Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________          Справа  № 2-а-3658/11

Номер рядка звіту 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.10.2011                                                                                               м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суд Закарпатської області Рішко Г.І., розглянувши відповідно ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження  адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до Виноградівського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної соціальної допомоги дітям війни.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІУ (надалі Закон України № 2195-ІУ) належить до соціальної категорії «Дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-ІУ з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. Йому така допомога йому не виплачувалася в належному розмірі, в той час як Рішенням Конституційного Суду України були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України», якими було зупинено норми Закону України № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни". Тому позивач просить стягнути з відповідача -недопечені суми щомісячної соціальної " допомоги дітям" війни за період 20.12.2010 року по 20.06.2011 року, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суддя приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, відтак суддя у відповідності до ч.4 ст. 183-2 КАС України розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача не подав до суду письмове заперечення на позовні вимоги позивача або заяву про визнання позову.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судця приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка є «дитиною війни» в розумінні статті 1 Закону України № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-ІУ позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішеннями конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10- рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі статті Закону України "Про Державний бюджет ", які зупиняли норми Закону України № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суддя вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.

Згідно ч.І ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. При розгляді справи "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідно зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, 19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким Прикінцеві положення Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”доповнено пунктом 4. За змістом вказаного пункту  у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Порядок нарахування та виплати і розміри підвищення, передбаченого ст.6 Закону встановлено у Постанові КМУ від 06.07.2011 року №745. Згідно п.6 Постанови дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні. Вказана Постанова набрала чинності 23.07.2011 року.Отже, суд приходить до висновку, що починаючи із 23 липня 2011 року у вказаних правовідносинах не підлягає застосуванню стаття 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”в частині порядку та розмірів підвищення до пенсії.

В зв’язку з цим дії відповідача, у виплаті позивачу підвищення до пенсії у фіксованому розмірі по 49,8 гривні після 23.07.2011року є правомірними, а відтак вимоги позову в цій частині не ґрунтуються на Законі і в задоволенні таких слід відмовити.

Позивачка звернулася до суду 23.09.2011 року а просить провести підвищення до пенсії з 01.03.2011 року. Виходячи із шестимісячного строку звернення до суду виплати позивачці необхідно проводити з 23.03.2011 року по 22.07.2011 року, а в решті позову відмовити.

Із змісту адміністративного позову вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких встановлених обставин, суддя, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення. На підставі викладеного, керуючись 22,64,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 2,7,8,9,10,11,71,94,99,100,122,160- 163,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»–  задовольнити частково.  

          Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 як  дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 23.03.2011 року по 22.07.2011 р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23.03.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням  ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Стягнути із управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області, на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати по справі : 3-40 грн. держмита.

Копії постанови не пізніше наступного дня направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому  провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           Г. І. Рішко