ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7230/11
вх. № 7230/11
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання Боброва Д.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Криволапов Д.А., за посвідченням №36 від 03.02.2011 року;
позивача - не з`явився;
відповідача - не з`явився; позивача - < Текст > 3-й особи - < Текст > відповідача - < Текст > 3-й особи - < Текст >
розглянувши справу за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуддизайн", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуддизайн" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків на загальну суму 110570,04грн. Також прокурор просить судові витрати просить покласти на відповідача.
Представник прокурора в судовому засіданні 11.10.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі , документів, витребуваних судом не надав.
Представник позивача в судове засідання 11.10.2011р., не з"явився, документів, витребуваних судом не надав.
Представник відповідача в судове засідання 11.10.2011р., не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвали, направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повертаються на адресу суду з відміткою пошти "адресат не значится", однак адреса відповідача підтвержується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 11.10.2011р.
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 27.09.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
21.02.2006р. на підставі рішення ХХХV сесії Харківської міської ради IV скликання від 27.04.2005р. №78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об"єктів", між Харківською міською радою (позивач по справі) та ТОВ "Укрбуддизайн" (відповідач по справі) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в державному реєстрі земель від 21.02.2006р. за №140667100017.
Відповідно до п.п. 1, 2 договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Весела - вул.Авіахімічна, загальною площею 8,0022 га.
Договір відповідно до його п. 8 укладено строком на період будівництва до 01.11.2008р., на період експлуатації до 01.11.2030р.
Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання –передачі, підписаним сторонами 21.02.2006р.
У відповідно до п. 9 договору оренди відповідач повинен сплачувати орендну плату. Розмір орендної плати в з 01.11.2008р. становить 39327,37грн.
Згідно з п. 11 договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Проте, як свідчать матеріали справи та не заперечується самим відповідачем , свої зобов"язання за договором оренди землі від 21.02.2006р. по сплаті орендних платежів, ТОВ "Укрбуддизайн" виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 110570,04грн.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".
Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Отже, у відповідності до наведених вище норм діючого Законодавства України , а також згідно з умовами договору оренди землі, який було укладено між Харківською міською радою та ТОВ "Укрбуддизайн" 21.02.2006р. між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, відповідно до яких у відповідача виникли зобов"язання, які полягають у сплаті орендних платежів.
Однак, прокурор, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків на загальну суму 110570,04грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (з наступними змінами і доповненнями від 14.01.2004 р.) затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно якого відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості грунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Господарський кодекс України також передбачає затвердження Кабінетом Міністрів України методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання (ст. 225 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вказаних вимог, прокурором не було надано суду належних доказів для встановлення обґрунтованого розміру збитків.
Крім того, прокурором не було наведено жодних підстав щодо вчинення відповідачем відповідних дій, встановлених ст.156 Земельного кодексу України, які передбачають відшкодування власникам землі та землекористувачам збитків.
Отже, як вже було зазначено вище, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, відповідно до яких у відповідача виникли зобов"язання, які полягають у сплаті орендних платежів, однак прокурором не було заявлено суду вимог про стягнення з відпоідача заборгованості по сплаті орендних платежів, належним чином оформленого клопотання прокурора чи позивача про вихід за межі позовних вимог матеріали справи також не містять. Зміна предмету позову судом та розгляд позовних вимог, які не були заявлені позивачем у справі є порушенням приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків на загальну суму 110570,04грн. не відповідають вимогам чинного законодавства України і є необґрунтованими.
Також суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем не приймається судом , якщо ці дії суперечать законодавству.
Таким чином, на підставі вказаного, вимоги прокурора не обґрунтовані, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати державного мита пунктом 30.ч.1 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» державне мито в даному разі не стягується.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.2 Закону України "Про плату за землю", ст.ст.156, 157 Земельного кодексу України, статтями 11,16, 509, 525, 598, 529, 612, 759, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 225, 283, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
< Дата >
Суддя (підпис< Текст > Рильова В.В.
Повний текст рішення підписано 17.10.2011р.
Справа №5023/7230/11.