ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р.                                                            Справа № 5023/7195/11

вх. № 7195/11

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №ЭЛ/УКР - 04/11-2 від 10.08.2011р.;

відповідача - не з"явився; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ 3-я особа < Текст > 

до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська область, смт. Пісочин  3-я особа < Текст > 

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Елемент Лізинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання Договору фінансового лізингу транспортних засобів за №ЭЛ/Хрк - 0281/ДЛ від 06.06.2008р. та про зобов"язання відповідача повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0281/ДЛ  від 06.06.2008р. - Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 51886,91 грн., з яких: 14124,85грн. - заборгованість за лізинговими платежами та 37762,06грн. - заборгованість відповідно Додатковій угоді №3. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення до позовної заяви, які долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 18.10.2011р., не з"явився, свого повноважного представника не направив, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву , не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відповідного поштового відпроавлення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 03.10.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі  відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши доводи позовної заяви,  повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

06.06.2008р. між ТОВ "Елемент Лізинг" (позивач по справі, лізингодавець) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі, лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0281/ДЛ (далі - договір). Згідно п.3 договору позивач придбав у власність предмет лізингу за цим договором  - Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 - та надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, що є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною.

Факт передачі відповідачу у користування предмету лізингу, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 28.06.2008р.

Відповідач на підставі п. 1.1. загальних правил фінансового лізингу, зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до договору та їх невід'ємною частиною.

Згідно з п. 5.1, п.5.2 договору ціна договору формувалась і вказувалась у національній валюті України - гривні з урахуванням відповідного еквіваленту у доларах США по курсу Національного банку України на день підписання договору та складає: 191328,14грн., ПДВ в т.ч, що є еквівалентом 39449,12 дол. США .

Відповідно до п. 5.6. договору , всі платежі за даним договором здійснюються у національній валюті України - гривні з відповідним перерахуванням сум в гривнях, згідно до еквіваленту (дол. США) по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу.

Додатковою угодою №1 від 08.09.2008р. договір фінансового лізингу було доповнено п.5.6.1 , відповідно до якого , в період строку дії договору розмір лізингової плати може збільшуватись за ініціативою лізингодавця , у разі коли курс гривні до долару США , встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00.

Пунктом 3.1.6. додатку № 1 договору лізингу встановлено, що відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.8.2 додатку №1 до договору встановлено, що позивач має право розірвати договір або відмовитись від виконання договору в однобічному порядку, без відшкодування відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі: п.8.2.4. якщо заборгованість відповідача  по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

Згідно п.8.4 додатку № 1 договору лізингу при розірванні договору лізингу з причин, передбачених п.8.2.4. відповідач  зобов'язаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, у тому числі: заборгованість по лізинговим платежам; суми неустойки; збитки, понесені позивачем в результаті такого розірвання договору.

Пунктом 10.7. додатку № 1 договору лізингу встановлено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь - які обставини незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до додаткової угоди №3 , заборгованість по лізинговим платежам та додатковій комісії лізингоотримувача по договору фінансового лізингу станом на 19.10.2010р. складає 64734,99грн.

Згідно п.2 додаткової угоди №3 лізингоотримувач зобов"язаний погасити існуючу заборгованість у розмірі 64734,99грн. за наступним графіком:

до 28.09.2010р. - 5394,58грн.;

до 28.10.2010р. - 5394,58грн.;

до 28.11.2010р. - 5394,58грн.;

до 28.12.2010р. - 5394,58грн.;

до 28.01.2011р. - 5394,58грн.;

до 28.02.2011р. - 5394,58грн.;

до 28.03.2011р. - 5394,58грн.;

до 28.04.2011р. - 5394,58грн.;

до 28.05.2011р. - 5394,58грн.;

до 28.06.2011р. - 5394,58грн.;

до 28.07.2011р. - 5394,58грн.;

до 28.08.2011р. - 5394,58грн.

Статтею 10 додатку № 1 договору лізингу встановлено строк дії договору , а саме пунктом 10.1 передбачено , що набрання чинності договором є дата його підписання та відповідно до п.10.3  закінчення строку лізингу зазначається в графіку лізингових платежів , який є додатком №3 до договору.

Додатковою угодою №2 від 19.10.2010р. до договору сторони продовжили строк лізингу до сорока восьми місяців з дати підписання акта приймання - передачі предмету лізингу в лізинг (28.06.2008р.) та виклали графік лізингових платежів у новій редакції , тобто строк лізингу встановлено до червня 2012р.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

При цьому, позивач у своїй позовній заяві вказує на те , що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів та починаючи з 28.01.2011р. не сплачував лізингові платежі, у зв"язку з чим у  відповідача виникла заборгованість в розмірі 51886,91грн., з яких: 14124,85грн. заборгованості за лізинговими платежами та 37762,06грн. заборгованості відповідно додатковій угоді №3 від 19.10.2010р.,  що і стало підставою  для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224  Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У  відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору  фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на  предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу України, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. 3 статті 285 Господарського кодексу України та умовами договору відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

У відповідності до п.3.1.6 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), відповідач зобов’язався вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів оплачувати лізингові.

Додатковою угодою №1 від 08.09.2008р. договір фінансового лізингу було доповнено п.5.6.1 , відповідно до якого , в період строку дії договору розмір лізингової плати може збільшуватись за ініціативою лізингодавця , у разі коли курс гривні до долару США , встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0281/ДЛ, який був укладений між сторонами 06 червня 2008 року.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов’язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по договору фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0281/ДЛ від 06.06.2008 р. документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 14124,85грн. заборгованості за лізинговими платежами та 37762,06грн. заборгованості відповідно додатковій угоді №3 від 19.10.2010р. , належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягає задоволенню.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач   має   право  відмовитися  від  договору лізингу в односторонньому порядку,  письмово  повідомивши  про  це лізингодавця,  у  разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30  днів,  за  умови,  що  договором  лізингу  не передбачено іншого строку.

У відповідності до п. 8.2 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), позивач має право розірвати договір або відмовитись від виконання договору в однобічному порядку, без відшкодування відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі якщо заборгованість відповідача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач з 28.01.2011р., тобто більше 30 календарних днів не сплачує лізингові платежі. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0281/ДЛ від 06 червня 2008 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 п. 7  статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" ,  у  разі  закінчення  строку  лізингу,  а  також   у   разі дострокового  розірвання  договору  лізингу  та  в  інших випадках дострокового  повернення  предмета  лізингу  -  повернути  предмет лізингу  у  стані,  в  якому  його  було  прийнято у володіння,  з урахуванням  нормального  зносу,   або   у   стані,   обумовленому договором.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про зобов’язання відповідача повернути предмет лізингу за договором №0280 - Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1. є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України,  ст.1, 2,11,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49,  75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати  договір фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0281/ДЛ від 06.06.2008 року.

Зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю  „Елемент Лізинг”  (03038, м. Київ, вул. Грінченко, 4, оф. 130;  р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-банк" у м. Києві, МФО 300346, ідентифікаційний код 34832663)  предмет лізингу за договором фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0281/ДЛ  від 06.06.2008р. - Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Стягнути з  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  „Елемент Лізинг” (03038, м. Київ, вул. Грінченко, 4, оф. 130;  р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-банк" у м. Києві, МФО 300346, ідентифікаційний код 34832663) 51886,91 грн., з яких: 14124,85грн. - заборгованість за лізинговими платежами та 37762,06грн. - заборгованість відповідно Додаткової угоди №3, а також 603,87грн. державного мита  та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 21.10.2011р.

Справа №5023/7195/11.