Справа № 2-1870/11 .

                                                                                                                        З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

26.09.2011  року                   Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої- судді          Мікули О.І.                    

 при секретарі-          Куп’як В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, суд, -

в с т а н о в и в:

          Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення основної суми боргу за договором позики в розмірі 20000 грн., індексу інфляції- 4840 грн., 3% річних в сумі 1362,74 грн. проценти за користування чужими коштами в розмірі 23400 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що 12.12.2007 року вона на підставі договору позики надала ОСОБА_3 гроші в сумі 20000 грн., які останній зобов’язувався повернути до 12.12.2008 року. Крім цього, відповідно до розписки від 12.12.2007 року відповідач зобов’язувався  сплачувати відсотки в розмірі 600 грн. щомісячно. Станом на 21.03.2011 року заборгованість по відсотках становить 23400 грн. Відповідач своїх зобов’язань не виконав, жодної проплати по поверненню позики та погашенню відсотків не провів. Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, то зобов’язаний сплатити індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 4840 грн., а також 3% річних в розмірі 1362,74 грн. Просить позов задоволити.

У судове засідання позивачка не з’явилася, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити, не заперечує проти проведення судового засідання в порядку заочного розгляду з постановленням заочного рішення. Тому суд вважає, що справу слід слухати у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, причин неявки суду не повідомив. Тому суд вважає, що слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача в своїй заяві не заперечив.

          З’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

          Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його
сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом встановлено, що 12.12.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно з яким позивачка надала відповідачу позику в сумі 20000 грн., з датою повернення 12.12.2008 року /а.с.7/.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка після закінчення терміну дії договору зверталася до відповідача з вимогою повернути належну їй суму позики, що підтверджується копією вимоги про повернення коштів від 09.12.2010 року /а.с.9/.  

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, вказана норма містить імперативний припис виконувати зобов’язання належним чином, тобто вчинити дію, яка є об’єктом зобов’язання у точній відповідності до усіх елементів, які визначають зміст зобов’язання, тобто за предметом, строком, способом та іншими елементами.

Крім того, у відповідності до вимог ст.625 ч.2 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час, що становить 4840 грн., а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно становить 1362,74 грн.

Отже, стягненню підлягають суми боргу за договорами позики з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

       Враховуючи вищенаведені обставини, а також, зважаючи на те, що строк дії договору позики, укладений між сторонами у справі закінчився, проте відповідач в порушення умов договору не повернув позивачеві суму позики в розмірі 20000 грн., тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних є підставними і підлягають задоволенню.

           У відповідності до вимог ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов’язувався сплачувати позивачці щомісячно відсотки за користування коштами в розмірі 600 грн. /а.с.8/. Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом підлягають до задоволення.         

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди в сумі 2000 грн. Суд вважає, що в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті (відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала).

          Можливість відшкодування за положеннями ст. 1167 ЦК України моральної шкоди є відповідальністю у спірних позадоговірних (деліктних) правовідносинах, проте предметом спору за позовом ОСОБА_2 є зобов'язання, що виникають на підставі договору позики.

Як вбачається зі змісту укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики, можливість відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиконанням умов договору не передбачена. За таких обставин правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору позики, відсутні.

Також суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, а саме: кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи  в сумі 120 грн. та судовий збір у розмірі –516 грн. 05 коп.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, ст.ст. 16, 526, 625, 1046, 1047 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 20000 грн., відсотки за користування коштами в розмірі 23400 грн., індекс інфляції в розмірі 4840 грн., три відсотки річних- 1362,74 грн., всього 49602 (сорок дев’ять тисяч шістсот дві) грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. та судовий збір- 516 грн. 05 коп.

У решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

На заочне рішення суду може бути подано відповідачем заяву про його перегляд судом, що його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

Суддя:                                                                                                    Мікула О.І.