ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
03.10.2011Справа №5002-34/3076-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго"
(95620, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
до відповідача Кримського республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон"
(95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 3)
третя особа Дочірнє підприємство «Житлово – комунальна контора»
Відкритого акціонерного товариства «Кримбуд»
(95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Житкова, 76).
про стягнення 1 056 257,44 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю № 490-Д від 30.05.2011р.; ОСОБА_2 за довіреністю № 325-Д від 22.04.2011р.;
від відповідача – ОСОБА_3 за довіреністю б/н.;
від третьої особи – ОСОБА_4 за довіреністю № 10 від 01.07.2011р.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до господарського суду АР Крим з позовом та просить стягнути з відповідача – Кримського республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" 1 056257,44 грн., у т.ч. 948151,94 грн., 71852,62 грн. збитків від інфляції, 26 181,6 грн. процентів, 10071,32грн пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за додатковою угодою №3/1202 від 17.09.2009р. до договору №1647 від 14.04.2005р. в частині погашення заборгованості за спожиту електричну енергію відповідно до узгодженого графіку; зобов’язань за договором №1647 від 14.04.2005р. в частині оплати спожитої електричної енергії за період з 20.9.2009р по 01.07.2011р. в установлені договором розмірі та строки; зобов’язань з оплати спожитої електричної енергії за період з 16.12.2008р. по 01.07.2011р., яка поставлялась до будинків, переданих відповідачу на баланс (т.1 а.с. 3-6).
До розгляду по суті заявлених позовних вимог, позивач зменшив розмір заявлених ним вимог та просить стягнути з відповідача – Кримського республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" 1 045 546,13 грн., у т.ч. 948 151,94 грн. основної заборгованості, 70 388,55 грн. збитків від інфляції, 20 102,52 грн. процентів, 6 903,12грн. пені (т.2 а.с.117).
Відповідач у справі – Кримське республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" у письмовому відзиві на позов наявність у нього зобов’язань перед позивачем визнав частково. При цьому, відповідач вважає, що не є зобов’язаною особою в частині оплати електричної енергії, яка постачається в будинки, які передані відповідно до постанови Ради Міністрів АР Крим від 23.09.2008р. №491. (т.2 а.с.99).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.08.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Дочірнє підприємство «Житлово – комунальна контора» Відкритого акціонерного товариства «Кримбуд» (т.2 а.с. 135-136).
Третя особа – ДП «Житлово-комунальна контора» ВАТ «Кримбуд» у письмовому поясненні на позов зазначила, що згідно актів приймання-передачі будинки по вул.Семашко, 13/6, Кржижановського, 30/2, Кржижановського,10, Г.Захарова, 9/2 передані у повне господарське відання відповідачу (т.3 а.с.13).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення заявлених вимог); представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві; третя особа підтримала надані пояснення.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
14.04.2005р. між сторонами у справі - Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (правонаступником якого є ПАТ “Крименерго”) в особі заступника начальника Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» ОСОБА_5, який діяв за довіреністю № 250-Д від 07.04.2005р., та Житлово-комунальним підприємством «Побутфон» (правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон", п.1.1 статуту; т.2 а.с.106, зворот) укладено договір № 1647 постачання електричної енергії (т. 1, а.с. 15-18, далі – договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Враховуючи, що вищевказаний договір від імені позивача у справі – ВАТ «Крименерго» укладений заступником начальника Сімферопольської міської електричної мережі ОСОБА_5 на підставі довіреності, яка видана позивачем, такий договір є підставою для набуття прав та обов’язків безпосередньо позивачем у справі; повноваження вказаної особи діяти від імені позивача у даній справі не оспорюються.
Так, в силу ст. 239 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є видом правочину), вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За умовами договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачу) електричну енергію, а споживач – оплатити її вартість в порядку та строки, передбачені договором та додатками до договору (п. 1 договору).
Договором встановлено, що він діє до 31.12.2005р. Також, сторони дійшли згоди щодо продовження такого договору на наступні роки, у разі якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить про свої наміри розірвати договір або переглянути його умови (п. 9.5. договору).
Оскільки сторонами не надано доказів направлення іншій стороні заяви про розірвання такого договору, суд дійшов висновку про те, що умовами відповідного договору регулювались відносини сторін з поставки електричної енергії у спірний період.
Згідно п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електромереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У випадку порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно установки та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно Методики розрахунку обсягу електричної енергії, недорахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою ПКЕЕ, затвердженої відповідною постановою НКРЕ України.
Перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірки між споживачем та постачальником, який споживач зобов’язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду (п. 7.2. договору).
Як встановлено судом, позивач виконував зобов’язання за договором, а саме здійснював поставку електроенергії у спірний період. При цьому, як стверджує позивач, відповідачем частково не виконано зобов’язання по оплаті поставленої електроенергії. Так, як зазначає позивач, станом на 04.09.2009р. у відповідача виникла заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 716 732,30 грн.
17.09.2009р. сторонами у справі укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої споживач взяв на себе зобов’язання оплатити енергопостачальній організації заборгованість за використану електроенергію у сумі 715 732,30 грн. до 20 числа щомісяця за період з вересня 2009 року по серпень 2012 року згідно з відповідним графіком (т.1, а.с. 20).
Так, відповідною додатковою угодою сторонами, за взаємною згодою змінено строк виконання зобов’язання з оплати поставленої станом на 04.09.2009р. електричної енергії шляхом встановлення нового строку та порядку оплати, що не суперечить чинному законодавству, яке дозволяє сторонам регулювати свої відносини на власний розсуд у межах, встановлених законом.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем не своєчасно та не в повному обсязі виконувались обов’язки за додатковою угодою, у зв’язку з чим у період з 20.09.2009р. по 20.06.2011р. виникла заборгованість у сумі 347 615,65 грн.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, за змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Додатковою угодою визначено, що відповідні частини заборгованості, визначені графіком, підлягають перерахуванню до 20 числа щомісячно.
Оскільки відповідачем, що ним не спростовано під час розгляду даної справи по суті, допущено порушення строку виконання зобов’язання з оплати електричної енергії, який встановлений відповідним графіком додаткової угоди, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 347 615,65 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у відповідній частині у повному обсязі. При цьому, розмір відповідної заборгованості підтверджений відповідачем при проведенні звірки, за результатами якої складено акт (т.3 а.с.2).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, заявлені вимоги в частині стягнення процентів та збитків від інфляції, нарахованих на суму заборгованості по додатковій угоді підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, а саме: 8 445,21грн. процентів, 25 410,78грн. збитків від інфляції.
В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Додатковою угодою від 17.09.2009р. сторонами встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за весь час прострочення.
Пеня позивачем нарахована у відповідності з її розміром, встановленим додатковою угодою та з урахуванням обмежень у нарахуванні пені, визначених ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Таким чином, є обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 2708,88грн. пені.
Крім того, як встановлено судом і не спростовано відповідачем у даній справі, за умовами вищевказаного договору, позивачем здійснювалась поставка електричної енергії на об’єкти відповідача у період з 20.09.2009р. по 01.07.2011р., тобто після укладення відповідної додаткової угоди.
Обсяг поставленої у відповідний період електричної енергії підтверджений позивачем, долученими до матеріалів справи актами про обсяги спожитої електричної енергії, складання яких передбачено п.3 додатку 4.2 до відповідного договору, який встановлює обов’язок відповідача самостійно зняти показники лічильників та оформити відповідний акт
При цьому, як вказує позивач, і відповідні його твердження не спростовані відповідачем шляхом надання доказів оплати, поставлена у відповідний період електрична енергія відповідачем оплачена не у повному обсязі, заборгованість на момент розгляду даної справи становить 473 517,23 грн. Зазначений розмір заборгованості підтверджений відповідачем у акті звірки розрахунків, яка проведена на пропозицію суду (т.3 а.с.3-8)
Зважаючи на те, що строк виконання відповідного зобов’язання настав і воно не було виконано, заявлені вимоги в частині стягнення 473 517,23грн. основної заборгованості є мотивованими і такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання зобов’язань з оплати поставленої електричної енергії, встановлених таким договором (п.5 додатку №4.2 до відповідного договору), є обґрунтованими вимоги позивача про застосування до відповідача відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України, у вигляді сплати процентів та збитків від інфляції.
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем на пропозицію суду проведено перерахунок відповідних нарахувань, а саме відповідно до строків виконання зобов’язання, встановлених вищевказаним додатком до договору (до 21 числа наступного місяця), що стало причиною подання позивачем заяви про зменшення заявлених вимог.
Враховуючи, що повторно наданий розрахунок є вірним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 657,31грн. процентів, 32 046,13грн. збитків від інфляції.
В силу п. 4.2.1. договору, сторонами встановлена відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення такого платежу. Аналогічна відповідальність за порушення строків оплати передбачена п. 8 додатку 4.2. до договору.
Пеня позивачем нарахована виходячи з розміру, встановленого вищевказаним договором, зважаючи на строки виконання зобов’язання, встановлені договором та з урахуванням обмежень у нарахуванні пені, визначених ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 4 194,24грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 821132,88 грн. (473 517,23+347615,65) основної заборгованості, 57456,91 грн. (32 046,13+25 410,74) збитків від інфляції, 20102,52 грн. (11657,31+8445,21) процентів, 6903,12 грн. (4194,24+2708,88) пені.
Крім того, у даній справі заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 127 019,06грн., яка поставлялась у будинки, передані відповідачу, та збитків від інфляції, які нараховані за невиконання відповідного зобов’язання, у розмірі 12 931,64грн.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, т.2 а.с.117).
Суд вважає заявлені вимоги необгрунтованими, враховуючи наступне.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог, встановлено, що постановою Ради Міністрів АР Крим «Про передачу гуртожитків в сферу управління Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим» від 23.09.2008р. №491, вирішено передати з сфери управління Фонду майна АР Крим в сферу управління Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим гуртожитки, які перебувають на балансі ВАТ «Кримбуд», однак, які не увійшли до його статутного фонду.
Відповідно до вказаної постанови підлягали передачі будинки, розташовані у м. Сімферополі, а саме: по вул.Міллера, 54, 56,58,60,62; вул. Сизасу, 8; вул Сочинський, 4: вул. Руській, 38-а, 103-б; вул. Г. Захарова, 9/2, 9/3; вул. 1-й Кінної Армії, 17-а 23,25; пр. Перемоги, 214-а; вул. Кржижанівського, 30/2, 10; вул. Семашка, 13/6 (т.1 а.с.25-26).
На виконання вказаної постанови та наказу Міністерства житлово-комунального господарства від 30.09.2008р. №52 «Про передачі гуртожитків ЖКП «Побутфон», відповідні будинки за актами прийому-передачі від 01.12.2008р. передані відповідачу у справі – КРП «Житлово-комунальне підприємство «Побутфон» (т.1 а.с.28-45).
При цьому, постачання електроенергії у відповідні будинки здійснювалась за умовами договору №949 від 19.12.1997р., який укладено між Державною енергетичною енергокомпанією «Крименерго», правонаступником якої є позивач у справі, та третьою особою у справі.
Як пояснила третя особа, відповідний договір не розірвано в установленому порядку, що не заперечувалось і позивачем під час розгляду відповідної справи.
Відповідний договір (№949) є підставою для виникнення у позивача зобов’язання поставляти електричну енергію на узгоджені сторонами об’єкти та зустрічного зобов’язання третьої особи – оплачувати електричну енергію у порядку та строки, визначені таким договором.
Поряд з цим, як вказує відповідач, у договір, на підставі якого йому здійснюється постачання електричної енергії позивачем, зміни до переліку об’єктів, на які здійснюється постачання електричної енергії, у зв’язку з передачею будинків, не вносились.
Нового договору щодо поставки електричної енергії у передані будинки сторони не укладали.
Так, відповідачем надано копію звернення, відповідно до якого він звертався до позивача щодо надання дозволу на підключення зазначених будинків (т.3 а.с.10), між тим, позивач, відповідно до його відповіді від 21.02.2011р. №ЄУ-М-306-80 повідомив про необхідність укладення договору на освітлення та встановлення приладів обліку (т.3 а.с.11). При цьому, як повідомив відповідач, процедура укладення договору триває.
Також, відповідачем надано лист ВАТ «Крименерго» від 29.06.2011р. №К-454/2 у якому сам позивач підтвердив про те, що відповідний договір сторонами не укладено, а договір на поставку електричної енергії на відповідні об’єкти, укладений ним з третьою особою, не розірвано (т.3 а.с.12).
Розглядаючи спір у даній справі, судом, крім зазначеного, встановлено, що позивач рахунків щодо оплати спожитої електричної енергії, що постачається у передані будинки, відповідачу не виставляв; з вимогою про оплату за поставлену електричну енергію до відповідача не звертався (лише виставлені рахунки щодо оплати процентів, пені та збитків від інфляції (т.2 а.с.23-24). Більш того, як свідчать матеріали справи, рахунки на відпущену електричну енергію виставляються третій особі (т.2 а.с.113), що не заперечував і позивач.
Отже, позивач не довів існування жодного юридичного факту в силу якого у відповідача виникло зобов’язання з оплати поставленої у відповідні будинки електричної енергії та настання строку виконання відповідного зобов’язання .
Крім того, слід зазначити, що заявляючи відповідні вимоги (щодо стягнення заборгованості за електроенергію, поставлену у передані будинки) позивач, в обгрунтування заявлених вимог (підстави позову), посилався на порушення відповідачем строку виконання зобов’язання встановленого умовами договору №1647 та додатків до нього. Разом з тим, як встановлено, умови відповідного договору не розповсюджують свою дію на спірні відносини сторін щодо постачання електроенергії у вказані будинки і умови щодо виконання зобов’язань з оплати за таким договором не можна розповсюдити на відносини сторін, що виникли і є предметом спору.
Також, як встановлено, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.07.2009р. у справі №2-а-4677/09/1 визнано протиправними та скасовані:
- постанова Ради Міністрів АР Крим № 491 від 23.09.2008р. в частині передачі житлового дев’ятиквартирного домоволодіння по вул. Ген. Захарова, 9/2 м. Сімферополя в якості «гуртожитку» до сфери управління Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим та на баланс, повне господарське відання КРП "ЖКП "Побутфон";
- наказ Міністерства житлово-комунального господарства №52 від 30.09.2008р. «Про передачу гуртожитків КРП «Побутфон» в частині передачі житлового дев’ятиквартирного домоволодіння по вул. Ген. Захарова, 9/2 м. Сімферополя в якості «гуртожитку» до сфери управління Міністерства житлово-комунального господарства АР «Крим та на баланс, повне господарське відання КРП «ЖКП «Побутфон» (т.2 а.с.101-103).
Не заслуговують на увагу і доводу позивача, викладені у наданих поясненнях, про те, що рішенням господарського суду АР Крим від 08.12.2010р., яке набрало законної сили, у справі № 2-22/5258-2009, встановлено, що КРП "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" як балансоутримувач та обслуговуюча організація зазначених об’єктів має сплачувати вартість спожитої електроенергії, що поставляється в такі будинки.
Позивач посилається на приписи ст. 35 ГПК України, та зазначає, що обставини, викладені в рішенні господарського суду АР Крим від 08.12.2010р. по справі № 2-22/5258-2009 не потребують доказуванню знов.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Проте, у справі № 2-22/5258-2009 та у даній справі різний склад сторін (сторонами, згідно ст.21 ГПК України є лише позивач та відповідач),. Так, відповідач у даній справі -КРП «Житлово-комунальне підприємство «Побутфон» не був стороною у справі №2-22/5258-2009, у зв’язку з чим факти, встановлені рішенням у справі № 2-22/5258-2009, не є преюдиційними для даної справі.
Крім того, позивач ототожнює факт з висновком суду, викладеним у відповідному рішенні. Так, фактом, у даному випадку буде передача будинків на баланс відповідача, а висновком – виникнення пов’язаних з таким фактом зобов’язань.
З огляду на викладене, з урахуванням підстав заявленого позову, у задоволенні вимог про стягнення 127 019,06грн. основної заборгованості та 12 931,64грн. збитків від інфляції слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі відповідно: 9 055,95 грн. та 202,34 грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 07.10.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" 821 132,88 грн. заборгованості, 57 456,91 грн. збитків від інфляції, 20 102,52 грн. процентів, 6 903,12 грн. пені, 9 055,95 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 202,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.