Справа № 2-1514/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 21.07.2011  Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:           Трофименко Л. Р.

при секретарі:           Шаповаловій О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Ленінської районної у м. Донецьку Ради про перевід нежитлового приміщення в житлове,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про перевід нежитлового приміщення в житлове. В обґрунтування своїх вимог вказав, що йому на праві власності №12368 від 25 серпня 1993 року належить квартира АДРЕСА_1. Приблизно з 2008 року по теперішній час зі згоди всіх мешканців під`їзду, він постійно користується місцем загального користування №6, а саме колясочною, загальною площею 12,9 кв.м. З метою поліпшення умов мешкання він за свої кошти зробив ремонт в квартирі та приєднав до квартири вказану колясочну, яку також переобладнав під житлову. В технічному паспорті від 13 жовтня 2010 року вказано, що місце загального користування №6 (колясочна) самовільно приєднане до квартири. Згідно рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2010 року за ним визнано право власності на місце загального користування №6 (колясочна), загальною площею 12,9 кв.м. Висновком ДП «Експертно-технічний центр»ПП «Інноваційна науково-технічна експертна компанія»від 24 січня 2011 р. встановлено, що перепланування квартири виконане без порушень норм архітектурного проектування. Приєднано місце загального користування площею 12,9 кв.м. до АДРЕСА_1, переобладнано в житлову кімнату та використовується як жила. АДРЕСА_1 після перепланування відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в області архітектурного проектування та може експлуатуватися за своїв функціональним призначенням. Однак позивач не може приєднати вказане приміщення до загальної площі квартири, оскільки вона має статус нежитлового, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду та просив визнати нежитлове приміщення, яке знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1, загальною площею 12.9 кв.м., житловим, та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,2 кв. м.

Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої підтримав свої позовні вимоги та їх обґрунтування у повному обсязі, просив слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача, Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Донецьку ради, у судове засідання не з’явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно якої просив слухати справу у його відсутність та винести рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 5 Житлового кодексу України, Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Спеціально уповноваженим органом державного контролю за використанням та схоронністю житлового фонду в Україні є Міністерство житлово-комунального господарства, відповідно до ч.2 ст. 30 Житлового кодексу України.

Так, у судовому засіданні встановлено, що, ОСОБА_1 на праві власності №12368 від 25 серпня 1993 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Приблизно з 2008 року по теперішній час зі згоди всіх мешканців під`їзду, позивач постійно користується місцем загального користування №6, а саме колясочною, загальною площею 12,9 кв.м., згідно довідки, наданої КП ЖЄК №4 Ленінського району м. Донецька.

З метою поліпшення умов мешкання позивач за свої кошти зробив ремонт в квартирі та приєднав до квартири вказану колясочну, яку також переобладнав під житлову. В технічному паспорті від 13 жовтня 2010 року вказано, що місце загального користування №6, а саме колясочна, самовільно приєднано до квартири (а.с. 8-9).

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2010 року (а.с. 5) за ОСОБА_1 визнано право власності на місце загального користування №6 (колясочну), загальною площею 12,9 кв.м.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.4 ст. 4 Житлового кодексу України, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно до ст. 100 Житлового кодексу України, переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Висновком ДП «Експертно-технічний центр»ПП «Інноваційна науково-технічна експертна компанія»від 24 січня 2011 р. встановлено, що перепланування квартири виконане без порушень норм архітектурного проектування. Приєднано місце загального користування площею 12,9 кв.м. до АДРЕСА_1, переобладнано в житлову кімнату та використовується як жила. АДРЕСА_1 після перепланування відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в області архітектурного проектування та може експлуатуватися за своїм функціональним призначенням (а.с. 10-27).

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом. Власник має право здійснювати відносно свого майна будь які дії, що не суперечать закону.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого,  - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень права власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За таких обставин суд вважає, що немає перешкод для визнання житловим нежитлового приміщення, яке знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1, загальною площею 12.9 кв.м., та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,2 кв. м.

На підставі ст.ст. 4-6, 30, 100 Житлового кодексу України, ст. 319, 331, 383 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 30, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати нежитлове приміщення, яке знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1, загальною площею 12.9 кв.м., житловим.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,2 кв. м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя:                                                            Л. Р. Трофименко