КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2011 № 4/160
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 30.05.2011р.;
відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 01.07.2011р.;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київблагоустрій” Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 07.07.2011р.
у справі № 4/160 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Група Толді”
до Комунального підприємства „Київблагоустрій” Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 36 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Група Толді” (далі – позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Київблагоустрій” Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – відповідач) 36 000 грн., сплачених позивачем згідно з платіжним дорученням №51 від 28.04.2010р. на підставі виставленого відповідачем рахунку №2010050780 від 20.04.2010р. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України та ст. ст. 207, 638 Цивільного кодексу України.
Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. у справі №4/160 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 36 000 грн. 00 коп. основного боргу, 3 000 грн. 00 коп. юридичних витрат на ведення справи, 390 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. у справі № 4/160 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:
- 28.04.2010р. позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 36 000,00 грн., зазначивши в графі «призначення платежу» платіжного доручення №51 від 28.04.2010р. - оплата за підготовку пакету документації згідно рахунку №2010050780 від 20.04.2010р. Тобто, в розумінні ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України позивач одержав від відповідача пропозицію укласти договір (оферту) та сплатив відповідну суму грошей, що свідчить про його бажання укласти договір і ця дія відповідно є акцептом, тобто прийняттям пропозиції відповідача;
- відповідачем були проведені роботи із дослідження наданого позивачем пакету документів, виїзд фахівця (ОСОБА_3) на об'єкт по АДРЕСА_1, проведено обстеження об'єкта, складено відповідний акт, а також надано лист погоджень до ордеру, щодо погодження проведення робіт з перепланування в РДА та ЖЕКу;
- висновок місцевого господарського суду про те, що позивач звернувся до відповідача для отримання планового ордеру є помилковим, оскільки предметом укладеного договору №2010050780 на виконання робіт/надання послуг є саме підготовка повного пакету документації (проекти документів), необхідної для оформлення позивачем по справі ордеру на право тимчасового порушення існуючого благоустрою при виконанні робіт з перепланування нежилих приміщень по АДРЕСА_1. Тобто, названий договір передбачав лише підготовку пакету документів, а не безпосереднє отримання ордеру.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2011р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Остапенко О.М.
14.09.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 14.09.2011р.
В судове засідання 14.09.2011р. представники сторін не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.10.2011р.
В судовому засіданні 05.10.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. у справі № 4/160 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні 05.10.2011р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Позивач звернувся до Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва (лист №12 від 19.04.2010р.), в якому просив видати йому плановий ордер на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з виконанням будівельних робіт по переплануванню нежилих приміщень (групи приміщень №48) (в літ А), загальною площею 76,70 кв. м., в житловому будинку АДРЕСА_1 з переобладнанням віконного отвору у дверний отвір. Зазначені нежилі приміщення належать позивачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.04.2007р., посвідченого приватним нотаріусом, зареєстрованого у реєстрі за №1770 та реєстраційного посвідчення №035297 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна від 19.04.2007р.
20.04.2010р. відповідач виставив позивачу до сплати рахунок №2010050780 за договором №2010050780 від 20.04.2010р. на суму 36 000,00 грн. (копії названих документів наявні в матеріалах справи).
28.04.2010р. позивач перерахував відповідачу 36 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 28.04.2010р., зазначивши в графі «призначення платежу», що вказані кошти є оплатою за підготовку пакету документації згідно з рахунком №2010050780 від 20.04.2010р.
29.04.2010р. Головне управління контролю за благоустроєм м. Києва відмовило позивачу у видачі дозволу (ордера) (лист №043-3937 від 29.04.2010р.).
Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені грошові кошти в розмірі 36 000,00 грн., посилаючись на відмову Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва у видачі дозволу (ордера) та не укладення між сторонами договору на виконання робіт/надання послуг №2010050780 від 20.04.2010р. (листи №21 від 21.05.2010р., №24 від 05.10.2010р.).
Відповідач відмовив позивачу в поверненні грошових коштів, зазначивши про відсутність підстав для цього, оскільки відповідачем в повному обсязі виконані зобов'язання за договором №2010050780 від 20.04.2010р., тобто виготовлено пакет документів, необхідних для оформлення ордерів. Натомість позивачу було відмовлено у видачі дозволу (ордера) у зв’язку з неподанням повного пакету документів, який включає в себе й інші документи, окрім тих, що були виготовлені відповідачем.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку повернути грошові кошти, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, обґрунтовуючи свої вимоги нормами ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України та ст. ст. 207, 638 Цивільного кодексу України.
Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно та документально підтвердженими. При цьому, суд наголосив на наступному:
- між сторонами юридично не визначено будь-яких правовідносин, за якими б Відповідач мав права та зобов'язаний був нести обов'язки, а також не були визначені чіткі строки виконання взаємних зобов'язань;
- суду не надано доказів підписання договору від 20.04.2010р. №2010050780, в матеріалах справи міститься текст зазначеного договору без підписів сторін уповноваженими особами;
- будь-які договірні відносини щодо виконання робіт/надання послуг не можуть існувати лише на підставі рахунку, а твердження відповідача про виконання своїх зобов'язань по договору є безпідставними, оскільки ним не надано жодних доказів такого виконання;
- відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на дату виникнення спору), отримання будь-яких інших дозволів, у тому числі ордерів на порушення благоустрою, крім дозволу на виконання будівельних робіт, жодним нормативним актом не передбачено. У випадку наявності такої позиції в положеннях органів місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування, відповідно до п.7 ст. 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» органи місцевого самоврядування протягом шести місяців з дня набрання чинності змін до відповідних законів повинні були привести свої нормативно-правові акти у відповідність до вимог цього Закону та відповідних законів;
- дозволи на підготовчі роботи та виконання будівельних робіт надаються відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Вимоги органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо отримання будь-яких інших дозволів, у т.ч. ордерів на порушення благоустрою, безпідставні.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені на підставі рахунку, виставленого відповідачем з надані останнім послуги з розробки пакету документації (проекти документів), необхідної для оформлення позивачем по справі ордеру на право тимчасового порушення існуючого благоустрою при виконанні робіт з перепланування нежилих приміщень по АДРЕСА_1.
Оскільки позивачу було відмовлено в наданні відповідного ордеру, він звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти.
Як уже зазначалось вище, свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України та ст. ст. 207, 638 Цивільного кодексу України.
Однак названі норми матеріального права регулюють лише порядок укладання договорів між суб’єктами господарювання, але не визначають підстави для повернення коштів, сплачених в процесі виконання однієї із сторін досягнутої домовленості (надання послуг, виконання робіт, тощо). Вказані обставини взагалі не досліджувались місцевим господарським судом. Відповідач також не зазначав про це ані у відзиві на позов, ані в апеляційній скарзі.
Згідно з вимогами діючого законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
При здійсненні правосуддя судді повинні дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ.
В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звернення до господарського суду зазначених у цій статті юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
В ст. 4 Господарського процесуального кодексу йдеться про вирішення господарським судом спорів на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.
З урахуванням наведеного, господарські суди у вирішенні спорів повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу, за винятком випадків, коли це змінює матеріально-правові підстави позову.
Аналогічна правова позиція наведена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. №01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».
Отже, судом було встановлено, що грошові кошти, стягнення яких є предметом позову у даній справі, перераховані позивачем на користь відповідача на підставі домовленості про виконання відповідачем робіт (наданню послуг) з розробки пакету документації (проекти документів), необхідної для оформлення позивачем по справі ордеру на право тимчасового порушення існуючого благоустрою при виконанні робіт з перепланування нежилих приміщень по АДРЕСА_1.
Належних та допустимих доказів на підтвердження відмови позивача від виконання відповідачем вищезгаданих робіт (послуг) ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду надано не було.
Як вірно зазначає відповідач в своїй апеляційній скарзі, сплата позивачем грошових коштів у сумі 36 000,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку свідчить про прийняття (акцепт) пропозиції відповідача на розробку пакету документації (оферту). До того ж, як в рахунку відповідача, так і в платіжному дорученні №51 від 28.04.2010р. зазначено, що кошти є оплатою саме за підготовку відповідачем пакету документації. Таким чином, кошти були сплачені позивачем на достатній правовій підставі і норми ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України та ст. ст. 207, 638 Цивільного кодексу України, які позивач визначив матеріально-правовими підставами свого позову, не регулюють правовідносини з повернення цих коштів, тобто не визначають підстав та порядок їх повернення.
Суд з власної ініціативи не може застосувати інші правові норми, оскільки внаслідок цього будуть змінені підстави позову, тоді як суд розглядає позов та вирішує спір саме з підстав та в межах вимог, визначених самим позивачем.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги з підстав, визначених у позові, задоволенню не підлягають у зв’язку з їх необґрунтованістю.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги частково підтвердилися під час розгляду даної справи, що свідчить про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. у справі №4/160 підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, але з інших підстав ніж ті, про які зазначав в своїй апеляційній скарзі відповідач.
Зважаючи на відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду (3 000,00 грн. – витрати на юридичні послуги, 390,00 грн. - державне мито, 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу) покладаються на позивача.
У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, витрати за подання останньої покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 97,50 грн. на позивача, та 97,50 грн. на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київблагоустрій” Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. у справі №4/160 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Толді» (04060, м. Київ, вул. Щусева, 7, кв. 28, код ЄДРПОУ 34494036) на користь Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,143, код ЄДРПОУ 26199708) 97,50 грн. (дев’яносто сім гривень 50 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №4/160 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
11.10.11 (відправлено)