Справа  №2-624/2011

          Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

          Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді:          Холод Р.С.,

при секретарі:          Родніковій Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого в шлюбі, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 20.07.2007р. сторони уклали шлюб. Під час сумісного проживання, він поїхав до Іспанії на заробітки і кожного місяця пересилав грошові кошти своїй дружині. Приблизно в квітні-травні 2009р. дружина зателефонувала йому в Іспанію та повідомила, що на грошові заощадження, які він надсилав, вона придбала автомобіль ВАЗ 2108, який, зі слів дружини, коштував 4 000 дол. США. Після повернення з Іспанії сімейні стосунки з відповідачем погіршилися і в грудні 2009р. він вимушений був повернутися жити до своїх батьків. Спірний автомобіль залишився у відповідача. Неодноразові звернення до відповідача з проханням продати автомобіль та поділити грошові кошти, залишилися поза увагою. Відповідач не дає можливості користуватись автомобілем, який було придбано за зароблені ним гроші, а також утримує у себе документи на автомобіль. Вважає, що оскільки спірний автомобіль був придбаний у період шлюбі, він є спільною сумісною власністю, на Ѕ частини якої він має право за законом. В процесі розгляду справи позивачем наданий до суду уточнений позов, відповідно до якого, позивач послався на те, що на теперішній спірний автомобіль проданий відповідачем, без його згоди, гроші відповідач залишила собі. В зв’язку з зазначеними обставинами, просить суд, визнавши за ним право власності на Ѕ частину спірного автомобіля, стягнути з відповідача на його користь її грошову компенсацію, яка дорівнює, згідно експертного висновку 11 739,37 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що дійсно з 20.07.2007р. вона перебувала у шлюбі з позивачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Для святкування весілля нею за погодженням з позивачем, 16.07.2007р. був взятий в КБ «ПриватБанк»кредит в сумі 3 000,00 грн. строком на 1 рік з виплатою 36% річних. Після весілля, в серпні 2007р. позивач поїхав на заробітки в Іспанію. Починаючи з вересня 2007р. по лютий 2008р. позивач надсилав їй кошти в сумі приблизно 100 євро, значна частина яких йшла на погашення кредитних зобов’язань. В квітні 2008р. вона також поїхала на заробітки в Іспанію, де перебувала разом з позивачем до січня 2009р. Також, позивач, ще до укладення шлюбу взяв в Іспанії кредит на покупку автомобіля в сумі 20 000,00 євро. Таким чином, кошти, які заробляв позивач, йшли на погашення кредитів і заощадити кошти на покупку спірного автомобіля не могли. З січня 2009р. фактичні шлюбні відносини з позивачем були припинені. Щодо спірного автомобіля, то він був придбаний її батьком ОСОБА_6 в жовтні 2008 р. у ОСОБА_7 На момент придбання автомобіля договір купівлі-продажу не укладався, а було надано право управління та розпорядження автомобілем на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Коли батько вирішив зареєструвати належним чином куплений автомобіль, з’ясувалось, що діючи на підстав довіреності, він не може зареєструвати на себе автомобіль, тоді і вирішили оформити автомобіль на неї. Під час оформлення купівлі-продажу автомобіля, нею ніяких коштів не було сплачено, сума договору склала 100 грн. Таким чином, спірний автомобіль був придбаний за кошти, які фактично належали її батьку, а тому є особистою приватною власністю. Крім цього, автомобіль був придбаний за час окремого проживання сторін, у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. На теперішній час вона не є власником автомобіля. З викладених підстав, просить суд в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя –сторін по справі, оскільки, придбаний за особисті кошти відповідача та за час окремого проживання сторін.  

Вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, дослідивши інші докази, що є в справі, суд дійшов до наступного.  

             Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено  домовленістю  між ними   або   шлюбним договором.

Згідно ст.71 СК України майно,  що є об'єктом права  спільної  сумісної  власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина  та  чоловік  не  домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси  дружини,  чоловіка,  дітей  та інші обставини,  що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за  умови   попереднього   внесення другим  із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Судом установлено,  що між сторонами 20.07.2007р. укладено шлюб, який був зареєстрований Комунарським відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №302 (а.с. 4). Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з відповідачем.   

Шлюбні стосунки між сторонами припинені з січня 2009 року, що підтверджується поясненнями сторін, а також матеріалами справи, зокрема копією позовної заяви позивача щодо розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Спірний автомобіль ВАЗ-2108, 1994 року випуску, реєстраційний номер №НОМЕР_1 був набутий ОСОБА_6, ОСОБА_9 (батьками відповідача) на підставі довіреності від 02.10.2008р., нотаріально посвідченої, виданою гр. ОСОБА_10, який діяв від імені гр. ОСОБА_7 Зазначене підтверджується копією довіреності, наданою суду приватним нотаріусом ОСОБА_11

Згідно листа Запорізького ВРЕР №2 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 27.01.2011р., доручення не входить до переліку документів, необхідних для здійснення реєстрації транспортних засобів.

12.02.2009р. між ОСОБА_6 (батько відповідача) та відповідачем ОСОБА_3 була укладена угода купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-2108, 1994 року випуску, реєстраційний номер №НОМЕР_1 за 100 грн. Ці факти безпосередньо у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_6

Відповідно до листа ВРЕР №3 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 29.11.2010р. спірний автомобіль 27.07.2010р. ОСОБА_3 був знятий з обліку для реалізації. На теперішній час автомобіль зареєстрований за гр. ОСОБА_12

          Згідно ч.1 п.3, ч.6 ст. 57 СК України особистою приватною власністю  дружини, чоловіка є  майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.  Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Суд дійшов до висновку,  що автомобіль ВАЗ-2108, 1994 року випуску, реєстраційний номер №НОМЕР_1, який  позивач просить поділити та стягнути з відповідача компенсацію вартості його Ѕ частини, не являється об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбаний відповідачем за час окремого проживання з позивачем за особисті кошти, в зв’язку  з чим суд не може вирішувати питання щодо поділу вказаного автомобіля  між сторонами як такого, що придбаний подружжям під час шлюбу. Посилання позивача на те, що спірний автомобіль був придбаний за його кошти, спростовується матеріалами справи.  

Таким чином, оскільки позивач не підтвердив суду доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи викладене,керуючись ст.ст. 57, 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст.10, 11,60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

          В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого в шлюбі –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання  апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Суддя:                                                                                              Р.С Холод