. не виконувалося законодавство про працю, а саме декілька разів незаконно та безпідставно був звільнений з роботи, що констатовано рішеннями судів, якими його поновлено на роботі / а.с. 101-108 /, виконання яких зволікалося головою правління ВАТ „Оріана'Уа.с. 109-115/ Виходячи з цього наказ повинен формулюватися у відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону із зазначенням підстави його винесення. Як вбачається із наказу / а.с.5/ в ньому неправильно зазначено підставу звільнення, зокрема не зазначено пункт статті 38 КЗпП України . Аналогічної помилки допустився відповідач при видачі наказу № б-к від 07.06.2007 року про доповнення до наказу №2-к /а.с.31 /. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2.. підтвердила, що ОСОБА_1. подав заву про звільнення з підстав порушення адміністрацією відносно нього законодавства про працю. Свідок ОСОБА_3. засвідчила, що по заяві ОСОБА_1. за резолюцією голови правління він був
звільнений за ст. 38 КЗпП України. Повідомлення з приводу звільнення було йому направлено 14.03.2007р.
Згідно ч. З ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, або таким що не відповідає чинному законодавству, орган який розглядає трудовий спір зобов"язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посилання на відповідну статтю /пункт/ закону. Тому суд приходить до висновку, що формулювання причини звільнення позивача в даних наказах є неправильними, їх слід змінити, та накази голови правління ВАТ „Оріана" №2-к від 28 лютого 2007 року і № б-к від 07.06.2007 року про доповнення до наказу №2-к скасувати і вважати ОСОБА_1. звільненим за ч. З ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням внаслідок порушення адміністрацією законодавства про працю), про що зобов'язати голову правління ВАТ „Оріана" внести зміни в трудовій книжці ОСОБА_1 у запис про його звільнення.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача ВАТ „Оріана" видати наказ про звільнення ОСОБА_1. днем видачі трудової книжки, то в цій частині провадження справи слід закрити, оскільки з цього приводу набрала законної сили ухвала Калуського міськрайонного суду від 08.06.2007 року /справа №2-744/07 р./ про закриття провадження у справі у зв"язку з відмовою позивача від позову /а.с.119/.
В судовому засіданні ОСОБА_1. неодноразово доповнював свої позовні вимоги та в кінцевому результаті просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку видачі трудової книжки при звільненні, виходячи з середнього заробітку 136 грн. 97 коп. за період з 14.02. по день постановления рішення суду.
Свою вимогу мотивує тим, що в день написання заяви на звільнення, тобто 14.02.2007 p., він її не отримав, а згодом, 20.03.2007 р. звернувся до відповідача із заявою видати дублікат трудової книжки без внесення до нього недійсних записів /а.с. 6/. 20.04.2007 року він отримав вперше дублікат трудової книжки, виявив в ній недійсні записи і повернув для належного оформлення. Даний факт підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3. та ОСОБА_2.
У відповідності до вимог п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників „... визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі... При наявності в трудові книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаною недійсною, на прохання працівника видається „Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним." Як вбачається з матеріалів справи /а.с.б/ така заява від ОСОБА_1. була направлена на ВАТ „Оріана" 20.03.2007 року і зареєстрована за вх. №289 від 22.03.2007 року . В даній заяві він просить направити йому дублікат трудової книжки на домашню адресу по пошті та виплатити йому середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.
Пункт 4.2 Інструкції зазначає, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Як з'ясовано в судовому засіданні, 14.03.2007 року ВАТ „Оріана „ направила ОСОБА_1. повідомлення про необхідність отримання дубліката трудової книжки /а.с.116/, хоч мала направити його 28.02.2007 p., і дане повідомлення він отримав 20.03.2007 року, на що цього ж дня звернувся із заявою, зареєстрованою у ВАТ „Оріана" вх. №289 від 22.03.2007р. /а.с.б/ про згоду на пересилання дубліката трудової книжки поштою.
Виходячи з цього суд вважає, що відповідач, маючи згоду позивача на пересилання дубліката трудової книжки поштою, мав скористатися цим правом. Однак вручив дублікат трудової книжки ОСОБА_1. 20.04.2007 року, про що сторони і свідки підтвердили в судовому засіданні.
Тому суд вважає, що ВАТ „Оріана" по своїй вині затримала видачу дубліката трудової книжки ОСОБА_1. і у відповідності до п. 4.1 Інструкції та ст.235 п. 4 КЗпП України повинна виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 01.03. по 20.04.2007року, виходячи із середнього заробітку 136 грн. 97 коп. в сумі 4930 грн. 92 коп..
Суд не погоджується з вимогами позивача про те, що середній заробіток відповідач повинен сплатити йому з дня подачі заяви про звільнення, а саме з 14.02.2007 року виходячи з того, що в заяві про звільнення /а.с.4 / ОСОБА_1. не вказав з якої дати слід було його звільнити. Тому ВАТ „Оріана" отримавши заяву позивача на звільнення 14.02.2007 року за власним бажанням внаслідок порушення адміністрацією законодавства про працю, правильно звільнила його з роботи 28.02.2007 року.
Також ОСОБА_1. просить суд зобов"язати відповідача повернути йому трудову книжку. Згідно п. 5.5 Інструкції якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. видано дублікат трудової книжки. В п.5.5 Інструкції відсутній вичерпний перелік при якому слід вважати трудову книжку непридатною. Суд приходить до висновку, що із-за неодноразових записів про звільнення з роботи, які в подальшому були визнані недійсними, і в зв"язку з чим позивачеві було видано дублікат, слід вважати трудову книжку непридатною та повернути її власнику ОСОБА_1.
Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що видаючи ОСОБА_1. оригінал трудової книжки ВАТ „Оріана" позбавляє себе документального підтвердження факту заповнення дублікату трудової книжки оскільки інших документівОСОБА_1 у ВАТ „Оріана" не надав, виходячи з того що :
у відповідності до п. 2.5 Інструкції з кожним записом, що заноситься до трудової книжки власник або уповноважений орган зобов"язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки.
свій підпис про отримання дублікату він поставив 20.04.2007 р., про що підтвердили сторони та свідки в судовому засіданні. Окрім того ОСОБА_1. просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 8000 грн, яка виникла внаслідок душевних переживань і призвела до приниження честі і гідності. Порушилися нормальні життєві зв'язки. Брак коштів змусив його звертатися до друзів та знайомих за грошовими позиками. В підтвердження своїх вимог представив суду копії розписок про отримання позик у своїх друзів.
Суд вважає, що в задоволенні даної вимоги слід відмовити оскільки цими ж доказами було мотивоване рішення Калуського міськрайонного суду від 16.06.2007 року / справа №2-744/ 07р./ при частковому задоволенні моральної шкоди в користь ОСОБА_1./а.с. 125-133/. Інших доказів, які б ствердили спричинення моральної шкоди по даній справі позивач не навів.
Суд не бере до уваги покликання представника відповідача в тій частині, що ОСОБА_1. пропустив 3-й місячний термін звернення до суду, так як знав про порушене відносно нього право ще 14.02.2007 р. Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Наказом №2-к від 28.02.2007 року ОСОБА_1. звільнений з роботи з 28.02.2007 року /а.с. 5/, а отже 14.02. 2007 року його право ще порушено не було. Судом встановлено, що дублікат трудової книжки видано йому 20.04.2007 року. До суду ОСОБА_1. звернувся 16.05.2007 року, про що свідчить штамп суду на позовній заяві /а.сі/, а отже до спливу тримісячного строку.
На підставі викладеного, ст. 38, 48, 233-235, 237-1 КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, керуючись п. 2 ст. 205, ст. ст. 208, 210, 213-215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити частково. Накази голови правління ВАТ „Оріана" №2-
к від 28 лютого 2007 року та № 6-к від 07 червня 2007 року про
доповнення до наказу №2-к скасувати і вважати ОСОБА_1 звільненим за власним бажанням внаслідок порушення
адміністрацією законодавства про працю, ч. З ст. 38 КЗпП України , про що зобов'язати голову правління ВАТ „Оріана" внести зміни в трудовій книжці ОСОБА_1. у запис про його звільнення.
Зобов"язати ВАТ „Оріана" повернути ОСОБА_1. трудову книжку
видану на його ім."я.
Стягнути з ВАТ „Оріана „ в користь ОСОБА_1 4930,92
грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з
01.03. по 20.04.2007 р. , 51 грн. державного мита в дохід держави та 30
грн. витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних
справ.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку 4.4 ст.295 ЦПК України.