Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-2542\11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Замша О.В.

22                                                                     Доповідач Письменний  О. А.   

УХВАЛА

Іменем України

04.10.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

            головуючого судді:     Авраменко Т.М.,

суддів:                        Кіселика С.А., Письменного О.А.,

при секретарі  Гончар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді апеляційну скаргу прокурора Бобринецького району Кіровоградської області, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Бобринецького районного суду від 12.07.2011 року в справі за його позовом до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,-

Встановила:

Прокурор Бобринецького району звернувся до суду з позовною заявою в інтересах  ОСОБА_2 до  приватного підприємця ОСОБА_3  про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем 12.03.2008 року, а саме, щодо договору оренди земельної ділянки, площею 6,93 га., розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району, та зареєстрованого у Бобринецькому районному відділенні Кіровоградської філії ДП “ Центр ДЗК” 22.05.2008 року. Позов обґрунтовує тим, що в договорі не передбачено отримання в рахунок орендної плати сільськогосподарську продукцію та виконання послуг по оранці городу. Позивач звертався до орендаря зорати город, на які позивач розраховував при укладенні договору, однак орендна плата орендарем вноситься лише грішми. Вважає, що договір укладений з порушенням законодавства,  оскільки не визначено порядок та форма внесення орендної плати, не чітко вказані строки виплати. Просив визнати договір оренди землі недійсним.

Рішенням суду Бобринецького району Кіровоградської області від 12.07.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки позивачем не надано доказів того, що з боку відповідача при укладанні договору було допущено істотні порушення законодавства, не вказано які саме порушення і яким чином вони впливають на його права як землевласника.

В апеляційній скарзі апелянт вказав на незаконність судового рішення через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що в спірному договорі в п.9 зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3,2 % від грошової оцінки земельної ділянки, однак не вказано ні розміру орендної плати в гривнях, ні форми оплати, ні порядку її внесення, а це є порушенням ст.. 15 Закону України «Про оренду землі». Просить рішення суду Бобринецького району Кіровоградської області від 12.07.2011 року скасувати і ухвалити нове рішення в справі, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із матеріалів апеляційної скарги та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.

Законом України Про оренду землі»(ст. 15) визначені істотні умови договору оренди землі, якими є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і - - перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи -- його частини.  

Відповідно ст.18 Закону України «Про оренду землі»та п.8 договору оренди земельної ділянки договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. 

Порядок набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки та укладення договору оренди врегульований Законом України «Про оренду землі. Статтею 15 цього Закону в редакції, що була чинною на час укладання договору між сторонами, визначені істотні умови договору оренди земельної ділянки. Відсутність в такому договорі однієї з істотних умов та порушення вимог ст..ст.4,5,6, 11,17,19  цього ж Закону є підставою для визнання договору недійсним.

Спірний договір за формою, змістом та порядком укладання відповідає вимогам Закону, Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220.

В пунктах  укладеного договору  оренди землі зазначені всі істотні умови, передбачені ст. 14, 15 Закону України «Про оренду землі»і  на відсутність яких посилається позивач.   

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що при укладенні договору оренди земельної ділянки між орендодавцем та орендарем було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а обставини, на які посилалась позивач, мотивуючи свої вимоги, не є правовою підставою для визнання договору  оренди недійсним.

Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, яким дана належна юридична оцінка.

Не є підставою для визнання договору оренди недійсним незрозумілість п.11 Договору оренди, про те, за який період вноситься орендна плата, наперед чи за минулий рік, так  як позивач не вказує, яким чином це порушує його права на вчасне отримання орендної плати.

Відповідно до п.п.3,4 Постанови КМУ від 25.12.1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні органи земельних ресурсів (районні відділи земельних ресурсів, управління земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування, Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів).

Реєстрація оспорюваного договору відбулася 22 травня 2008 року в Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної Філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, правильного по суті рішення не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які потягли за собою помилкове вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304,  п.1 ч. 1 ст. 307,  ст. 308, 313, п.1 ч. 1 ст. 314,  ст.315 ЦПК України колегія суддів,-  

Ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.07.2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 Головуючий:

Судді: