Справа №2-4887

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2007 р. Малиновський районний суд м.  Одеси у складі:

головуючого                                          судді   - Демченко О.М.

при секретарі                                                     - Гресько О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м.  Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м.  Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити,  посилаючись на слідуючи обставини.

07 жовтня 2006 року відповідач позичив у позивача грошову суму в розмірі 161 600,  що еквівалентно 32 000 доларів США. Це підтверджується розпискою.

Строк повернення позикових коштів був встановлений 01 січня 2007 року. Однак відповідач від повернення боргу відмовляється та усіляко ухиляється від виконання зобов'язань.

З таких підстав позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 161 600 гривень.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала повністю та просила їх задовольнити,  пояснивши,  що дійсно відповідач брав в борг у позивача вказану суму грошей і до теперішнього часу не повернув.

Відповідачем також було надано до суду завірену нотаріусом заяву,  в якій вказує,  що з позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором займу згоден,  а також просив справу слухати за його відсутністю.

Відповідно зі  ст.  174 ч. 4 ЦПК України,  у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законним підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд,  заслухавши пояснення представника позивача,  перевіривши матеріали справи,  задовольняє позовні вимоги позивача частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з розписки від 07 жовтня 2006 року,  ОСОБА_2,  який проживає за адресою: АДРЕСА_1,  взяв у борг 30 000 доларів США у ОСОБА_1,  і зобов'язувався повернути отримані гроші в строк до 01 січня 2007 року (а.с.  5).

Також,  відповідно з розпискою від 07 жовтня 2006 року ОСОБА_2,  який проживає,  взяв у борг 2 000 доларів США у ОСОБА_1,  і зобов'язувався повернути отримані гроші в строк до 01 січня 2007 року (а.с.  6).

Таким чином загальна сума позики склала 32 000 доларів США.

До теперішнього часу відповідач взяті в борг грошові кошти позивачу не повернув,  він виконання своїх обов'язків за договором позики ухиляється.

Згідно зі  ст.  255 ЦК України,  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог  ст.  526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

Згідно зі  ст.  1047 ч. 2 ЦК України,  на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,  який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі  ст.  1046 ЦК України,  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей,  визначених родовими ознаками.

Враховуючи те,  що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики,  умовою якого було повернення позичальником грошової суми до 01 січня 2007 року,  у встановлений строк відповідач свої зобов'язання не виконав,  від повернення грошових коштів ухиляється,  суд задовольняє позовні вимоги позивача і стягує з відповідача на користь позивача грошову суму в розмірі 161 600 гривень,  що еквівалентно 32 000 доларів США.

Відповідно до вимог  ст.  88 ч. 1 ЦПК України,  стороні,  на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з квитанцій № 80078252 та № 80078258,  судові витрати позивача у вигляді сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у загальному розмірі складають 1 640 гривень (а.с.  2-3). Тому суд також стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 640 гривень.

Керуючись  ст.  ст.  10,  11,  88,  174,  209,  214,  215 ЦПК України,   ст.  ст.  255,  1046,  1047,  1050 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 161 600 (сто шістдесят одну тисячу шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 640 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.