06.09.2011Справа №2-а-2117/11 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м       У к р а ї н и

(в порядку скороченого провадження)

06 вересня 2011 р.                                                                                м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі судді Демінської О.І., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Нова Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новоодеському району Миколаївської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу по Закону України "Про соціальний захист дітей війни, зобов’язання до вчинення дій, стягнення витрат на правову допомогу

В С Т А Н О В И В :

23 серпня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області про визнання неправомірними дій  щодо нарахування та виплати  щомісячної державної соціальної допомоги, зобов’язання відповідача до нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 01.01.2008 р та зобов’язати виплачувати її надалі, посилаючись на невідповідність дій відповідача  вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

25.08.2011 року ухвалою судді за адміністративним позовом позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду із адміністративним позовом –з 23 лютого 2011 р. було відкрито скорочене провадження.

У своїх запереченнях на позов відповідач, посилаючись на те, що реалізація вказаного права позивача залежить від фінансових можливостей держави та розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не застосовується для розрахунку вказаного підвищення, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.   

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Позивач отримує пенсію за віком у УПФУ у Новоодеського району з постановленням на пільговий облік до УПСЗН за статусом «Дитина війни».

Проти зазначеного факту відповідач не заперечує, а тому суд вважає його доведеним, та таким, що не викликають сумніву щодо достовірності та добровільності визнання.   

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року (далі Закон №2195-ІV), який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком і позивач, як дитина війни мав і має право на таке підвищення пенсії.   

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Також, в ст.7 цього Закону зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом,   здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України  , а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В силу ст. 15 положення “Про Пенсійний Фонд України”, обов’язок  по нарахуванню доплати до пенсії позивача, покладено на управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області, тобто на відповідача.

У 2010 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась та підлягала застосуванню.

У 2011 році зазначена норма діяла до 18.06.2011 року, доки не набрав чинності п.4 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України»на 2011 рік № 2857-17 зі змінами та доповненнями, внесеними законом України від 14.06.2011 року № 3491 –VI, що набрав чинності 19.06.2011 року, який встановлює, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-15»застосовуються  у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Проте, відповідачем вказана вимога Закону належним чином не виконувалась. Виплати позивачу проводились у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 про «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Встановлені в судовому засіданні обставини дають підставу суду зробити висновок про те, що право позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було обмежено відповідачем, який незаконно не здійснив відповідний перерахунок та виплату пенсії у відповідності до зазначеної норми Закону без належних для цього правових підстав і в період  з 23.02.2011 року по 18.06.2011 року, в межах строку звернення до суду, підлягає захисту в суді.

Суд не бере до уваги твердження відповідача як на підставу у відмові в задоволенні заявлених вимог посилання на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком»ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується до визначення пенсії, що призначаються виключно за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи виплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, тому, що чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни порушене і підлягає відновленню в межах шестимісячного строку звернення до суду  шляхом визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язанням перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах строку за період часу з 23.02.2011 року по 18.06.2011 року  з урахуванням вже виплачених сум соціальної допомоги.    

Крім того, право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” визнаються протиправними, відповідача має бути зобов’язано провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“ за період з 23.02.2010 року по 18.06.2011 року з урахуванням вже виплачених сум соціальної допомоги.

Крім того, відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, не можливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення на його користь коштів затрачених на правову допомогу.

У підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивачем надана квитанція про оплату 300 грн. за консультативно-правові послуги при складанні адміністративного позову, довідка про проведену роботу та акт прийому-передачі послуг.

Постановою КМУ № 590 від 27.04.2006 року визначено, що граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Суду не надано доказів  фактичних витрат робочого часу фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративній справі. За таких обставин суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 300 грн. Окрім того, консультаційні послуги, отримані позивачем, які перелічені в акті прийому-передачі, не є судовими витратами по справі.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1,3 ст. 94 КАС   України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 12, 99, 183-2, ч. 1 ст. 256 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новоодеському району Миколаївської області про визнання дій неправомірними і зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу по Закону України "Про соціальний захист дітей війни" задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо нарахування та виплат ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену щомісячну державну  соціальну допомогу до її пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 23.02.2011 року по 18.06.2011 року включно з урахуванням вже нарахованих та виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 –1 грн. 70 коп., понесених під час звернення до суду витрат по оплаті судового збору.   

Постанова в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                              (підпис)                              О.І. Демінська