КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2011                                                                                           № 6/66

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:             

за участю представників:            

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 19.09.2011);

від відповідача: не з’явився ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Дніпровський ринок”

на рішення                   господарського суду міста Києва від 29.06.2010

у справі №                    6/66 (суддя Ковтун С.А)

за позовом                    Приватного акціонерного товариства „Дніпровський ринок”

до                                   Дніпровської районної у місті Києві ради

про                              визнання переважного права на викуп та визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі                                       № 6/66 позов Закритого акціонерного товариства „Дніпровський ринок” до Дніпровської районної у місті Києві ради про визнання переважного права на викуп та визнання недійсним рішення залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2010 скасовано заходи забезпечення позову у даній справі, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва                                            від 27.01.2010.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство „Дніпровський ринок” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Після надходження апеляційної скарги разом із справою до Київського апеляційного господарського суду, Закритим акціонерним товариством „Дніпровський ринок” подано „доповнення до апеляційної скарги”, в якому останнім ставилося питання про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 29.06.2010, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті у даній справі ухвалою господарського суду міста Києва              від 27.01.2010.  Заява мотивована тим, що ухвала про скасування забезпечення позову не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення, у зв’язку з чим підлягає перегляду та скасуванню разом з прийнятим у даній справі рішенням.

Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання скаржника про доповнення до апеляційної скарги, оскільки Приватне акціонерне товариство „Дніпровський ринок” з окремою апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2010 не звертається, в той час як нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку окремого процесуального документа шляхом подання відповідного клопотання в межах апеляційного провадження щодо перегляду прийнятого у даній справі рішення.

Під час апеляційного провадження Закрите акціонерне товариство „Дніпровський ринок” згідно поданої до канцелярії Київського апеляційного господарського суду 27.09.2011 заяви сформулювало вимоги апеляційної скарги в наступній остаточній редакції: рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі № 6/66 скасувати, провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при вирішенні спору не надано належної правової оцінки доказам наявності у нього приоритетного права на викуп орендованого комунального майна у зв’язку зі здійсненням за рахунок власних коштів                  за згодою орендодавця невідокремленого поліпшення вартістю не менше 25 % залишкової вартості будівлі. У  скарзі також йдеться про необхідність призначення та проведення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи з метою встановлення наявності підстав виникнення у скаржника права на викуп приміщення, навколо якого склалися спірні відносини сторін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Приватного акціонерного товариства „Дніпровський ринок” підтримав апеляційну скаргу в редакції заяви, поданої 27.09.2011, просив рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі                     № 6/66 скасувати, провадження у справі припинити.

Дніпровська районна у місті Києві рада звернулась з клопотанням про розгляд справи без участі її представника.  

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Закритим акціонерним товариством „Дніпровський ринок”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Дніпровський ринок” (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов до Дніпровської районної у місті Києві ради (далі по тексту – відповідач) про визнання переважного права на викуп нежилого приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 19, літера „А”, про визнання недійсним рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 29.08.2009 № 402 в частині позиції 70 підпункту 1.5 пункту 1.

Позов мотивовано виникненням у позивача переважного права на позаконкурсну приватизацію спірного приміщення шляхом його викупу у відповідності з пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України               „Про державну програму приватизації” від 18.05.2000 № 1723-ІІІ.

Залишаючи позов без задоволення, місцевий господарський суд встановив,                         що 31.12.1997 Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Дніпровський ринок» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства «Дніпровський ринок», відповідно до пункту 1.1 якого позивач прийняв у строкове платне володіння цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Дніпровський ринок», (загальна площа земельної ділянки становить 33 103,86 кв. м, в тому числі земельна ділянка по бульвару Перова, 19 –25 918,09 кв. м, земельна ділянка по вулиці Попудренко – 2 271, 51 кв. м.), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки (додаток № 2) та передаточного балансу (додаток № 3).

У відповідь на лист позивача від 31.03.2009 відповідач листом від 22.04.2009 повідомив його про відсутність заперечень щодо реконструкції приміщення ринку по бульвару Перова, 19, за умови вирішення питання у відповідності з Правилами забудови міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 р. № 11/2587.

29.08.2009 Дніпровською районною у місті Києві радою прийнято рішення № 402 «Про внесення змін та доповнень до рішення Дніпровський районної у місті Києві ради від 26.06.2008 р. № 239 «Про затвердження переліку об’єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках», згідно позиції 70 підпункту 1.5 пункту 1 якого до переліку об’єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках, включено нежиле приміщення за адресою: бульвар Перова, 19, літера А, площею 2984 кв. м та визначено спосіб продажу цього приміщення – аукціон.

Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд вставновив, що поліпшення орендованого позивачем майна мало місце внаслідок його неправомірних дій, що виразилися у проведенні реконструкції  нежилого приміщення за адресою: бульвар Перова, 19, літера «А»,  без отримання відповідного дозволу у порядку, визначеному Законом України «Про планування та забудову територій» та Правилами забудови міста Києва. Відповідні дії позивач, за переконанням місцевого господарського суду, унеможливлюють застосування до спірних правовідносин сторін застосування правових наслідків, передбачених пунктом 51 розділу 9 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації».

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів                          і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади      і приймати від її імені рішення. При цьому під комунальною власністю розуміється право територіальної громади володіти, доцільно, економічно, ефективно користуватися                       і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй,                                    як безпосередньо, так і через місцевого самоврядування.

Згідно статті 60 названого Закону власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджується належним йому майном.

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб (статті 1 Закону України „Про приватизацію державного майна”).

Застосування переважно конкурентних способів приватизації, в силу статті 2 Закону України „Про приватизацію державного майна”, є одним з принципів приватизації.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлює Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (далі по тексту - Закон).

До об'єктів малої приватизації також відноситься окреме індивідуально визначене майно (частина 1 статті 2 Закону).

Порядок визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації, регламентовано статтею 7 Закону.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону включення об'єктів малої приватизації до переліків об'єктів, що підлягають приватизації, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Затвердження за поданням органів приватизації переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу, покладено на місцеві Ради                                      (частина 1 статті 7 Закону).

Офіційне тлумачення частини першої, третьої та п'ятої статті 7 Закону дано рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 у справі  № 14-рп/2000.

Зокрема, положення частини першої, третьої статті 7 Закону України                                      „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств                                 (малу приватизацію)” та іншими законами.

Положення частини 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності  встановлених  цим  Законом   підстав  для  відмови у  приватизації, включити    конкретне    підприємство    до    переліку    об'єктів, що    підлягають приватизації  у   встановлений  спосіб,                       або   прийняти  рішення   про   відмову   в приватизації.

Включення підприємства до іншого, ніж пропонує покупець, переліку об'єктів приватизації не може розглядатися як відмова у приватизації.

Таким чином, як зазначено у вказаному рішенні Конституційного Суду України, положення статті 7 Закону зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця,                   проте  не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта,                   якщо інше не передбачено законом.

За змістом оскарженого рішення відповідача спірне приміщення вилучено з переліку об’єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, та включено до переліку об’єктів, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що приймаючи оскаржене рішення відповідач діяв у межах чинного законодавства.

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Позивачем не доведено виникнення у нього права приватизувати спірне приміщення шляхом викупу.

Приватизація орендованого майна шляхом викупу може мати місце за умови здійснення орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна, що передбачено пунктом 51 розділу 9 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації».

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані достатні докази здійснення ним за рахунок власних коштів за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна.

Аудиторський звіт ТОВ „Аудиторська фірма „Євроаудит” про достовірність бухгалтерської звітності ЗАТ „Дніпровський ринок” станом на 30.09.2009 не має сили належного доказу у даній справі, оскільки колегія суддів надає перевагу  висновку призначеної та проведеної у даній справі згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2010 будівельно-технічної експертизи від 18.07.2011                  № 7267/7268/10-15, згідно якого на проведення експертизи не надані в необхідному об’ємі документи, потрібні для проведення ідентифікації невід’ємних поліпшень та визначення їх вартості.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами                 є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного                            чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.                                    Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести                як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину,                      що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність                              на передбачених законом підставах.

Всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги заявлено без надання переконливих та достатніх доказів невідповідності законодавству оскарженого рішення та порушення ними прав чи законних інтересів позивача.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Колегія суддів вважає помилковою позицію скаржника про необхідність припинення провадження у даній справі у зв’язку з прийняттям Дніпровським районним судом міста Києва постанови від 23.11.2010 у справі № 2-а-663/10, якою позов Закритого акціонерного товариства „Дніпровський ринок” до Дніпровської районної у місті Києві ради задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 29.08.2009 № 402 в частині позиції 70 підпункту 1.5 пункту 1.                                                            У цьому зв’язку заслуговує на увагу та обставина, що зазначена постанова від 23.11.2010 прийнята Дніпровським районним судом міста Києва після оголошення господарським судом міста Києва рішення у даній справі від 29.06.2010. Між тим, пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони проведення аукціону з продажу спірного приміщення згідно позиції 70 підпункту 1.5 пункту 1 рішення Дніпровської районної у місті Києві ради              від 29.08.2009 № 402, оскільки оскаржене рішення вважалося зупиненим з одночасним зверненням позивача до суду на підставі частини другої статті 144 Конституції України.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі                                       № 6/66 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Дніпровський ринок” –  без задоволення.

2.          Справу № 6/66 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.10.11 (відправлено)